Караганди́нська область — область в центральній частині Казахстану. Обласний центр — Караганда.
Історія 20 лютого 1932 року було вирішено поділити республіку на 6 великих областей. Карагандинська область утворена 10 березня 1932 року, обласним центром стало місто Петропавловськ. До складу області увійшли наступні райони: Айртауський район — село Володарське Акмолинський район — місто Акмолинськ Арик-Балицький район — село Балкашинське Атбасарський район — місто Атбасар Бейнеткорський район — село Бейнеткорськ Булаєвський район — село Булаєво Енбекшильдерський район — селище Казгородок Еркеншиліцький район — село Еркеншилік Єсільський район — село Єсіль Жана-Аркинський район — село Атасу Кзил-Туський район — село Кішкенеколь Кокчетавський район — місто Кокчетав Кургальджинський район — село Кургальджино Ленінський район — село Явленка Мамлютський район — село Мамлютка Нуринський район — селище Казгородок Прісновський район — село Прісновка Рузаєвський район — село Рузаєвка Сари-Суйський район — село Байкадам Сталінський район — село Алексієвка Тельманський район — село Токаревка Тонкерейський район — село Майбалик Щучинський район — село Щучинське
22 лютого 1933 року Сара-Суйський район було передано до складу Південноказахстанської області, до складу Карагандинської області увійшов Четський район Алма-Атинської області.
9 червня 1934 року був відновлений Червоноармійський район з частини Кокчетавського району. 4 липня 1934 року до складу відновленого Каркаралінського округу передано Четський та Жана-Аркинський райони.
9 січня 1935 року в межах області було утворено нові райони: Вишневський район — село Вишневка Зерендинський район — село Зеренда Калінінський район — село Журавльовка Макінський район — село Макінка Молотовський район — село Балкашинське Полудінський район — село Полудіно Приішимський район — село Боголюбово Прісногірковський район — село Прісногірковське
29 липня 1936 року утворено нові райони: Келлеровський район — село Келлеровка Новочеркаський район — селище Новочеркаський Соколовський район — село Прісновське
Того ж 29 липня 1936 року до складу Карагандинської області передано Карсакпайський район Південноказахстанської області.
Того ж 29 липня 1936 року зі складу області була виділена Північноказахстанська область, до складу якої передано селище обласного підпорядкування Степняк та 25 районів — Аїртауський, Арик-Балицький, Атбасарський, Бейнеткорський, Булаєвський, Енбекшильдерський, Єсільський, Зерендинський, Калінінський, Келлеровський, Кзил-Туський (Кзил-Тууський), Кокчетавський, Ленінський, Макінський, Мамлютський, Молотовський, Полудінський, Приішимський, Прісновський, Рузаєвський, Соколовський, Сталінський, Тонкерейський, Червоноармійський, Щучинський. До складу новоствореної Кустанайської області передано Прісногірковський район. Центром Карагандинської області стало місто Караганда.
Забудова області зі створенням промислової інфраструктури почалась у роки сталінської індустріалізації силами в'язнів і спецпоселенців, серед яких була надзвичайно велика частка українців — і досі попри тривалу русифікацію і рееміграцію збереглась численна українська громада. Наступними хвилями українців були кампанія «освоєння цілинних і перелогових земель», програми переселення та цільового направлення випускників вишів.
8 червня 2022 року із західної частини області була утворена нова Улитауська областьУказ Президента Республики Казахстан от 3 мая 2022 года № 887. «О некоторых вопросах административно-территориального устройства Республики Казахстан» — Информационно-правовая система нормативных правовых актов Республики Казахстан .
Населення Населення — 1128308 осіб (2021; 1118063 у 2009, 1172511 у 1999, 1563756 у 1989).
Адміністративний поділ До складу області входять 7 районів та 6 міських адміністрацій, прирівняних до районів: +№РайонПлоща,км²Населення,осіб (1989)Населення,осіб (1999)Населення,осіб (2009)Населення,осіб (2021)ЦентрАОНП 1 Абайський район 6725,29 91425 69149 57207 59241 Абай 15 32 2 Актогайський район 51996,75 31632 23570 18748 15907 Актогай 16 35 3 Бухар-Жирауський район 14365,68 77700 65774 60010 54003 Ботакара 29 67 4 Каркаралінський район 35472,36 69082 52762 42722 31495 Каркаралінськ 25 72 5 Нуринський район 46326,30 47706 39236 26177 22655 Нура 25 36 6 Осакаровський район 11261,47 55763 44317 35221 30467 Осакаровка 23 55 7 Шетський район 65694,05 73234 54341 45715 38549 Аксу-Аюли 25 73 8 Балхаська м.а. 5915,91 101710 74998 75938 78375 Балхаш 2 3 9 Карагандинська м.а. 497,80 613971 437177 460039 509027 Караганда - 2 10 Приозерська м.а. 54,52 - 11033 13479 10909 Приозерськ - 1 11 Саранська м.а. 161,04 77896 52217 50310 42646 Сарань 1 2 12 Теміртауська м.а. 311,47 226983 181344 176496 176870 Теміртау 1 2 13 Шахтинська м.а. 236,19 96654 66593 56001 58164 Шахтинськ 3 4+
Найбільші населені пункти Населені пункти з чисельністю населення понад 10000 осіб: +№Населений пунктНаселення,осіб (1989)Населення,осіб (1999)Населення,осіб (2009)Населення,осіб (2021) 1 Караганда 613797 436864 459778 508824 2 Теміртау 212382 170481 169590 171019 3 Балхаш 86609 65431 68833 75548 4 Шахтинськ 64862 58652 35997 38923 5 Сарань 63624 42957 42058 33699 6 Абай 46533 33066 25550 28602 7 Приозерськ - 11033 13479 10909+
Населення Населення Карагандинської області — поліетнічне. На 1 січня 2010 року значну частину населення області становлять казахи — 44,7 %, росіяни — 39,2 %, українці — 4,6 %, німці — 2,9 %, татари — 2,5 %. Інші національності становлять трохи більше 5,5 %.
Географія Область розташована в центральній частині республіки, на північний захід від озера Балхаш. Велика частина її зайнята Казахським дрібносопковиком (висота 300—1000 м), серед якого підносяться останциві гірські масиви: Кизилтас на сході (висота до 1565 м — гора Аксоран), Каркаралінські гори на північному сході (висота до 1366 м) і Улутау на заході (висота до 1133 м — пік Акмешит). На півдні дрібносопочник переходить в глинисту пустелю Бетпак-Дала (висота 300—400 м), а на заході — в Туранську низовину з пісками Приаральські Каракуми.
Клімат різко континентальний і вкрай посушливий: дуже спекотне і сухе літо (середні температури липня 20,1 °C на півночі і 25,1 °C на півдні) з пиловими бурями і різкими коливаннями температури протягом доби; зима холодна, довга, малосніжна, з сильними вітрами і буранами (середні температури січня −16,7 °С на півночі, −13 °С на півдні). Опадів випадає на півночі 260—280 мм на рік (у гірських місцевостях понад 300 мм), а на півдні лише 100—125 мм. Вегетаційний період 160 діб на півночі і 200 на півдні.
Найбільші річки Сарису і Нура. Всі річки (за винятком верхів'їв Ішима на крайній півночі) належать до басейнів Балхаша і невеликих озер: вони маловодні, влітку сильно міліють, розпадаються на плеса, засолоняются або повністю пересихають. Для водопостачання промислових центрів і сільсько-господарських районів побудовані водосховища (найбільші: Самаркандське і Шерубай-Нурінське в районі Караганди і Кенгирське поблизу Жезказгана), а також канал Іртиш — Караганда (довжина 495 км). Багато озер, головним чином солоних (Карасор на півночі, Каракоїн на півдні тощо); багато з них заповнюється водою тільки навесні. На південному сході — озеро Балхаш.
Північна частина області зайнята злаково-полиновим степом на червоно-коричневих і каштанових ґрунтах; це основний район неполивного землеробства і відкриття цілини. Південніше розвинена рідкісна напівпустельна і пустельна полинно-солянкова рослинність на частково засолених світло-каштанових, а на півдні сіроземних і бурих ґрунтах з плямами солонців і пісків; на піщаних масивах — злаково-полинова і чагарникова рослинність. На піднесених місцях дрібносопочника поширені степи з острівцями деревної рослинності (сосна, береза, осика, верби) на сильно щебнистих каштанових і гірських чорноземних ґрунтах.
У напівпустелях і пустелях багато гризунів (ховрахи, тушканчики, піщанки) і хижаків (вовк, лис корсак), сайги, зустрічаються архари і джейран, серед дрібносопочника — сарна, а також дрохва тощо. По берегах річок і озер — водоплавний птах, в чагарниках очеретів — кабани і акліматизована ондатра; у озері Балхаш багато риби (короп, судак, марінка тощо).
Економіка Переважає велика промисловість переважно по видобутку і переробці мінеральної сировини, а також зернове землеробство і відгінно-пасовищне тваринництво.
Енергетика базується на місцевому вугіллі; найбільші теплові електростанції в містах Абай, Караганда, Темиртау, Жезказган, Балхаш.
Головні галузі промисловості: вугільна (Карагандинський вугільний басейн), і кольорова металургія (здобич і виплавка міді і молібдену, здобич поліметалів).
Розвинена також здобич залізної і марганцевої руди. Чорна металургія — в значній мірі на місцевій руді. Металоємке машинобудування (зокрема для вугільної промисловості), виробництво будматеріалів (цементу, цеглини, винищити), хімічна, легка (швейна, трикотажна, взуттєва) і харчова (м'ясна, маслосироробна і молочна, борошномельна, кондитерська тощо) промисловість. Основна частина промислових підприємств знаходиться в Караганді і її районі: у Теміртау — Карагандинський металургійний комбінат, заводи синтетичного каучуку, ливарно-механічний тощо, в містах Сарань, Абай, Шахтинськ — кам'яновугільна промисловість, а також в районі Жезказгана (Жезказганський гірничо-металургійний комбінат з мідеплавильним і ремонтний-механічним заводами, Карсакпайський мідеплавильний завод того ж комбінату, марганцеві копальні в Джезди та Жездинське рудоуправління ВО «Казсвинец» тощо) і Балхаша (гірничо-металургійний комбінат з копальнями в Коунраде і Саяке, рибний завод). З інших промислових центрів виділяються: Актау (цементний завод), Акчатау, Акжал, Кайракти, Карагайли тощо. Акчатауський гірничо-збагачувальний комбінат (поліметалічні гірничо-збагачувальні комбінати і копальні), Каражал (видобування залізної руди).
Примітки
Посилання
Офіційний сайт акимату Карагандинської області , , Торгово-промислова палата Карагандинської області Казахстан. Карагандинская область Погода у Карагандинській області. Казахстан