Дирекці́йний кут ; ) — кут в горизонтальній площині, між напрямком, паралельним осі ординат та даним напрямком, відлічений за годинниковою стрілкою. В геодезії і маркшейдерії.
Дирекційний кут відраховується від напряму осьового меридіана до даного напряму. (Слісенко Я. А.)
Всю кулясту земну поверхню не можна перенести на площину без розривів і спотворень. Тому її ділять на рівні частини, обмежені меридіанами з різницею довгот n градусів, звані n-градусними координатними зонами. У кожній такій зоні за вертикальну вісь координат (вісь Х) прийнято осьовий меридіан. Горизонтальна вісь Y доповнює систему до правої і збігається у всіх зонах із лінією екватора. Перетин осей у кожній зоні приймається за початок координат. Додатними вважаються значення координат X на північ від лінії екватора (OY). Кут за годинниковою стрілкою від 0° до 360° між північним напрямком осі Х (вертикальною лінією кілометрової сітки) і напрямком на предмет є дирекційним кутом.
Дирекційні кути застосовують при виконанні зарубок або прокладанні полігонометричного ходу шляхом передання кутових вимірювань від напрямку з відомим дирекційним кутом до шуканихДирекційний кут .
Дирекційні кути напрямків можуть визначатися геодезичним, магнітним, астрономічним і гіроскопічним способами, а також методами космічної геодезії.
Взаємозв'язок дирекційного кута з іншими кутами орієнтування
Магнітний азимут Магнітний спосіб полягає у визначенні за допомогою магнітної стрілки компаса (бусолі) і за даними про схилення магнітної стрілки.
Наближені значення дирекційних кутів напрямків () з точністю порядку 10-25 мінут можна обчислити зі значення магнітного азимуту напрямку (), визначеного за допомогою компаса або орієнтир-бусолі, що входить до комплекту додаткового обладнання теодолітів та тахеометрів. Орієнтир-бусоль призначена для визначення магнітних азимутів напрямів (з точністю 1-60 кутових секунд). Для переходу від магнітного азимуту до дирекційного кута необхідно знати схилення магнітної стрілки (), яке визначають, як правило, на вихідному геодезичному пункті в районі виконання робіт та зазначають на топографічних картах.
Географічний азимут Географічний азимут є дирекційним кутом.
Геодезичний румб Геодезичний румб та дирекційний кут пов'язані формулами: I чверть —
II чверть
III чверть
IV чверть
Навігаційний румб Зв'язок між навігаційним та дирекційним кутом встановлюється за формулою:
- відхилення магнітної стрілки вліво відносно норду;
+ відхилення магнітної стрілки вправо відносно норду
Зближення меридіанів Зближення меридіанів — кут між істинним меридіаном та вертикальною лінією кілометрової сітки або лінією паралельною їй. Зближення меридіанів, яке зазначають на топографічних картах, стосується середньої (центральної) точки аркуша1.14. Дирекційні кути і азимути .
Обернена геодезична задача Дирекційний кут напряму на орієнтир можна обчислити, розв'язавши обернену геодезичну задачу, якщо відомі плоскі прямокутні координати початкової точки та орієнтиру.
Розв'язують обернену геодезичну задачу в такому порядку:
1) обчислюють прирости координат:
2) з розв'язку прямокутного трикутника визначають румб лінії:
.
звідки
3) за знаками приростів координат і за відомим румбом лінії визначають дирекційний кут лінії № Чверть (напрямок) Зв'язок румба та дирекційного кута Знак приросту Знак приросту 1 північний схід + + 2 південний схід - + 3 південний захід - - 4 північний захід + - 4) визначають горизонтальне прокладання (довжину лінії)
.Обернена геодезична задача
Примітки
Література
Посилання