«Амелі́», в оригіналі «Казкова доля Амелі Пулен» () — романтична кінокомедія 2001 року французького кінорежисера Жана-П'єра Жене з Одрі Тоту у головній ролі. Фільм вирізнявся новітнім для свого часу творчим використанням комп'ютерної графіки та цифрової обробки зображення і змальовував дещо ідеалізовану картину паризького життя на Монмартрі. Стрічка завоювала премії «Сезар», «BAFTA», її номінували на «Оскар».
На 1 березня 2024 року фільм займав 109-ту позицію у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.
Сюжет Дитячі роки Амелі проходять у вигаданому світі і самотності. Її відлюдкуватий батько діагностував у неї ваду серця (він приділяв їй замало часу, тому під час проведення щомісячних медичних обстежень Амелі дуже хвилювалася), і дівчині довелося навчатись вдома, втративши можливість знайти друзів. Мати Амелі трагічно загинула, коли на неї з верхівки собору Нотр-Дама звалилася туристка-самогубця з Канади. Батько у садку сім'ї Пулен спорудив мініатюрний мавзолей для праху загиблої, де панував іграшковий, казковий світ.
Подорослішавши, Амелі покидає батьківський дім, працює у кафе «Два вітряки» на Монмартрі, а її секс з чоловіками «виявляється непереконливим».
Амелі досить винахідлива і вміє знаходити задоволення в маленьких повсякденних радощах: опускати руку в мішок з квасолею, надламувати чайною ложечкою скоринку крем-брюле, пускати «млинці» каналом Сен-Мартен.
Але ввечері 30 серпня її розмірене життя змінюється: випадково Амелі знаходить у своїй кімнаті схованку з олов'яним солдатиком, скляними кульками та іншими дитячими скарбами, які належали невідомому хлопчику, що був колись у її квартирі, а тепер п'ятдесятирічний. Амелі вирішує передати знахідку власникові, і якщо вдалий задум збудить у ній які-небудь почуття, то вона займеться турботою про щастя інших людей; якщо ж ні — тим гірше… У нашому світі така мета життя здасться дивною… Але не у світі Амелі.
Амелі знаходить власника схованки, заворожено чекає його реакції. Сидячи за стійкою бару в кафе, вона чує його слова, що він щасливий отримати таку звісточку з дитинства. Вирішено! Відтепер Амелі буде втручатися в життя інших людей. Вона допомагає працівниці і відвідувачу «Двох Млинів» знайти взаємне кохання, повертає душевний спокій сусідці, підробивши лист від її покійного чоловіка. Також влаштовує таємну навколосвітню «подорож» для батька, який мріяв подорожувати, але не робив цього: Амелі просить знайому стюардесу фотографувати гнома в різних містах на тлі визначних пам'яток і відсилає фотографії батькові.
Зав'язка починається, коли, спізнившись на потяг, Амелі залишається ночувати у метро, а вранці помічає хлопця, що вигрібає сміття під однією з фотокабінок. Побачивши її, чоловік полохається, а потім біжить за кимось. Дорогою він губить альбом, який Амелі підбирає. В альбомі вклеєні розірвані фотографії однієї й тієї ж людини. У нього ніби мертве обличчя… Без емоцій… Неживий… Цими думками Амелі ділиться зі Скляною Людиною, одним із мешканців її будинку. Разом вони вирішують розгадати таємницю: що за людину зображено на дивних фотографіях?
Як виявилося, Ніно, хлопця, що загубив альбом з фотографіями, хвилює те ж питання. Амелі вдається розгадати таємницю, і вона підкидає Ніно підказки-загадки: свою фотографію в масці Зорро, стрілки на асфальті, шаради. У результаті вони приводять його просто до тієї таємничої неживої людини, яку зображено на фотографіях. А він виявляється звичайним майстром, що лагодить фотокабіни, а ці фото — пробні знімки, перевірка.
Ніно та Амелі нарешті зустрічаються, знаючи, хто з них хто. І виявляється, що вони створені одне для одного. Таким чином, допомагаючи іншим, Амелі допомогла і самій собі.
Акторський склад
Одрі Тоту — Амелі Пулен Матьє Кассовіц — Ніно Кенкампуа Руфус — Рафаель Пулен, батько Амелі Лорелла Кравотта — Амандіна Пулен Серж Мерлін — Раймонд Дюфаєль Жамель Деббуз — Люсьєн Клотільда Моллет — Джіна Клер Мор'е — Сюзанна Ізабель Нанті — Жоржетта Домінік Пінон — Йозеф Артюс де Пенгер — Іполіто Іоланда Моро — Мадлен Валяс Урбен Кансельє — Коліньйон Моріс Бенішу — Домінік Бретодо Мішель Робен — батько Коліньйона Андре Даман — мама Коліньйона Клод Перрон — Єва Армель — Філомена Тіккі Ольгадо — людина на фотографії Кевін Фернандес — син Домініка Бретодо Флора Гуіт — Амелі Пулен у дитинстві Аморі Бабо — Ніно Куінкампуа у дитинстві Андре Дюссольє — оповідач Юджин Бертьє — Юджин Колер Меріон Прессбургер — Маленькі руки в титрах Чарльз-Роджер Бо — Людина біля пісуара Люк Палюн — Бакалійник Амандин Фабьян Чода — Жінка в комі Жак Віала — Клієнт, який принижує свого друга Фабіан Бехар — ображений клієнт Джонатан Джосс — Принижений клієнтами син Жан-Пьєрр Бекер — волоцюга Жан Дарьє — сліпий Тьєррі Жибо — Клієнт з салатом Франсуа Берковічі — Його товариш Франк Моньєр — Домінік Бретодо у дитинстві Гійом Віри — Le S.D.F. Валері Заррук — дружина Домініка Бретодо Марі-Лаура Дескуро — Консьєржка мерця Софі Телльє — Тітка Жозетт Джеральд Вейнгенд — вчитель Франсуа Віюр — працівник бістро Поль Даре — його співробітник Марк Аміот — Невідомий з фотокабін Міріам Лаббе — Клієнт тютюну Френкі Пейн — Продавець газет Філіпп Пеймбланк — контролер у потязі Меді Мелрукс — дівчина-близнюк Монетт Мелрукс — дівчина-близнюк Робер Жендре — клієнт у кафе Валерян де Віленю — жінка, яка сміється Ісіс Пєйрейд — Саманта Раймонда Едлін — Касир поїзда привида Кристіан Бопп — Жінка на арені Тьєрі Арфейер — людина-статуя Жеррі Лукас — Хлопчик Святого Серця Патрік Пару — Le souffleur de rue Франсуа Обіно — поштар консьєржки Філіпп Ботьє — поштар Пулена Режи Яконо — Félix L'Herbier Франк-Олівьє Бонне — Відео з палацу, озвучення Алейн Флорет — Чоловік консьєржки, озвучення Жан-Поль Бріссар — Жак Ґроєн, озвучення Фредерік Міттеран — грає самого себе, озвучення Мануш — жінка-німфоманка Дін Бейкан — у титрах не зазначений Джоан Беннетт — Еллі Бенкс, у титрах не зазначена, хроніка Клеман Шеблі — у титрах не зазначений Руді Галіндо — грає самого себе, хроніка, у титрах не зазначений Валері Лабро — у титрах не зазначений
Жан-Мішель Ларке — грає самого себе, озвучення, хроніка, у титрах не зазначений Федеріко Мартін Баамонтес — грає самого себе, хроніка, у титрах не зазначений Тьєррі Роланд — грає самого себе, озвучення, хроніка, у титрах не зазначена Сестра Розетта Терп — грає самого себе, хроніка, у титрах не зазначений Жак Тебо — Голос за кадром, озвучення, у титрах не зазначений Спенсер Трейсі — Стенлі Т. Бенкс, у титрах не зазначений, хроніка
Нагороди і номінації
Нагороди (51 нагорода) Переможець премії гільдії художників-постановників за найкращий сучасний фільм (Аліне Бонетто, художник і Фолькер Шефер, артдиректор). Переможець премії британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращий оригінальний сценарій (Гійом Лоран і Жан-П'єр Жене, 2002 рік). Переможець премії британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращу роботу художника-постановника (Аліне Бонетто, 2002 рік). Переможець премії гільдії художників-постановників за найкращий сучасний фільм (Аліне Бонетто, художник і Фолькер Шефер, артдиректор, 2002 рік). Переможець премії Bogey Awards (2001 рік). Переможець премії Аманда у номінації «Найкращий іноземний фільм», 2002 рік. Переможець Премії «Люм'єра» у номінації «Найкращий фільм», 2002 рік.
Номінації (51 номінація) Номінований на Оскар за найкращий сценарій (Гійом Лоран і Жан-П'єр Жене, 2002 рік). Номінований на Оскар за найкращу операторську роботу (Бруно Дельбоннель, 2002 рік). Номінований на Оскар за найкращу роботу художника-постановника (Аліне Бонетто і Марі-Лаур Валла, 2002 рік). Номінований на Оскар за найкращий звук (Венсан Арнарді, Гуіллаум Леріч і Жан Уманський, 2002 рік). Номінований на Оскар за найкращий фільм іноземною мовою (Франція, 2002 рік). Номінований на премію американських кіномонтажерів за найкращий монтаж у комедії (музичному фільмі) (Ерве Шнайд, 2002 рік). Номінований на премію американських кіносценаристів (Гійом Лоран і Жан-П'єр Жене, 2002 рік). Номінований на премію американських кінематографістів за видатні досягнення у кінематографі у театральних релізах (Бруно Дельбоннель, 2002 рік). Номінований на премію асоціації аргентинських кінокритиків за найкращий іноземний фільм (Жан-П'єр Жене, Франція, 2003 рік). Номінований на премію австралійського інституту кінематографії за найкращий іноземний фільм (Клоді Оссар, 2002 рік). Номінований на премію британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращу музику до фільму (Ян Тірсен, 2002 рік). Номінований на премію британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращу операторську роботу (Бруно Дельбоннель, 2002 рік). Номінований на премію британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращий монтаж (Бруно Дельбоннель, 2002 рік). Номінований на премію британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращий фільм (Клоді Оссар, 2002 рік). Номінований на премію британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращий іноземний фільм (Клоді Оссар і Жан-П'єр Жене, 2002 рік). Номінований на премію британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращу жіночу головну роль (Одрі Тоту, 2002 рік). Номінований на премію Девіда Ліна британської академії телебачення і кіномистецтва (Жан-П'єр Жене, 2002 рік).
Саундтрек
Саундтрек до фільму випустили 2001 року на лейблі Virgin Records. Французький композитор-мультиінструменталіст Ян Тірсен написав 22 з 24 композицій альбому. Amélie очолив французький чарт, а також посів друге місце в чарті Billboard Top World Music Albums.
Примітки
Посилання
Амелі на сайті КіноБлог