«Анагайм Дакс» (, «Качки з Анагайма»), раніш: «Майті Дакс ов Анагайм» (, «Могутні Качки з Анагайма») — професійний хокейний клуб Тихоокеанського дивізіону Західної конференції Національної хокейної ліги з міста Анагайм, штат Каліфорнія, США, який засновано у 1993 році компанією Уолта Діснея. Найкращим його досягненням (під первісною назвою) був вихід у фінал Кубку Стенлі у сезоні 2002—2003, а в 2004 році зі зміною власника, фірми, логотипу та складу, — команда стала найсильнішою у сезоні 2006—2007 та виборола Кубок Стенлі у серії з «Оттава Сенаторс» 4:1.
Історія 1993—2004: Діснеївський період
У 1992 році голова корпорації «Дісней» Майкл Ейснер вирішив створити команду НХЛ в Анагаймі: тоді в місті було збудовано новий стадіон вартістю 103 млн. доларів, який часто простоював, тому що в місті не було постійних «жителів». З розмов із господарем «Лос-Анджелес Кінгс» Брюсом Макнеллом Ейснер переконався, що НХЛ буде не проти розширення ліги на заході США. Так і сталося: новий комісар ліги Гаррі Беттмен підтримав ідею, — і Ейснер став власником хокейного клубу, сплативши 50 млн доларів.
З назвою для клубу проблем не було: роком раніше студія «Дісней» випустила фільм «Могутні Качки» () про дитячу хокейну команду з Міннесоти, який зібрав 50 мільйонів доларів лише в Північній Америці. Ейснер скористався популярністю фільму серед американців — і не помилився: клуб НХЛ із назвою «Майті Дакс» із першого дня існування отримав мільйони прихильників, а джемпери команди стали одними з найпопулярніших у вболівальників.
Першим сезоном у НХЛ для «Майті Дакс» став сезон 1993—1994 років. Незважаючи на зусилля тренера Рона Уілсона та на цілу плеяду видатних гравців, отриманих під час драфту розширення, «Качки», хоч і мали непогані шанси, — так і не потрапили в плей-оф.
У наступному, скороченому сезоні 1994-1995, «Анагайм» вибув із боротьби за місце у вісімці найкращих команд західної конференції за дві гри до кінця регулярного чемпіонату. Саме того року в складі клубу дебютували нападник Пол Карія та атакувальний захисник Олег Твердовський — ці, як на той час, були досить відомими гравцями.
Сезон 1995—1996 приніс команді нову зірку — Теему Селянне, «Фінський спалах», як його прозивали. Гравця отримали за Твердовського у «Вінніпег Джетс» (з 1996 року — «Фінікс Койотс»). Зв'язка Карія-Селянне стала однією з найвдаліших у лізі — та кожного матчу набирала більше одного очка. Команда закінчила сезон з 78 очками (стільки ж було у «Вінніпеґу», проте у канадського клубу було більше перемог), та Анагайм залишився на дев'ятому місці у своїй конференції й знову залишився поза плей-оф.
Нарешті, сезон 1997 року дозволив «Анагайму» пройти далі. Набравши 85 очок у 82 іграх, команда зіштовхнулася в першому раунді з «Фініксом». Прекрасна гра голкіпера Гі Ебера та віртуозна гра Пола Карії з Теєму Селянне допомогли «Майті Дакс» здобути перемогу в 7 іграх. «Детройт Ред Вінгс» уже їх чекали — та, на жаль, у другому матчі Ебера травмовано і місце у воротах зайняв Михайло Шталенков. Завдяки як і надійній грі останнього, так і відчайдушній грі всієї команди, у трьох поєдинках проводилися овертайми та удача відвернулася від Анагайму, — і «Детройт» виграв серію — 4:0
Успіх сезону 1996—1997 призвів до поганих наслідків: через проблеми при обговоренні нового контракту команду залишив тренер Рон Вілсон, а з тієї ж причини Пол Карія страйкував більшу частину сезону 1997-1998. Повернення Карії було ненадовго — після сильного удару ключкою захисника «Чикаго Блекгокс» Гері Сутера, Пол отримав сильний струс мозку та не зміг відновитися аж до кінця сезону. Теєму Селянне взяв гру на себе, проте так і не зміг витягти команду до плей-оф, а тренера П'єра Паже було звільнено після річної роботи з командою.
У сезоні 1998-1999 Пол Карія відновив свою колишню форму; Теему Селянне, як і раніше був одним із найкращих бомбардирів НХЛ. Старшим тренером став Крейг Гартсбург, і «Майті Дакс» удруге пробилися до плей-оф. Проте команда нічого не змогла зробити проти «Детройту» — і знову програла в першому колі після чотирьох матчів.
Сезон 1999—2000 став, мабуть, одним із найгірших для фанів команди: посилившись перед початком сезону росіянином Твердовським і чехом Коном, команда мала спокійно пройти до розіграшу кубку Стенлі. На жаль цього не відбулося, дарма що Олег показав гарну результативну гру, яку від нього й очікували.
Протягом наступних двох років ситуація вкрай погіршилася — і «Дакс» навіть обміняли Селянне до «Сан-Хосе Шаркс» у березні 2001 року.
Справи покращали аж у сезоні 2002—2003, коли генеральним менеджером став Браян Мюррей, а головним тренером — Майк Бебкок. До сезону та протягом сезону «Майті Дакс» отримували нових гравців, як-от ветерани Сандіс Озоліньш, Адам Оутс, Петер Сікора та Стів Томас, що відразу позначилося на грі. Встановлено і новий рекорд — 95 очок у регулярному чемпіонаті. У плей-оф «Качки» здивували всіх, залишившись за крок до перемоги, але програвши «Нью-Джерсі Девілс» у семи матчах. Найбільший внесок зробив голкіпер команди Жан-Себастьян Жигер, який показав прекрасну гру проти «Детройту», «Далласу» та «Міннесоти». За свої подвиги воротар отримав приз найкращого гравця плей-оф.
У сезоні 2003-2004 «Дакс» не змогли продовжити свій успіх: сезон став сезоном зневіреності. На початку липня 2003 року команду залишив її багаторічний капітан Пол Карія, відмовившись підписувати новий контракт з «Майті Дакс» — і перейшов до «Колорадо», хоча і на меншу зарплату. Через декілька тижнів керівництво знайшло йому заміну в особі досвідченого Сергія Федорова, хоч і цей не зміг швидко влитися в гру команди, ще одним поповненням клубу став Мартін Шкоула якого виміняли в «Колорадо Аваланш», взамін до «лавин» відправився захисник Курт Зауер, а герой плей-оф 2003 року Жігер провів свій найгірший сезон у кар'єрі. Усе це призвело до 22-го місця в регулярному чемпіонаті НХЛ.
2004—зараз: Самуелівське піднесення
Сезон 2005—2006 став періодом змін: у «Майті Дакс» змінилося керівництво — новими власниками клубу стало подружжя Генрі та Сьюзен Самуеллі, генеральним менеджером Браян Бурк, старшим тренером Ренді Карлайл. Також з'явилася нова назва «Анагайм Дакс», форма, логотип та новий лідер — Скотт Нідермаєр, найкращий захисник НХЛ 2004 року. Останній, маючи статус вільного агента, пішов з «Нью-Джерсі», підписавши з «Дакс» контракт на 4 роки на суму 27 мільйонів доларів. Під час чемпіонату, Бурк роздавав гравців направо і наліво. Команду залишили Сергій Федоров, Петер Сікора, Сандіс Озоліньш, а на перші місця вийшла дуже перспективна молодь: Джофрі Лупул, Енді Макдональд, Раєн Гецлаф і ветеран Селянне, що повернувся до команди. Завдяки змінам «Качки» досягли плей-оф, а далі й фіналу, де й виграли свій перший Кубок Стенлі. Під час плей-оф прекрасно проявив себе російський голкіпер Ілля Бризгалов, який на деякий час відібрав позиції у Жиґера.
Кубок Стенлі 2006—2007
3 липня 2006 року керівництво обміняло у першому раунді драфту молодого снайпера Джоффрі Лупула на перспективного захисника Ладіслава Сміда. Проте він був обміняний на зіркового захисника «Едмонтон Ойлерс» Кріса Пронгера, оскільки перший подав заяву раніше і публічно запросив обміну, мотивуючи це особистими причинами: його жінка не зможе проживати у Едмонтоні.
«Качки» почали сезон дуже жваво і з жагою до перемоги. Так, наприклад, 9 листопада на домашній арені було розгромлено «Ванкувер» 6:0 та встановлено рекорд 12-0-4 (12 ігор виграно та 4 нічиї). Стало це рекордом НХЛ для перших стартових 16 матчів, що й затьмарило рекорд встановлений Едмонтоном у сезоні 1983—1984. Проте, наступного дня рекордна серія була завершена у Калгарі, де «Анагайм» програв 0:3 Флеймс. 12 грудня «Качки» нанесли поразку «Флориді» 5:4. Таким чином було встановлено новий рекорд у 6 виїзних перемог поспіль. Тією ж ніччю було встановлено ще один рекорд: 24-3-6 — із 54 очками. Досі жодна команда, яка зіграла 33 гри не завершувала цей етап з 54 очками, починаючи з 1979 року («Філадельфія Флайєрс»). Наступної ночі перемога над «Атланта Трешерс», яка встановила новий рекорд для виїзних ігор 12-1-2, набравши таким чином 26 пунктів. Попередній рекорд належить «Детройту» у сезоні 1951—1952 10-0-5 (25 очок).
16 січня 2007 «Качки» зіграли свій 1000-й матч, а 11 березня, перемігши Ванкувер 4-2 отримали свій 1000-й пункт, поліпшивши результат до 423—444-155 та 1001 очко. 7 квітня «Качки» вперше виграли у Тихоокеанському дивізіоні, оскільки «Ванкувер» переміг «Сан-Хосе Шаркс». У той же день «Анахайм» грав свою останню гру сезону 2006—2007 з «Колумбус Блю-Джекетс». Перемога «Качок» та 110 пунктів — четвертий рекорд у лізі після «Баффало», «Детройту» та «Нешвіллу». Незважаючи на 3 перемоги менше ніж «Нешвілл», «Качки» зайняли 2-ге місце в Західній конференції.
У першому колі ігор плей-оф Качки перемогли «Мінненсоту» з рахунком 4:1 у серіях. Далі були «Ванкувер», який подолано з тим же рахунком 4:1. У фіналі Західної конференції «Качкам» знову протистояв «Детройт». Перемога за «Анагаймом» з рахунком 4:2 у серії. 22 травня, перемігши «Детройт», «Качки» здобули звання чемпіона Західної конференції вдруге; одночасно вони починають фінальну серію з «Оттавою». А 6 липня 2007 року перемога над Оттавою 6-2 принесла Анагайму довгоочікуваний Кубок Стенлі: «Качки» стали першою командою з Каліфорнії, яка отримала Кубок, починаючи з 1925 року, коли це зробили «Вікторія Кугарс».
Вирішальні ігри «Качок» відбувалися з багатьма суперечками та гравці команди часто знаходилися у штрафному боксі. Так, наприклад, Кріс Пронгер двічі перебував на лаві штрафників за фоли проти Томаса Гольмстрема («Детройт») та Дейна Макеммонда («Оттава»). Бред Мей був вилученим на дві гри у серії проти «Міннесоти» за удар кулаком Кіма Джонсона без причини. «Качок» критикували частіше за грубий стиль гри та за багато порушень.
Після перемоги два ветерани команди — Скотт Нідермайєр та Теему Селянне — почали думати про вихід зі спорту. Внаслідок таких думок Бурк став активним на ринку Вільних Агентів — та підписав дворічний контракт із гравцями захисником Метью Шнайдером та крайнім правим нападником Тоддом Бертуцці, щоб замінити Теему Селянне та Скотта Нідермайєра, — у випадку звільнення останніх двох. Також підписано контракт з резервним захисником Джо ДіПентою, на випадок звільнення Бреда Мейя.
Захист титулу: 2007—2008
Підготовку до нового сезону «Качки» почали у Лондоні, де провели дві гри проти Лос-Анджелес Кінгс. Ігри відбувалися без Скота Нідермайєра та Теєму Селянне, які вирішували чи продовжувати їхню кар'єру, а також без травмованих Семюеля Полсона та Жана-Себастьяна Жигера. Вперше команда побачила свої імена на Кубку Стенлі з Біг-Беном на фоні. Вони зіграли обидві гри унічию та провели декілька матчів на східному узбережжі, після чого повернулися додому. 10 жовтня у матчі проти «Бостон Брюїнс» «Качки» підняли вгору банери переможців Тихоокеанського дивізіону, Західної конференції та Кубку Стенлі. Хоча Селянне та Нідермайєр були присутні, воли ще не вирішили своє майбутнє. На початку сезону вони зробили невеличкий обмін. Голкіпера Іллю Бризгалова відпустили у вільні агенти, звідки його взяли до Фінікс Койотс.
Ситуація щодо Скотта Нідермайєра прояснилася, коли головний менеджер Брваян Бурк повідомив на прес-конференції у перерві грі між «Качками» та «Баффало Сейбрс» 5 грудня 2007 року, що захисник проведе гру. 14 грудня став визначним днем в історії команди, коли Бурк обміняв крайнього нападника Енді Макдональда до Сант-Люїс Блюз на Доджа Вейта, Міхаеля Барнера та на гравця із 7-го кола драфту, для того щоб вирішити проблеми із заробітною платою. Такий крок приніс різні відгуки як від вболівальників, так і від самих гравців. 16 грудня Нідермайєр повернувся до команди. Справи команди одразу пішли в гору і команда опинилася у зоні плей-оф Західної конференції. Для участі у грі всіх зірок обрали Раєна Гецлафа та Кріса Пронгера. пізніше Корі Перрі та Скотт Нідермайєр були запрошені як заміна травмованим гравцям. Це був рекорд клубу за участю гравців у грі всіх зірок.