Росія — євразійська країна, що знаходиться на крайній півночі континенту, займаючи більшу частину Східної Європи і всю Північну Азію . Загальна площа країни 17 098 242 км² (1-ше місце у світі), з яких на суходіл припадає 16 377 742 км², а на поверхню внутрішніх вод — 720 500 км². Площа країни у 28 разів більша за площу території України, майже вдвічі більша за площу США.

Назва Офіційна назва — Російська Федерація, Росія (). Назва країни виводиться від найбільшої середньовічної держави східних слов'ян на чолі з варязькою династією Рюриковичів в басейні Дніпра зі столицею в Києві — Київської Русі. Етимологія походження етноніму «русь» неясна. Згідно з найпоширенішою версією, слово в I тисячолітті використовували прибалтійські фіно-угорські народи для позначення скандинавів, що мешкали поблизу Ладозького озера. Саму ж Росію вони й досі називають за ім'ям античного племені венедів ( — Вене, Венемаа;  — Веная). Латиші традиційно називають Росію Крієвія (), від назви давнього слов'янського племені кривичів, що населяло землі сучасної Білорусі й заходу Росії та з яким вони історично контактували. У IX—X століттях варяги асимілювались серед слов'ян, балтів і фіно-угрів, передавши етнонім країні, а відтак і народу, що її населяє. Назву держави Росія стали широко використовувати щодо Московської держави від XVII століття, після початку культурної експансії українців на північний схід (Переяславська рада). Найбільш поширеною версією походження цього топоніму вважають спотворення () через грецькомовні візантійські джерела назви Русь (), де перехід у в о був обумовлений фонетичними особливостями мови, а закінчення -ія — звичайне для назв країн. 1721 року царем Петром I Московське царство було перетворено на імперію, тому до 1917 року країна мала назву Російська імперія (). З 1917 до 1991 року країна носила назву Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка () і входила до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік (від 1922 року). У 1922–1991 роках в світі Росією називали весь СРСР, ігноруючи назви інших республік. До 1878 року в Японії Росію називали Роккоку (), ієрогліфи інтерпретували як «дурна країна», «країна дурнів». В українській мові традиційно використовують конструкт Московщина (етнонім москалі), за столицею та головним містом країни — Москвою.

Історія дослідження території

Географічне положення Росія — євразійська країна, що межує з 14 іншими країнами: на заході — з Норвегією (спільний кордон — 191 км), Фінляндією (1309 км),Естонією (324 км), Латвією (332 км), Білоруссю (1312 км), Литвою і Польщею (Калінінградська область, 261 км і 210 км, відповідно), Україною (1944 км); на півдні — з Азербайджаном (338 км), Грузією (894 км), Казахстаном (7644 км), Монголією (3452 км), Китаєм (4133 км на Далекому Сході + 46 км на Алтаї), КНДР (18 км). Загальна довжина державного кордону — 22 408 км; найдовший державний кордон у світі. Загальна довжина морського узбережжя 37,65 тис. км. Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33). Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — до глибин 200 м.

Моря

Росія омивається водами 12 морів трьох океанів. Північний Льодовитий океан — Баренцове, Біле, Карське, Лаптєвих, Східносибірське і Чукотське моря на півночі. Атлантичний океан — Балтійське море — на північному заході, Чорне і Азовське моря — на південному заході. Тихий океан — Берингове, Охотське і Японське моря — на сході. Безстічні області басейнів Волги, Уралу, Тереку та ін. — внутрішньоконтинентальне Каспійське море — на південному заході.

Балтійське і Чорне моря забезпечують вихід Росії до Атлантичного океану. Порти Балтійського моря мають важливіше значення, але проходи до портів Фінської затоки блоковані льодом протягом декількох зимових місяців. Тихоокеанські порти Владивосток і Находка через льодову блокаду не можуть приймати судна в середньому 110 днів на рік. Навігація Північним морським шляхом від Мурманська до Тіксі (море Лаптєвих) відсутня щорічно 9 місяців, а влітку вона підтримується тільки за допомогою криголамів і повітряної розвідки. Порти Росії не мають безпосереднього виходу до відкритих вод Світового океану. Санкт-Петербург і Калінінград розташовані на Балтійському морі, сполученому з Північним морем протоками Ересунн і Каттегат; чорноморські судна повинні пройти через протоки Босфор і Дарданелли в Туреччині; Владивосток і Находка відділені від океану Японськими островами, а вихід з Мурманська до Атлантичного океану здійснюється вздовж берегів Скандинавії.

Крайні пункти

Росія лежить між 81°50′35′′ і 41°11′07′′ паралелями північної широти, 19°38′19′′ меридіаном східної і 169°01′00′′ західної довготи.

Крайні пункти: північна точка — мис Флігелі острова Рудольфа архіпелагу Земля Франца-Йосифа ; північна точка (континентальна) — мис Челюскін на півострові Таймир ; південна точка — знаходиться за 2 км на південний захід від гори Рагдан, на кордоні Дагестану з Азербайджаном ; західна точка — прикордонна застава Нормельн, Куршська коса Гданської затоки, Балтійського моря ; східна точка — острів Ратманова у Беринговій протоці ; східна точка (континентальна) — мис Дежньова на Чукотському півострові .

Час

Час у Росії: у столиці країни, у Москві — UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом). Територія держави лежить у 11 годинних поясах (2 було додано 2014 року): USZ1 — калінінградський час ; MSK — московський час ; SAMT — самарський час ; YEKT — єкатеринбурзький час ; OMST — омський час ; KRAT — красноярський час ; IRKT — іркутський час ; YAKT — якутський час ; VLAT — владивостоцький час ; MAGT — магаданський час ; PETT — камчатський час .

Геологія

Корисні копалини

Надра Російської Федерації багаті на велику кількість корисних копалин: одні з найбільших в світі запасів нафти, природного газу, кам'яного вугілля, мінералів стратегічного значення, рідкісноземельних металів.

Сейсмічність

Вулканізм Вулкани Авачинський і Коряцький були включені у 1990-х роках до програми «Десятиліття вулканів», міжнародної дослідницької програми впливу вулканічної діяльності на людство Міжнародної асоціації вулканології і хімії надр Землі (IAVCEI), як частини програми ООН зі зменшення небезпеки від стихійних лих.

Рельєф

Середні висоти — 600 м; найнижча точка — рівень Каспійського моря (-28 м); найвища точка — гора Ельбрус (5633 м) на Кавказі, це також найвища вершина Європи. Умовно рельєф Росії можна розділити по Єнісею на західну рівнинну частину і східну — підвищену, гірську. Рівнинна західна частина країни складається із Східноєвропейської рівнини і Західносибірської низовини, розділених Уральськими горами майже навпіл. На півдні підіймаються гори Кавказу, на північному заході — гори Хібіни. Східна гірська половина країни в центрі й на півночі ділиться річкою Лена на дві частини: Середньосибірське плоскогір'я і Індигіро-Колимську гірську країну. На півдні гірської половини країни підіймаються гори Алтаю, Забайкалля, Джугджур і Сіхоте-Аліню.

Велика частина території Росії зайнята рівнинами. Східноєвропейська рівнина (Руська), що на захід від Уральських гір, має середні висоти поверхні 100 м над рівнем моря. Рельєф північної частини Росії сформувався під впливом заледеніння і подальшої річкової ерозії. Карелія і Кольський півострів належать до Балтійського кристалічного щита. Тут переважають хвилясті рівнини з одним масивом низьких гір (Хібіни) і безліччю озер. Розташовані південніше Ладозьке і Онезьке озера знаходяться в низовинній смузі, що продовжується на схід від Фінської затоки. Височини центральної Росії сягають 300 м. Валдайська і Смоленсько-Московська височини маркують кордон останнього плейстоценового заледеніння. Південніше знаходяться Середньоруська і Приволзька височини, відмінні хвилястим рельєфом і розвиненою мережею ярів. Широкі долини річок — Волги, Дону і їх приток обрамовані крутими правими схилами, тоді як ліві береги низовинні. На півдні Російська рівнина переходить в Причорноморську і Прикаспійську низовини. Між Чорним і Каспійським морями розташовані Кавказькі гори висотою до 5642 м. Гори Кавказу досить молоді і динамічні, оскільки знаходяться в зоні зіткнення Євроазіатської літосферної плити з Аравійською. Прикаспійська низовина має абсолютні висоти нижчі за рівень Світового океану. Вона тягнеться від північного узбережжя Каспійського моря до Волгограда. У її межах Волга тече древнім дном Каспійського моря аж до Астрахані і утворює дельту з численними рукавами. На сході Руська рівнина обмежена ланцюгом Уральських гір, що протяглися з півночі на південь більш ніж на 2 тис. км. Їх північним продовженням є острови на шельфі Північного Льодовитого океану — Вайгач і Нова Земля, частково вкриті льодовиками. Горам]]и Уралу проходить кордон між Європою і Азією. Це древні, сильно зруйновані гори. Середні висоти Уралу не перевищують 600 м, найвища точка — гора Народна на півночі (1895 м). Західні схили Уральських гір пологі, хвилясті, а східні круто обриваються до Західносибірської рівнини. Урал багатий корисними копалинами.

Західно-Сибірська рівнина, одна з найбільших рівнинних територій земної кулі, відрізняється плоскою заболоченою поверхнею, що підіймається на 50-100 м над рівнем моря. Дренується річками басейну Обі і тягнеться між Уральськими горами і річкою Єнісей. У її серединній частині знаходяться сильно заболочена Середньообська низовина і Васюганська рівнина, де відкриті і експлуатуються величезні запаси нафти і газу. На південному сході рівнина переходить в Алтайські гори і Саяни висотою до 4506 м (гора Білуха).

Велику частину Східного Сибіру займає Середньо-Сибірське плоскогір'я. Його поверхня глибоко розчленована, а висоти коливаються від 500 до 1700 м над рівнем моря. Найбільш висока частина плоскогір'я — гори Путорана (район Норильська) висотою 1500—1600 м, з багатими родовищами кольорових металів. На крайній півночі Східного Сибіру розташована Сибірська низовина і гори Бирранга (півострів Таймир) висотою до 1100 м. На крайньому півдні Середньо-Сибірське плоскогір'я переходить в Східні Саяни висотою до 3491 м (гора Мунку-Сардик). За озером Байкал і річкою Лена плоскогір'я переходить в хребти, досягаючи висоти 4750 м на Камчатці (Ключевська сопка). Тут виділяються Яблоновий хребет висотою до 1680 м над рівнем моря, Станове, Алданське, Колимське і Корякське нагір'я, Верхоянський хребет і хребет Черського з висотами до 3147 м (гора Побєда). На Тихоокеанське узбережжя виходить Серединний хребет з 28 діючими вулканами на півострові Камчатка, хребти Джугджур і Сіхоте-Аліньвисотою до 1906 м (гора Топко).

Узбережжя

Острови

Клімат

Територія Росії лежить у чотирьох кліматичних поясах, з півночі на південь: полярному (арктичне узбережжя Сибіру, арктичні архіпелаги), субполярному (північ Сибіру і європейської частини), помірному (основний масив території) і незначною частиною в субтропічному (чорноморське узбережжя Кавказу).

В Арктиці увесь рік панують полярні повітряні маси. Поверхня скута кригою цілий рік. Відносно м'яка морозна зима, прохолодне літо, у Сибіру клімат значно континентальніший. Загалом опадів мало, арктична пустеля.

У субарктичному поясі влітку переважають помірні повітряні маси, взимку — полярні. Чітко відстежується сезонна зміна переважаючих вітрів. Досить великі річні амплітуди температури повітря, у Сибіру найбільші на планеті. Прохолодне сире літо з туманами на узбережжях, вітряна волога зима; в глибині континенту клімат набагато суворіший, взимку у горах набагато тепліше ніж внизу в долинах. Зона утворення багаторічної мерзлоти, на водоймах крига (на річках влітку може зберігатись у вигляді полію).