Економі́чні райо́ни Росі́ї — райони Російської Федерації, створені з урахуванням природних і економічних особливостей суб'єктів-складників. Виділяють 12 економічних районів: Північний, Північно-Західний, Центральний, Центральночорноземний, Волго-Вятський, Північно-Кавказький, Поволзький, Уральський, Західно-Сибірський, Східно-Сибірський і Далекосхідний та Калінінградська область.
Північний і Північно-Західний економічні райони
Північний і Північно-Західний економічні райони включають Ленінградську, Новгородську, Псковську, Вологодську, Архангельську, Мурманську і Калінінградську області, Карельську АР і Республіка Комі.
Площа близько 1,6 млн. км².
Мають значний енергетичний потенціал, добре розвинений залізничний, річковий і морський транспорт. Велике значення має Північний мор. шлях. Важливу роль відіграє трубопровідний транспорт. Територією районів проходить газопровід Уренгой-Центр. Розвинуті паливна, і гірничохімічна промисловість, чорна і кольорова металургія, а також промисловість будівельних матеріалів. Розробляються родовища апатит-нефелінових, мідно-нікелевих і рідкісноземельних руд, залізняку, вугілля, природного газу і нафти, бокситів, слюди, руд благородних металів, торфу, горючих сланців і інші. Нафтова і газова промисловість зосереджена головним чином у Комі АР. Промислове освоєння нафтових родовищ Ухти було почато після 1930. Газ добувають з 1940 (Седьєльське газове родовище). У 1943 відкрите Войвожське, в 1945 Нібельське, в 50-60-ті рр. — Західно-Тебукське, Східно-Савіноборське, потім Вуктильське, Возейське, Усинське і інші родовища. В Тимано-Печорській нафтогазоносній провінції відкрито понад 20 нафтових і 30 газових родовищ, більшість з яких експлуатуються. Середньодобовий дебіт нафтових свердловин близько 30 т, максимальний дебіт до 200 т. У Архангельській області освоєно Нар'ян-Марський нафтогазоносний район. Провідна база вугільної промисловості — Печорський вугільний басейн, в якому діє 19 шахт загальною потужністю близько 30 млн т/рік. Розкриття шахтних полів у басейні здійснене вертикальними і похилими (21%) стовбурами і головними квершлаґами та штреками. Основна система розробки — довгі стовпи (близько 90% видобутку). Виїмка вугілля в основному вузькозахопними комбайнами (99%) з механізованим кріпленням (99%). Близько 65% вугілля збагачується. На території Північного економічного району добувають також торф і горючі сланці. У 20—30-х рр. 20 століття відкриті Оленегірське (магнетитові кварцити) і Ковдорське (апатит-магнетитове) залізорудні родовища, на базі яких працюють ГЗК. У 1946 відкрите Костомукшське родовище залізистих кварцитів (ГЗК з 1982). Розробка родовищ ведеться відкритим способом. Руди збагачуються, вміст заліза в концентраті 63,4—65,7%. Боксити добувають на Тихвінських родовищах, у Північноонезькому бокситовому районі (Архангельська область) та на Середній Тімані. Розробка родовищ ведеться відкритим способом. Введення на повну потужність Тіманського бокситового рудника, завершення будівництва другого глиноземного цеху Богословського алюмінієвого заводу і будівництво нового глиноземного заводу в республіці Комі 2011–2012 рр. зможуть забезпечити власною сировиною 85% сучасного виробництва первинного алюмінію в країні при нинішній забезпеченості в 53%.
Розробляються родовища мідно-нікелевих руд на Кольському півострові (родовища Мончетундри і району Печенги). У Карелії розвідане Кительське родовище олова. Фосфати добувають з комплексних апатит-нефелінових руд Хібінського родовища на Кольському півострові (основний район видобутку фосфатів у Росії). Розробки ведуться відкритим способом і шахтами. У Калінінградській області і Комі АР виявлені невеликі родовища кам'яної солі. Видобуток слюди ведеться в Кольсько-Карельському слюдоносному районі. Розробляється Волгинське родовище вогнетривких глин, а також родовища вапняків, глин і пісків. Розробка родовища будівельних матеріалів зосереджена в основному на берегах Онезького озера (граніт, гнейсо-граніт, габро-діабаз, кварцити, мармур). Родовища граніту розробляють в Ленінградській та Мурманській області. В Карелії добувають напівдорогоцінне і виробне каміння, граніт, пегматити і мармур. Район є головним постачальником сировини для фаянсово-порцелянової промисловості Район основного видобуту пегматитів — в районі Чупінської затоки і в Приладожжі. У районі розвідані і експлуатуються родовища мінеральних вод (Марціальні Води, Стара Руса, Соль-Вичегодськ і інш.).
В Архангельській області розвідане і у 2003 почало розроблятися велике родовище алмазів Ломоносівське. Загальна вартість добувних алмазів, більша частина з яких ювелірні, близько $12 млрд. Поклад знаходиться на глибині від 100 м. Видобуток буде вестися відкритим способом.
Центральний економічний район
Центральний економічний район включає Брянську, Володимирську, Іванівську, Тверську, Калузьку, Московську, Орловську, Рязанську, Смоленську, Тульську, Костромську і Ярославську області.
Площа близько 0,5 млн км².
За чисельністю населення, промисловістю і науковим потенціалом це провідний економічний район. Розвинена мережа всіх видів транспорту.
У районі виявлені родовища бурого вугілля, торфу, фосфоритів, залізна руда, гіпс, кам'яна сіль, вогнетривкі глини, вапняки, доломіт і інші будівельні матеріали. Паливні ресурси району обмежені (Підмосковний буровугільний басейн і родовищ торфу). Вугілля залягають на глиб. 20—300 м, невисокої якості. Розробка басейну здійснюється розрізами і шахтами. Розкриття шахтних полів — вертикальними і похилими стовбурами і головними штреками; система розробки — довгі стовпи з повним обваленням покрівлі; виїмка вугілля — за безціликовою технологією, вузькозахопними комбайнами з механізмами кріпленням. На розрізах застосовується безтранспортна система розробки (драглайни, екскаватори і бульдозери). Близько 20% вугілля на 1990-х збагачується пневматичним методом і важкосередовищною сепарацією. Є перспективи підземної газифікації і використання вугілля для вуглехімії. Торф добувають в основному фрезерним способом. Район є провідним за запасами і видобутком фосфатної сировини (головний центр підгалузі — місто Воскресенськ). Виробництво феромарганцю з вмістом Mn 71,5% здійснюють на Косогорівському МК. У Тульській області розробляється Новомосковське родовище кам'яної солі. У районі створена велика промисловість нерудних будівельних матеріалів, скляна і гончарна промисловість. Добувають гравій, пісок, буд. камені. Відомі родовища мінеральних вод.
Центральночорноземний економічний район
Центральночорноземний економічний район включає Бєлгородську, Воронезьку, Курську, Липецьку і Тамбовську області.
Площа 167,0 тис. км².
Енергетичні ресурси обмежені. Розвинена мережа доріг. Виявлені родовища залізних руд, бокситів, фосфоритів, вогнетривких глин, доломіту, торфу, облицювальних каменів і різноманітних будівельних матеріалів. Містить Курську магнітну аномалію, що тягнеться на території району двома смугами: Орел — Старий Оскол — Валуйки (ширина 1—25 км) і Льгов — Білгород (ширина 2—40 км) з потужністю пластів залізистих кварцитів 70—350 м. Промислове освоєння району почате в 1930-ті. Видобуток природно багатих руд і залізистих кварцитів відкритим способом здійснюють Лебединський, Михайлівський та Стойленський ГЗК. Підземним способом поверхово-камерною системою добуває залізисті кварцити комбінат «КМАРУДА» та новий Яковлевський рудник. Залізисті кварцити збагачуються мокрою магнітною сепарацією. Вміст заліза у к-тах близько 70%. У районі ведеться видобуток відкритим способом фосфоритів середньої якості, золотистої вохри, вогнетривких глин, флюсового доломіту, граніту, крейди, вапняків, пісків та піщано-ґравійних сумішей.
Волго-Вятський економічний район
Волго-Вятський економічний район включає Нижньогородську і Кіровську області, Марій Ел, Мордовію і Чувашию.
Площа близько 0,3 млн км².
Транспорт: залізничний, річковий, автомобільний та трубопровідний.
Надра району вивчені слабко. Є ресурси торфу, фосфоритів, гіпсу, кам'яної солі і нерудних будівельних матеріалів. Загалом виявлені корисні копалини не грають істотної ролі в розвитку промисловості району. Основу гірничохімічної промисловості складає виробництво фосфатів з багатого Вятсько-Камського родовища. Промисловість нерудних будівельних матеріалів є важливою галуззю індустрії. Будівельні камені представлені родовищами пісковиків і вапняків. Поширені родовища глин. Родовища скляних пісків розробляються в Марійській АР. В районі добувають гіпс, ангідрит, глини, камені, піщано-гравійні мінерали, піски для бетону і силікатних виробів. Відомі родовища мінеральних вод.
Поволзький економічний район
Поволзький економічний район складають Астраханська, Волгоградська, Самарська, Пензенська, Саратовська, Ульяновська області, Калмицька і Татарська АР.
Площа близько 0,6 млн км².
Район багатогалузевий, один з провідних по нафтодобувній, нафтопереробній промисловості.
Транспорт: залізничний, автомобільний, є густа мережа магістральних нафто- та газопроводів.
Має великі ресурси нафти, газу, горючих сланців, торфу, фосфоритів, сірки, солі, будівельних матеріалів і інших корисних копалин.
Нафтові родовища розробляють з 1935. У роки Другої світової війни і пізніше між Волгою і Уралом створено нову нафтову базу країни — «Друге Баку» (Самарська Лука, Бавлінська площа, Ромашкінське, Муханівське, Кулешівське та інші родовища). Близько 90% нафти добувають із застосуванням законтурного заводнення, вилучення нафти з пластів — близько 60%. Експлуатаційний фонд нафтових свердловин — близько 22 тис. (1990-ті). Є 5 нафтопереробних заводів. Видобуток газу ведеться переважно у Волгоградській області (Коробковське, Верховське, Саушкинське родовища). Перспективи газової промисловості пов'язані з Астраханським родовищем. В Самарській і Саратовській області розробляються великі родовища горючих сланців. З озер Прикаспійської низовини (Баскунчак і інші) добувається понад 30% солі РФ. У Самарській області експлуатується відкритим способом Водінське родовище сірки; у Волгоградській області відоме велике родовище бішофіту. Фосфорити добувають на Камишинському родовищі промислових нерудних будівельних матеріалів — найстаріша в районі: тут є багато будівельних матеріалів, особливо мергелей, гіпсу (Камсько-Усть-Інське і інші родовища), скляних пісків, вапняків, крейди, глин і інш. Розвинута цементна промисловість. Великі розробки вапняків (Березовське родовище) — Саратовська і Самарська області. Район багатий бітумінозними пісковиками і асфальтитами.
Північнокавказький економічний район
Північнокавказький економічний район включає Краснодарський і Ставропольський краї, Ростовську області, Дагестанську, Кабардино-Балкарську, Північно-Осетинську, Інгушську АР і Чечню (Ічкерію).
Площа 355 тис. км².
Найважливішими галузями є нафтова, газова, вугільна промисловість, кольорова і чорна металургія, машинобудування, промисловість будівельних матеріалів.