Фульк II (або Фулько) Анжуйський, на прізвисько Добрий (; 906 — 960, Тур) — граф Нанта, граф Анжуйський з 942 по 960 роки. Походив з роду Інгельгерінгів і був сином Фулька I Рудого та Росцілли де ЛошDetlev Schwennicke, Europaische Stammtafeln: Stammtafeln zur Geschichte der Europaischen Staaten, Neue Folge, Band III Teilband 1, Tafel 116.
Життєпис Фульк II народився у 905 роціK.S.B. Keats-Rohan, Family Trees and the Root of Politics; A Prosopography of Britain and France from the Tenth to the Twelfth Century (The Boydell Press, Woodbridge, UK, 1997), p. 255. Вперше згадується у грамоті свого батька 929 року разом зі своєю матір'ю і братом Гі. Його підпис стоїть під грамотою батька у серпні 941 року, ймовірно, незабаром після цієї дати він змінив батька. На початку в союзі з Робертінами виступав проти графів Блуа, але смерть Алена II Крива Борода, герцога Бретані, у 952 році змусила переглянути союзи. Фульк перейшов на бік Тібальдінів, сім'ї дружини Алена II Крива Борода, і взяв під свій контроль графство Нант від імені Дроґона, сина Алена II. Останній помер у 958 році за неясних обставин, і мешканці Нанта, звинувативши Фулька у його вбивстві, підняли повстання і обрали собі в графи незаконнонародженого сина Алена на ім'я Гоель I.Фульк поступився Сомюром графу Блуаському Тібо I. Згадується, що його наступникам вдалося повернути собі Сомюр тільки приблизно століття по тому. У графа Пуатьє Гійома III Фульк забрав Мерон.
В останній раз Фульк II згадується у вересні 958 року під час зборів, на яких зібралися графи Блуа, Анжу і очільники бретонців. У вересні 960 року його син уже згадується як граф Анжуйський. Таким чином, Фульк II помер у проміжку між двома цими датамиBernard S. Bachrach, Fulk Nerra the Neo-Roman Consul, 987—1040 (University of California Press, 1993), p. 261.
Фульк Добрий згадується в «Хроніці подвигів графів Анжуйських», написаній між 1100 і 1140 роками анженським монахом, на прохання Фулька Ле Решена. Наступником Фулька II став його 20-річний син Жоффруа I Ґрізґонель.
Родина 1 Дружина — Герберга (померла до 952 року). Про її походження не збереглося жодних свідченьThose of My Blood: Creating Noble Families in Medieval Francia By Constance Brittain Bouchard, p.23.
Діти: Жоффруа I Грізгонель (987) — граф Анжуйський, одружився з Аделаїдою Вермандуа, дочкою Роберта I; Гі (994) — єпископ де Пюї-ан-Веле; Аделаїда Анжуйська (Бланш) (945/950 — 1010/1026): 1-й шлюб: (з 967) Етьєн де Бриуд — віконт Жеводанський; 2-й шлюб: (з бл. 975) Раймунд (V) (пом. 978) — граф Тулузький; 3-й шлюб: (з 982) Людовик V (пом. 987) — король Франції, незабаром шлюб був розірваний; 4-й шлюб: (з 987) Гійом I (993) — маркіз Провансу; Адель (ймовірно) — дружина Готьє I, графа Вексу, Валуа та Ам'єну.
Деякі джерела також приписують Фульку II наступних дітей: Дрогон (або Дре) — єпископ Пюї, після свого брата, однак, в списку єпископів Пюї у X столітті не згадується єпископа з таким ім'ям. Його присутність в родоводів, ймовірно, сталася через плутанину з Дроґоном Бретонським, зятем Фулька II. Юмбер (Гумберт) Ловчий — однак, про його існування не згадується у жодному документі; Бушар Поважний (1005/1007) — граф Вандомський, але його зв'язок не встановлений.
2 Дружина (з 952) — Аделаїда, дочка Тібо Старого, графа БлуаBernard S. Bachrach, Fulk Nerra the Neo-Roman Consul, 987—1040 (University of California Press, 1993), p. 7, сестра Тібо I Блуаського, вдова Алена II Крива Борода. Це дозволило Фульку II сформувати альянс з Тібальдінами.
Генеалогія
Джерела Christian Thevenot, Olivier Orban, La legende doree des Comtes d'Anjou, Paris, 1991, Denis Piel, Le pouvoir de Foulque II le Bon, comte d'Anjou de 941 a 960 : etude sur la puissance angevine au milieu du, Angers, 2010 (memoire dactylographie)
Примітки
Посилання Фульк II Доброго (910—960). France Balade Фульк II Добрий «Хроніка подвигів графів Анжуйських»