Єлизавета Олександрівна Любомілова (1 травня 1910, Харків — 2001, Харків) — українська архітекторка.
Життєпис і кар'єра
Єлизавета Любомілова закінчила архітектурний факультет Харківського художнього інституту у 1930 році. В різні роки працювала в інститутах «Діпросталь», «Містобудпроєкт», «Військпроєкт», «Харківпроєкт» та в управлінні міського архітектора Харкова. Є авторкою і співавторкою проєктів житлових будинків, адміністративних будівель, об'єктів соціально-культурного і побутового призначення. Була членкинею Спілки архітекторів України з 1936 року.
Похована на 9 кладовищі м. Харкова.
Родина Молодша рідна сестра Єлизавети Любомілової, Ніна Петрова (до шлюбу Любомілова) (1924-2019) також архітекторка, викладачка, була одружена з українським архітектором Сергієм Петровим. Її син, Сергій Володимирович Бойко (1951-2025) , улюблений племінник Єлизавети Любомілової, якому вона приділяла багато часу та уваги, став Заслуженим вчителем України, засновником авторської школи з вивчення англійської мови в Харкові.
Інші члени родини Любомілових теж поховані на Олексіївському кладовищі № 9 м. Харкова.
Вибрані проєкти Державний інститут проєктування підприємств коксохімічної промисловості «Діпрококс» на вул. Сумській, 60, Харків (1954); Житловий будинок на пр. Московському, 5 , Харків (1954); Будинок проєктів і книжковий магазин «Кобзар» на пр. Леніна, 36, 38 , 40 , Харків (проєкт повторного застосування, прив'язку виконали арх. Соколовський Г. М., Любомілова Є. О., Сіробаба В. Д.); Реконструкція будівлі колишнього Волзько-Камського банку (архітектор Бекетов О. М, 1907), нині приміщення Театру ляльок ім. Н. К. Крупської, майдан Конституції, 24, Харків (арх. Клейн Б. Г., Любомілова Є. О., 1968); Реконструкція Палацу культури ХЕМЗ, Харків; Інтер'єри Палацу одруження, Харків; Облаштування санаторію «Бермінводи».
Примітки
Література
Архитекторы Харькова (Kharkov Architects). С. Чечельницкий. Харьков, 2008. ISBN 978-966-96531-4-7
__БЕЗ_ЗМІСТУ__