Уніформа Армії УНР — військова форма одягу, яку використовували в Армії Української Народної Республіки в роки її існування.
Війська Центральної Ради На час проголошення УНР війська вірні Центральній Раді були зодягнути в похідну уніформу російської армії. Для нижніх чинів вона складалась із гімнастерки та шароварів захисного кольору, кашкету такого же кольору (взимку — папахи), чобіт або черевиків з обмотками. У холодну пору року надягалась шинель. Офіцери носили кітель влітку, і похідний мундир взимку, кашкет (взимку — папаху), шаровари, шашку і револьвер у кобурі.
Від проголошення УНР до гетьманського перевороту
17(30) грудня 1917 р. ГСВС запровадив тимчасовий однострій, який представляв із себе все той же однострій російського зразка, але з ромбоподібними накомірними нашивками синього кольору з жовтою випусткою. На нашивки за допомогою трафарету жовтим кольором наносили емблему, що позначала рід зброї, а трохи нижче номер або початкові літери назви підрозділу — наприклад у 1-му курені Січових Стрільців це були літери СС, причому всупереч запровадженому зразку вони розміщувались не нижче, а вище емблеми. Емблеми були: для піхоти — схрещені гвинтівки, для кінноти — схрещені шаблі, для артилерії — схрещені гармати. Трохи згодом були запроваджені блакитні з жовтою випусткою погони. На головних уборах носились жовто-блакитні кокарди у вигляді тканинної розетки, але Січові Стрільці та інші війська київського гарнізону використовували нерегламентовані кокарди у вигляді металевого щитка з крилатою фігурою святого Михаїла з мечем у правій руці і щитом з галицьким левом в іншій, у верхній частині основного щита був тризуб.
Одночасно з тим були скасовані військові ранги і звання. В армії УНР були прийняти лише командні посади, які позначались шевронами з срібного галуна на правому рукаві однострою. Інколи вони носились на лівому або на обох рукавах, подекуди робились із золотого галуна. В деяких підрозділах, наприклад в Окремому Загоні Січових Стрільців, вони зберігались до початку 1919 р.
У деяких підрозділах вводились власні знаки розрізнення. Наприклад, у Гайдамацькому коші Слобідської України й Республіканському полку звання позначались за допомогою нарукавних шевронів — ройовий — один блакитний шеврон; сотник — подвійний золотий шеврон; отаман полку — один широкий і два вузькі шеврони. Для 1-ї української дивізії сформованої в Німеччині з українців-військовополонених була розроблена гарна на вигляд, але не дуже практична уніформа. Вона складалась з довгих, за коліно, жупанів, широких штанів — усе синього кольору, шапок сірого смушку з синім шликом, шкіряного ременя і чобіт в козацькому стилі. Ранги позначались шестикутними зірками на комірі. У підстаршин: ройовий — одна кістяна зірка, чотовий — дві, бунчужний — три; у молодшої старшини: чотар — одна срібна зірка, півсотенний — дві, сотник — три; у булавної старшини: осаул — одна золота зірка, підполковник — дві, полковник — три. Також на комірі розміщувалися знаки роду зброї.
У важких умовах радянсько-української війни навіть ці, доволі скромні елементи однострою було нелегко запровадити, і наприклад весною 1918 р., після повернення військ Центральної Ради до столиці, в київському гарнізоні на приналежність до українського війська вказували лише нарукавні пов'язки. Але вже 1 квітня був запроваджений насправді новий однострій замість російського. Він складався із кашкету, френча с чотирма накладними кишенями з контр-складками і сторчово-виложистим коміром, френч також мав навскісні контр-складки, що йшли від центру кишені в напрямку шиї, шароварів — все кольору хакі. Взуттям слугували чоботи. Накомірні нашивки, випустки навколо нижнього краю клапанів нагрудних кишень, манжет, та на шароварах, були кольору роду зброї. У рядових на шароварах були вузькі випустки, офіцери відрізнялись подвійними смугами, у генералів вони були теж подвійні, але більш ширші. Кольори за родами зброї були такі: піхота — синій; кавалерія — жовтий; артилерія — червоний; інженерні відділи — чорний; медичні відділи — малиновий; штаби — синій (згідно з іншими даними малиновий колір був якраз у співробітників штабів). Для холодної пори року була передбачена шинель брунатного кольору і папаха білого хутра з довгим кольоровим шликом замість кашкету.
Як і раніше, на накомірних нашивках були знаки роду зброї. В піхоті й кавалерії це були всі теж схрещені гвинтівки та шаблі відповідно, в артилерії тепер було зображення гренади, в інженерних відділах — схрещені лопата і кирка. Генерали знаку роду зброї не мали, офіцерам генерального штабу додавалась гілка.
В той же самий час були повернуті ранги, вже з новими назвами, знаки розрізнення розміщувались на накомірних клапанах, вони мали вигляд булав, гілок, п'ятикутних зірок та смуг. У унтер-офіцерів збереглися нарукавні шеврони.
+ Знаки розрізнення згідно з Наказом Військового міністерства Ч. 137 від 29 березня 1918 р.КатегоріїСтаршиниОтамани РангПідхорунжийХорунжийСотникКуріннийОсавулПолковникОтаман дивізіїОтаман корпусуОтаман арміїСучасна відповідністьПрапорщикКапітанМайорПідполковникПолковникГенерал-лейтенантГенерал-полковникГенерал армії України
На жаль, весь цей чудовий однострій фактично не вдалося впровадити в життя, бо вже 29 квітня Центральна Рада була розпущена й влада перейшла до гетьмана Скоропадського.
Від антигетьманського повстання до Першого Зимового походу Повсталі проти гетьмана Скоропадського сили використовували як символ червоні стрічки або розетки розміщені під кокардою (у Окремому Загоні Січових Стрільців, та у 1-ї Козачої Стрілецької дивізії), або тільки стрічки (селянські формування). 8 грудня 1918 року наказом Головного Отамана С. Петлюри була затверджена кокарда у вигляді червоної розетки — для усіх старшин і козаків .
8 січня 1919 р. наказом ч. 28 була впроваджена нова форма одягу, вона поділялась на звичайну похідну та парадну. Згідно з наказом вона мала наступний вигляд :
Кольори за родами зброї наслідували Українську Армію Скоропадського, а саме: піхота — малиновий; артилерія — червоний; кіннота— жовтий; інженерні і технічні частини — чорний; штаби і всі головні управління — краповий; санітарні інституції — ; ветеринарні інституції — фіолетовий; повітряний флот — чорний; генеральний штаб — білий; корпус військових топографів — синій. За відзнаки «рангів по посадах» мали правити комбінації зірок і стрічок (10 мм завширшки для отаманів, 4-5 мм завширшки для решти старшин) розміщених на кольорових петлицях жупана, у отаманів це були зигзагоподібні стрічки (шнурки) та від одної до трьох зірок або без зірок, у старших офіцерів дві прямих стрічки (шнурка) з однією або двома зірками або без зірок, у молодших офіцерів з однією прямою стрічкою (шнурком) з зіркою або без неї, у підстаршин від однієї до трьох вертикальних стрічок (шнурків). 26 січня була встановлена нова кокарда (наказ Війську УНР ч.31), позаяк попередньо встановлена червона розетка виглядала не дуже доречно, з огляду на початок війни з більшовиками. Кокарда синього кольору мала овальну форму з декоративними завитками з зображенням золотого тризуба. Де-факто її майже не використовували, вояки віддавали перевагу виготовленим у великій кількості кокардам встановленим при гетьмані — круглої форми, з золотим тризубом на синьому колі, оточеному золотими обідком і багатопроменевою «зірочкою». У старшин синє коло робилось емаллю, а у козаків фарбою. Описану форму спіткала майже така сама доля як і попередній проєкт — фактично вона не була впроваджена, на цей раз внаслідок складності виготовлення та воєнних невдач.
У 1-й козацько-стрілецькій дивізії формою слугував короткий жупан, штани, обмотки і кашкети сірого кольору, завдяки чому вона і отримала назву Сірої або Сірожупанної. Ранги позначались на комірі пшеничними колосками. У підстаршин було від одного до трьох срібних колосків, у старшин від одного до трьох золотих, позаду яких нашивалась вертикальна синьо-жовта смужка, у отаманних старшин (відповідали штаб-старшині) в додачу до золотих колосків передній і нижній краї коміра обшивались срібним галуном. Генерали, згідно з одними відомостями, мали зображення тризуба на золотому галуні, згідно з іншими, зображення схрещених булави і бунчука на срібному галуні. Ще одне джерело описує наявність трьох генеральських рангів, які позначались зображеннями золотих булав (від одної до трьох) на срібному галуні. Ці відзнаки зберігались у дивізії до кінця її існування, але в 1919 році вже вміщувалися на петлицях кольору по роду зброї. Роди зброї позначались емблемами на рукаві.
24 квітня 1919 р. наказом ч. 276 була встановлена нова похідна уніформа, яка відійшла від попереднього «козацько-історичного» стилю і в більший степені відповідала сучасним на той час зразкам, фактично вона була дуже схожа на уніформу від 1 квітня 1918 р. Її складали, однакові як для старшин, так і для рядових козаків: суконний кашкет («похідна каскетка») по можливості захисного кольору, з сукняним або шкіряним підборідним ремінцем, козирком і ґудзиками захисного кольору; суконний похідний мундир покрою френч, по можливості захисного кольору, з чотирма накладними кишенями (дві на грудях, і дві на талії) з контр-складками і сторчово-виложистим («стоячим закотистим») коміром, мундир також мав контр-складки які йшли від центру нагрудних кишень вниз до поясу, і вгору навскіс до коміра і вузькі погони мундирного кольору, нижній кінець яких пришивався, а верхній застібався на ґудзик захисного кольору, власне мундир застібався на п'ять костяних або ремінних ґудзиків захисного кольору. На рукавах нашивались суконні «чохли» (обшлага) кутком, вершиною догори, кольору по роду зброї, над якими розміщувались шеврони для позначення ступенів і посад. У Наказного Отамана та Головного Отамана кольоровим був не лише «куток», але і весь обшлаг . На комір нашивались суконні петлиці кольору по роду зброї, завдовжки 5 см і завширшки 3,5 см, на них поміщались металеві, вишити або нанесені фарбою знаки відповідно роду зброї. Поясним одягом слугували штани покрою «полугаліфе з легким бриджем», по можливості захисного кольору. Шинель сірого кольору була покрою чумарки (тобто схожа на жупан), застібалась на гачки, вона мала такі самі кутки, погони і петлиці як і мундир. Так само на шинелі були шеврони і знаки відповідно роду зброї.
Відзнаки по посадам і ступеням підстаршин мали вигляд шевронів з жовтого канту розміщених над «кутками», у старшин до них додавались шеврони з петлями з нитяної стьожки. З червня 1919 року шеврони почали робить з металізованого галуна.
+ Знаки розрізнення згідно з наказом Головної управи війська УНР (ГУВУНР) ч. 276 від 24 квітня 1919 р. — старшиниРозрядиОтаманна старшинаБулавна старшинаСтаршина Нарукавна відзнака Військове званняГоловний отаманНаказний отаманВійськовий міністрКошовий отаманОтаманПолковникОсаулСотникЧотарХорунжийПідхорунжийСучасна відповідністьВерховний головнокомандувач Збройних Сил УкраїниГоловнокомандувачМіністр оборони УкраїниГенерал армії УкраїниГенерал-лейтенантПолковникПідполковникКапітанСтарший лейтенантЛейтенантнема + Знаки розрізнення згідно з наказом Головної управи війська УНР (ГУВУНР) ч. 276 від 24 квітня 1919 р. — козакиРозрядиПідстаршиниКозаки Нарукавна відзнака Військове званняБунчужнийЧотовийРойовийГуртовийКозакСучасна відповідністьСтаршинаСтарший сержантМолодший сержантСтарший солдатРядовий