Моногаров Володимир Дмитрович (, Київ, Українська РСР, СРСР — 11 жовтня 2020, Київ, Україна) — український і радянський альпініст. Заслужений майстер спорту СРСР з альпінізму (1967). Доктор біологічних наук, професор-фізіолог.

Біографія Закінчив Київський державний інститут фізичної культури. Чотирнадцять років керував проблемною лабораторією високих тренувальних навантажень. Здійснював сходження і працював в експедиціях на Кавказі, Памірі, а також за кордоном. У старості продовжував здійснювати сходження, працював в гімалайських таборах, планував підкорити Еверест в рекордному віці, але не знайшов спонсорів.

Всього здійснив 18 першосходжень, 7 з яких по маршрутах шостої (вищої) категорії складності62430/4889.html Архів газети «Бульвар Гордона» (окрім корисних даних містить рекламу сумнівних методик оздоровлення).

Основні сходження 1952 — траверс масиву Мазері з підйомом по східніому гребеню, 3-є місце у класі траверсів; 1954 — траверс масиву Шхельди зі сходу, 4-е місце у класі траверсів; 1958 — траверс Коштан-тау — пік Тихонова (керівник команди «Авангарда» В. Овчаров), 3-є місце у класі траверсів; 1959 — Шхельда, центральна вершина по північній стіні (керівник команди «Авангарда» Б. Субартович), 3-є місце у технічному класі; 1960 — Ушба південна по півднічно-західній стіні, керівник, 3-є місце у класі технічно складних сходжень; 1961 — траверс Коштантау — Мижиргі — Дихтау з підйомом на Коштан по непройденому північно-східному ребру, керівник., 1-е місце у класі траверсів; 1962 — пік Щуровського по північному ребру, 3-є місце у класі технічно складних сходжень, пік Леніна з півдня через перевал Криленка, кер., зійшло 38 чоловік; 1963 — пік Вільної Іспанії по північно-східній стіні, керівник.; 1964 — новий маршрут на північну вершину Ушби по схід. стіні, 5-е місце в чемпіонаті СРСР; 1965 — Ушба Південна по західній стіні, 6 к/тр., керівник., 1-е місце в класі технічно складних сходжень; 1968 — Ушба Північна по північно-східній стіні, 6 к/тр., керівник., золота медаль чемпіонату Союзу; 1971 — Ушба Північна по центру східної стіни, керівник., 2-е місце в класі технічно складних сходжень; 1972 — Чапдара (Паміро-Алай, Фанські гори) по південно-східній стіні, керівник; 1974 — Чапдара по північно-східній стіні, керівник. У тому ж році семитисячники — пік Леніна і пік Є. Корженевської. 2006 — Ельбрус, у віці 80 років, піднявся на західну вершину Ельбруса, ставши номінантом Національного реєстру рекордів України, як «Найстарша людина у світі, що піднялася на Ельбрус»

У складі радянських команд здійснив сходження на Монблан і Пті-Дрю (по двох маршрутах) у Французьких Альпах, на Триглав у Югославії, на Дахштайн в Австрійських Альпах, на Диявольські Ігли у Болгарії. Керував українськими експедиціями на Памір, що мали на меті сходження на пік Леніна, пік Комунізму, пік «Правди».

Публікації

Його публікації Монографія, присвячена проблемам стомлення в спорті, його подоланню і компенсації; Вплив акліматизації на силу м'язів альпіністів у журналі Теорія і практика фізичної культури. — 1964. — № 12; Методика вдосконалення підготовки альпіністів до сходжень в Гімалаях (у співавторстві з А. Г. Овчинніковим, X. Н. Поліщуком, А. К. Фоміним) // Методичні рекомендації з підготовки до сходження на Еверест (8848 м). Київ: РНМК, 1981; На батьківщині альпінізму (на Пті-Дрю маршрутом Маньоне і Бонатті) // Сб. Идущие к вершинам. Киев: Здоровье, 1983; Науково-методичне забезпечення підготовки радянських альпіністів до траверсу масиву Канченджанги // Теорія і практика фізичної культури. — 1991. — № 4. У 1991 виступав з доповідями на міжнародному конгресі з високогірної медицини в Швейцарії і на міжнародному симпозіумі по високогірній медицині в Японії.

Про нього В. С. Фельдман «Вершины его жизни» в сборнике «Киевский инфизкульт: годы и люди» (Киев: Здоровье, 1990). (По материалам Веры Матвеенко, Веры Шер). «Взойти на вершину» - документальный фильм о восхождении группы Моногарова на Ушбу в 1972 году.

Нагороди Нагороджений двома медалями «За трудову відзнаку». Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР. Медаль «За трудову доблесть» (1990). Присвоєно за підготовку групи сходження на Канченджангу.

Посилання Біографічна довідка

Особисте життя Має сина і дочку, а також онуків.

Примітки