Парад суверенітетів  — серія декларацій про суверенітет різного ступеня республік Радянського Союзу та автономних одиниць у складі республік (автономних республік, автономних областей і автономних округів), що почався у 1988. У деклараціях про суверенітет зазначався пріоритет влади союзних республік на своїй території над центральною владою, що призвело до війни законів між республіками й центром в Кремлі. Цей процес відбувся після ослаблення влади Комуністичної партії Радянського Союзу в результаті політики демократизації та перебудови часів Михайла Горбачова. Попри спроби Горбачова зберегти союз за новим договором у формі Союзу суверенних держав, багато складових незабаром проголосили свою повну незалежність. Процес призвів до часткового розпаду Радянського Союзу.

Також внаслідок параду суверенітетів окремі автономні республіки в складі союзних республік прийняли Декларації про суверенітет, в яких встановлювали пріоритет власного внутрішнього законодавства, ряд автономних областей підвищили свій статус до автономних республік.

Хронологія параду суверенітетів союзних республік СРСР

Першою радянською республікою союзного рівня, яка проголосила незалежність, була Естонія (16 листопада 1988 р. — Декларація суверенітету Естонії, 30 березня 1990 р.: — Указ про перехід до відновлення естонської державності; 8 травня 1990 р. — Закон про Державні символи, які проголошували незалежність. 20 серпня 1991 був прийнятий Закон про відновлення незалежності Естонії).

Першим підрозділом нижчого рівня, який проголосив незалежність, була Нахічеванська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (19 січня 1990 року, хоча Гейдар Алієв, лідер Азербайджанської РСР, що мав коріння в Нахічевані, зумів зберегти Нахічевань у складі Азербайджану.

Масовий рух сецесії послужив наочним історичним та практичним прикладом для різних теорій сецесії. Союзна республіка ПроголошеннясуверенітетуПерейменування Проголошеннявиходу з СРСР Визнання незалежностіз боку СРСР Естонська РСР 16 листопада 1988з 8 травня 1990 — Естонська Республіка 8 травня 1990 6 вересня 1991 Литовська РСР 26 травня 1989з 11 березня 1990 — Литовська Республіка 11 березня 1990 6 вересня 1991 Латвійська РСР 28 липня 1989з 4 травня 1990 — Латвійська Республіка 4 травня 1990 6 вересня 1991 Азербайджанська РСР 23 вересня 1989з 5 лютого 1991 — Азербайджанська Республіка 30 серпня 1991 26 грудня 1991 Грузинська РСР 26 травня 1990з 14 листопада 1990 — Республіка Грузія 9 квітня 1991 26 грудня 1991 Російська РФСР 12 червня 1990з 25 грудня 1991 — Російська Федерація 12 грудня 1991 26 грудня 1991 Узбецька РСР 20 червня 1990з 31 серпня 1991 — Республіка Узбекистан 31 серпня 1991 26 грудня 1991 Молдавська РСР 23 червня 1990з 23 травня 1991 — Республіка Молдова 27 серпня 1991 26 грудня 1991 Українська РСР 16 липня 1990з 24 серпня 1991 — Україна 24 серпня 1991 26 грудня 1991 Білоруська РСР 27 липня 1990з 19 вересня 1991 — Республіка Білорусь 25 серпня 1991 26 грудня 1991 Туркменська РСР 22 серпня 1990з 27 жовтня 1991 — Туркменістан 27 жовтня 1991 26 грудня 1991 Вірменська РСР —з 23 серпня 1990 — Республіка Вірменія 23 серпня 1990 26 грудня 1991 Таджицька РСР 24 серпня 1990з 31 серпня 1991 — Республіка Таджикистан 9 вересня 1991 26 грудня 1991 Казахська РСР 25 жовтня 1990з 10 грудня 1991 — Республіка Казахстан 16 грудня 1991 26 грудня 1991 Киргизька РСР 15 грудня 1990з 5 лютого 1991 — Республіка Киргизстан 31 серпня 1991 26 грудня 1991

Парад суверенітетів автономних республік РРФСР

Формально суб'єкти СРСР, відповідно до союзних та республіканських конституцій, володіли правом сецесії та декларованим державним суверенітетом. Згідно з цим правом із липня 1990 відбувається «парад суверенітетів» автономних республік та автономних областей РРФСР з перетвореннями їх у суверенні республіки. Республіки, на відміну від країв і областей, є національно-державними утвореннями, тобто формою державності народів, приймають власні конституції і мають право визначати свої власні державні мови. До федеративної реформи у 1992, можливість та право виходу зі складу Росії згадувалася в конституціях усіх автономних республік.

Чеченська Республіка Ічкерія не визнала суверенітет Росії, її території та проголосила незалежність 9 червня 1991, а Татарстан почав кроки для створення власної валюти й відмовилися сплачувати податки у федеральний бюджет.

Проголошення суверенітету автономних республік Більшість автономних республік проголосили себе суверенними республіками та прийняли декларації про власний суверенітет. +Автономна республікаПроголошеннясуверенітетуПівнічно-Осетинська АРСР20 липня 1990Карельська АРСР9 серпня 1990Комі АРСР29 серпня 1990Удмуртська АРСР20 вересня 1990Якутська АРСР (Республіка Саха)27 вересня 1990Бурятська АРСР8 жовтня 1990Башкирської АРСР11 жовтня 1990Калмицька АРСР18 жовтня 1990Марійська АРСР22 жовтня 1990Чуваська АРСР24 жовтня 1990Горно-Алтайська АО25 жовтня 1990Тувинська АРСР12 грудня 1990Ямало-Ненецький АО18 жовтня 1991

Підвищення статусу до Автономної республіки Автономні області підвищили свій статус до автономних республік, та прийняли власні конституції, здобули право визначати свої власні державні мови та формувати окремі національно-державні утворення:

1990 — Республіка Адигея 1990 — Республіка Дагестан 1990 — Республіка Кабардино-Балкарія 1990 — Республіка Карачаєво-Черкесія 1990 — Республіка Мордовія 1990 — Республіка Хакасія

Спроби створення Автономних Республік Деякі автономні області та регіони здійснили практичні кроки до перетворення в автономні республіки, зокрема 1990 — Ненецький АО 1991 — Абазинська Республіка 1991 — Козачі Республіки 1991 — Лезгістан 1991 — Поморська Республіка 1993 — Балтійська Республіка 1993 — Вологодська Республіка 1993 — Інгрія / Петербургська Республіка 1993 — Республіка Примор'я 1993 — Уральська Республіка 31 березня 1992 року всі керівники автономних республік, за винятком Татарстану та Чеченської Республіки Ічкерія, керуючись Декларацією про державний суверенітет РРФСР та власними деклараціями про державні суверенітети підписали Федеративний договір РФ.

Татарстан 30 серпня 1990 — Верховна Рада Татарської АРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет Татарстану, 21 березня 1992 — відбувся Референдум про суверенітет Татарстану, який підтримало 62 % населення. 30 листопада 1992 — запроваджується Конституція Республіки Татарстан, що оголосила її суверенною державою, почав кроки для створення власної валюти та відмовилися сплачувати податки у федеральний бюджет. Татарстан не підписав Федеративний договір РФ і розпочалися тривалі та конфліктні переговори. В результаті цих переговорів в 1994 був укладений Договір «Про розмежування предметів ведення між органами державної влади РФ і Республіки Татарстан і взаємне делегування повноважень».

У 2017 всупереч рішенням Всесвітнього конгресу татар та всупереч рішенню депутатів Ради Республіки Татарстан, Договір про розмежування повноважень не був продовжений зі сторони РФ.

Чеченська Республіка Ічкерія 9 червня 1991 було проголошено Чеченську Республіку Ічкерію. 13 березня 1992 Чеченська Республіка Ічкерія здобула міжнародне визнання президента Грузії Звіада Гамсахурдії.

В результаті першої російсько-чеченської війни (1994—1996) та другої російсько-чеченської війни (1999—2000) Чеченська Республіка Ічкерія була окупована, Президентів ЧРІ та головних лідерів Ічкерії було вбито, населення зазнало геноциду та масштабних російських воєнних злочинів.

Уряд талібів в Афганістані у 2000 році визнав незалежність Ічкерії, а в Кабулі було відкрито ічкерійське посольство.

18 жовтня 2022 депутати Верховної Ради України визнали Ічкерію тимчасово окупованою Росією і засудили геноцид чеченського народу

у 2023 Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький запропонував визнати суверенітет Ічкерії

Див. також Оренбурзький коридор Розпад Росії Розпад Російської імперії Форум Вільних Народів Постросії

Примітки

Посилання ДЕКЛАРА́ЦІЯ ПРО ДЕРЖА́ВНИЙ СУВЕРЕНІТЕ́Т УКРАЇ́НИ Дж. Боффа. «Історія Радянського Союзу»; М: Міжнародні відносини, 1994.