Пра́ник, пральник або прач — дерев'яний валок для вибивання білизни під час прання. Праник має ручку і робочу поверхню, яка зазвичай була ребристою (зубчатою), але могла бути і гладкою. Іноді праники робили у вигляді якої-небудь фігури, оздоблювали вигадливою різьбою .
Використання Просочену золою або мильним розчином забруднену білизну клали на нехитку тверду поверхню, а потім вибивали і викочували праником. Прали в старовину часто на берегах річок, на містках («кладках»), при цьому білизну могли попередньо піддавати золінню — випарюванню розчином лужної золи в жлукті. Праник використовувався доти, коли широкого поширення набули електричні пральні машини. Предмет традиційного побуту українців, праник став частиною української традиційної культури.
У культурі
Легенди Існує легенда, що під час облоги Ніцци в 1543 році, коли турки увірвалися на стіни фортеці, молода праля оглушила праником ворожого прапороносця, розірвала турецький прапор і вимусила ворогів відступитиNotes d'Octave Justice pour sa conférence consacrée à Catherine Ségurane et donnée à l'Athénée, le 23 janvier 1901, reproduites dans Nice-Historique, 4e année, n°7, 1er avril 1901.
У літературі
Праник і рубель Аналогічний прилад використовували для прасування білизни — він називався «рубель».
Галерея
Див. також
Жлукто Цебро Пральна машина
Примітки
Посилання