Премія імені Курда Лассвіца () — негрошова премія, яку щороку присуджують авторам, перекладачам, редакторам, видавцям, викладачам, художникам-графікам, журналістам німецькомовної наукової фантастики. За допомогою премії відзначають особливо видатні досягнення в області німецькомовної наукової фантастики, з метою підтримати лауреатів, а з ними і німецькомовну наукову фантастику.
Опис Премія заснована в 1980 році за зразком американської премії «Неб'юла» та названа на часть німецького письменника-фантаста Курда Лассвіца. Щороку нагороджуються найкращі праці минулого року. Спочатку премія вручалась у шести номінаціях («Роман», «Оповідання», «Коротке оповідання», «Перекладач», «Художник-графік» і «Спеціальна премія»); у 1983 році була додана категорія «Найкращий іноземний роман», яка в 1997 році була перейменована у «Найкращу іноземну працю». 1987 року були додані категорії «Радіоспектакль» і «Кінофільм». Категорія «Радіоспектакль» з 1993 року має власне журі, а категорія «кінофільм» з 1996 р. об'єднана з категорією «Спеціальна премія». 1997 року категорії «Оповідання» і «Коротке оповідання» були об'єднані, а з 2001 року в категорії «Переклад» рішення приймає спеціальне журі.
Номінації та вибір проводять шляхом голосування уповноважених, тобто професійно зайнятих в області наукової фантастики авторів, перекладачів, графіків, редакторів, видавців, спеціалізованих журналістів і колишніх лауреатів, відповідно до процедур, записаних у статуті Премії.
Починаючи з 1991 року, вручення премії організовує Удо Клоц. Починаючи з 2000 року (поперемінно з 2007 року) вручення відбуваються на жанрових конференціях «Елстеркон» в Лейпцигу та «Пента-Кон» в Дрездені.
Лауреати
Найкращий роман 1981: , «Онук будівника ракет» () 1982: Вольфганг Єшке, «Останній день творіння»() 1983: , «У році 95-му по Хіросімі» () 1984: , «Сакриверсум» () 1985: Герберт Франке, «Холод космосу» () 1986: Герберт Франке, «Наприкінці часів» () 1987: Карл Амері, () 1988: Ґудрун Паузеванґ, «Хмара» () 1989: , «Нью-Йорк — божественний» () 1990: Вольфганг Єшке, «Мідас» () 1991: Карл Амері, «Таємниця крипти» () 1992: , «Попіл Фатуа» () 1993: Герберт Розендорфер, «Золоті святі або Колумб відкриває Європу» () 1994: , «Голоси ночі» () 1995: , «Розтерзана земля» () 1996: Ганс Іоахім Альперс, () 1997: Андреас Ешбах, «Сонячна станція» () 1998: не вручалася 1999: Андреас Ешбах, «Відео Ісуса» () 2000: Андреас Ешбах, «Зірка Келвіца» () 2001: Міхаель Маррак, «Лорд Гамма» () 2002: Андреас Ешбах, «Пошук» () 2003: Міхаель Маррак, () 2004: Андреас Ешбах, «» () 2005: Франк Шетцінг, «» () 2006: Вольганг Єшке, Гра Кусануса () 2007: Герберт Франке, () 2008: Андреас Ешбах, «Спалений» () 2009: Дітмар Дат, «Скасування видів» () 2010: Андреас Ешбах, «Король для Німеччини» () 2011: Уве Пост, «Вальпар Тоннраффір та божий перст» () 2012: Андреас Ешбах, «Володар сущого» () 2013: Дітмар Дат, «Ніч пульсара» () 2014: Вольфганг Єшке, «Джихеди» (Гра слів від , джихад, та , голова) 2015: Томас Гілленбранд, ()Лауреати 2015 2016: Андреас Брандгорст, «Корабель» ()Лауреати 2016 2017: Андреас Бранхорст «Omni» 2018: Міхаель Маррак, «Канон механічних душ» ()Лауреати 2018 2019: Андреас Ешбах, «АНБ — Агентство національної безпеки» («») 2020: Андреас Ешбах, «Перрі Родан — Найбільша пригода» («») 2021: Андреас Ешбах, «Крила людини» («») 2022: , «Нанопарк» («») 2023: , «Неоново-сірий — кінець гри в нейросубстраті» () 2024: , «Нейрозвір» ()
Найкраща повість 1981: , «Чутливі роки» () 1982: Вольфганг Єшке, «Документи про стан країни до спустошення» () 1983: Вольфганг Єшке, «Земля Озіріса» () 1984: Томас Ціглер, «Голоси ночі» () 1985: Вольфганг Єшке, () 1986: та , () 1987: , «Орбіти» () 1988: Карл Міхаель Армер, «Остаточне рішення питанні безробітних» () 1989: Карл Міхаель Армер, () 1990: , «Сімнадцять речень» () 1991: Томас Ціглер, «Дрібничка для нас, реінкарнавтів» () 1992: , «Бляха часу» () 1993: , () 1994: Вольфганг Єшке, «Погані новини з Ватикану» () 1995: , Ангела та Каргайнц Штайнмюллери під псевдонімом Зімон Цвіштайн, «Легше за вакуум» () 1996: , «Спрага міста» ()
Найкраще оповідання 1981: , () 1982: Рональд М. Хан, () 1983: Андреас Брандгорст, «Ловці планктону» () 1984: Герберт Франке, «Подих Сонця» () 1985: Карл Амері, «Лише одне літо ви заздрите могутнім» () 1986: , «Північне сяйво» () 1987: , () 1989: Райнер Ерлер, «Сир» () 1990: , «Пристрасть до подорожей» () 1991: , «Симуляція» () 1992: Петер Шаттшнайдер, «Легкий у догляді» () 1993: Ангела Штайнмюллер, «Творець свічок» () 1994: , «Кохання, Ти ніжний, тремтячий птах» () 1995: Петер Шаттшнайдер, «Лист з потойбічного світу» () 1996: Міхаель Енде, «Довгий шлях до Санта-Крус» ()
Найкраща повість/оповідання (об'єднана премія) 1997: Вольфганг Єшке, «Партнери на все життя» () 1998: Мальте С. Зембтен, «Побачення в сліпу» () 1999: , () 2000: Вольфганг Єшке, () 2001: , «Трубадур» () 2002: Вольфганг Єшке, () 2003: Ерік Зімон, () 2004: Ангела та Карлгайнц Штайнмюллери, «Перед подорожжю часом» () 2005: Вольфганг Єшке, «Прикраса» () 2006: , () 2007: Маркус Гаммершмітт, () 2008: , «Молох» () 2009: Андреас Ешбах, «Тренінг з виживання» () та Гайдрун Йєнхен, «Справа як всі інші» () 2010: Ернст-Еберхард Манскі, () 2011: Міхаель Іволяйт, «Поріг» () 2012: Франк В. Хаубольд, «Наприкінці подорожі» () 2013: Клаус Н. Фрік, «У клітці» () 2014: Міхаель Маррак, «Діаметрально левітуючий хроновсесвіт Коена Слотердайка» () 2015: Фабіан Томашек, () 2016: Карстер Крушель, «Що відбувається зі світлом в кінці туннелю?» () 2017: Габріеле Бернд «Suicide Rooms» 2018: , «Інтернет речей» () 2019: , «Confinement» 2020: , «Колос з орбіти» («») 2021: Ангела Штайнмюллер і Карлгайнц Штайнмюллер, «Марсіанські пейзажі» («») 2022: , «Утопія27» («») 2023: , «Творці новин» («») 2024: , «Кінець життєвого циклу» («»)
Найкращий іноземний твір
1984: Браєн Олдіс, «» () 1985: Філіп Дік, «» () 1986: Денієл Кіз, «Таємнича історія Біллі Міллігана» () 1987: Джеррі Юлсмен, «Ранок Ілліндера» () 1988: Крістофер Пріст, «Гламур» () 1989: Орсон Скотт Кард, «Голос тих, кого немає» () 1990: Лусіус Шепард, «Життя під час війни» () 1991: Ієн Бенкс, «Міст» () 1992: Ієн Бенкс, «Осина фабрика» () 1993: Ієн Бенкс, «» () 1994: Конні Вілліс, «Книга Судного дня» () 1995: Єн Макдональд, «Ножиці ріжуть папір обгортає камінь» ()відсилання до гри камінь-ножиці-папір 1996: Стівен Бекстер, «Кораблі часу» 1997: Кейт Вільгельм, () 1998: Ієн Бенкс, «» () 1999: Єн Макдональд, «Жертва дурнів» () 2000: Грег Іген, «Відчай» () 2001: Мері Доріа Расселл, «» () 2002: Конні Вілліс, «Не кажучи про пса» () 2003: Чайна М'євіль, «Станція загублених снів» () 2004: Вернор Віндж, «Глибина у небі» () 2005: Чайна М'євіль, «Шрам» () 2006: Чайна М'євіль, «Залізний консул» () 2007: Роберт Чарльз Вілсон, «Спін» () 2008: Лук'яненко Сергій Васильович, «Спектр» () 2009: Чарльз Штросс, «Скляний дім» () 2010: Джон Скальці, () 2011: Чайна М'євіль, «Місто та місто» () 2012: Паоло Бачигалупі, «Механічна дівчина» () 2013: Тед Чан, «Пекло — це відсутність Бога» () 2014: Джо Волтон, «Серед інших» () 2015: Урсула Ле Ґуїн, «Втрачені раї» () 2016: Ніл Стівенсон, «Сімєв» 2017: Лю Цисінь «Проблема трьох тіл» 2018: Ннеді Окорафор, «Книга Фенікса» 2019: Джаспер Форд, «Рання пташка» 2020: Маргарет Етвуд, «Заповіти» 2021: Сімон Столенгаґ, «Оповідки з кільця» 2022: Кім Стенлі Робінсон, «Міністерство майбутнього» 2023: Бекі Чемберс, «Галактика та Земля всередині» 2024: Урсула Ле Гуїн «Завжди повертаючись додому»
Найкращий фільм 1987: , «Новини — Репортаж про подорож у світле майбутнє» («») 1988: Вім Вендерс, «Крила бажання» («») 1989: Террі Гілліам, «Мюнхгаузен» («») 1990: не вручалась 1991: Петер Фляйшман, «Бути богом нелегко» («») 1992: не вручалась 1993: Девід Фінчер, «Чужий 3» («») 1994: не вручалась 1995: не вручалась 1996: не вручалась
Найкращий нехудожній текст 2023: Гарді Кеттліц та Мелані Вілуцькі (), «Рік наукової фантастики 2022» («») 2024: Ганс Фрей (), «Бачення і розпад» — німецька наукова фантастика в НДР" («»)
Найкращий графічний дизайнер 1981: Томас Франке 1982: Томас Франке 1983: Ульф Гергольц 1984: Гельмут Венске 1985: Гельмут Венске 1986: Гельмут Венске 1987: Клаус Голіцка 1988: Клаус Голіцка 1989: Гельмут Венске 1990: Дітер Роттермунд 1991: Дітер Роттермунд 1992: Дітер Роттермунд
Література Udo Klotz: Der Kurd-Laßwitz-Preis. In: Kurd Laßwitz: Auf zwei Planeten. Jubiläumsausgabe, hrsg. von Rudi Schweikert, Wilhelm Heyne Verlag, München 1998, S. 1046—1071. ISBN 3-453-13974-7
Примітки
Посилання Офіційна сторінка Премії імені Курда Лассвіца Премія імені Курда Лассвіца на «Internet Speculative Fiction Database» Стаття про Премію імені Курда Лассвіца 2014 року на derstandard.at