Облога Високого замку (1648) () — серія штурмів, здійснена спільними силами козаків і татар під загальним командуванням полковника Максима Кривоноса з кримськотатарським полководцем Тугай-Беєм, спрямовані на стратегічно важливу позицію для міста Львова. Тривала в період облоги міста Богданом Хмельницьким, під час національно-визвольної війни. Оборона замку на чолі з бургграфом Яном Братковським не призвела до зняття облоги. Взяття замку козацько-татарськими військами вирішило подальшу долю міста і справило велике враження на львів'ян тим, що Високий замок, котрий до цього моменту вважався недоступним для ворога, був узятий уперше за всю історію існування.
Передумови
Польсько-українська війна середини XVII ст., який в українській історіографії отримала назву «Хмельниччини» або Національно-визвольної війни українського народу, а у польській — Повстання Хмельницького (пол. Powstanie Chmielnickiego), дуже швидко охопив усю тодішню Україну. Блискучі перемоги козацької армії за допомогою кримськотатарської кінноти над польсько-шляхетськими військами в битвах під Жовтими Водами та Корсунем дозволили Богдану Хмельницькому кардинально змінити на свою користь ситуацію, що склалась в країні. На окупованих землях адміністрації Польського королівства почалися масові виступи українського населення, внаслідок чого влітку 1648 року Київське, Брацлавське, Чернігівське і частково Подільське воєводства були звільнені від польської адміністрації. Поляки розуміли своє становище, розуміли також, що військо Богдана Хмельницького не зупиниться, козаки фактично стелили собі шлях на захід. Тому 4 червня 1648 року у Львові на військовій раді шляхти і львівського патриціату було прийнято ухвалу про зміцнення оборонно-фортифікаційної системи міста. Для вартування на мурах і в брамах вирішено було використовувати тільки послуги найманих жовнірів, а не мешканців міста.
Ще більш сприятливі обставини для козаків склалися наприкінці вересня 1648 року. Богдан Хмельницький з військом зайняв позицію на річці Пилява, де, дочекавшись прибуття ворожих сил, 21-23 вересня 1648 року за допомогою 4 тисячної кримськотатарської кінноти отримав блискучу перемогу в Пилявецькій битві. Польська шляхетська армія загальною чисельністю у 130 тис. чоловік втратила більш ніж половину бійців та всю артилерію (92 гармати), а весь обоз повністю дістався Хмельницькому. Козацько-татарські втрати налічували щонайменше 3 тис. чоловік. Після цієї поразки польську шляхту глумливо стали називати «пилявчиками».
Залишки польської армії вдалися до втечі, прямуючи до Львова. Відстань майже в 300 км втікачі подолали приблизно за півтори доби, 26 вересня вранці «пилявчики» дісталися міста. 28 вересня на військовій раді було обрано гетьманом Ярему Вишневецького, який пообіцяв налагодити оборону міста та «клятвено обіцяв боронити місто Львів, як власність Речі Посполитої…». Під час ради хтось з присутніх звернув увагу на передмістянина, який прислухаючись, про що йшла мова, занотовував собі щось на папір. Його одразу визнали козацьким розвідником та без пояснень вивели до Єзуїтської хвіртки та зарубали шаблями. Після чого видали універсали, що скликали всіх бродячих довкола Львова військових повернутися до міста. Таки самі накази розіслали й тим підрозділам, які не встигли на поле бою під Пилявцями та прямували назад в Польщу. Ярема Вишневецький погрожував тим із командирів, хто відмовиться виконати його накази, інфамією та позбавленням майна. Після того, як Вишневецький погодився захищати місто, міська влада власним коштом влаштувала великий бенкет для вищих офіцерів. Тим часом, козаки готувалися йти до Галичини.
Значення Високого замку Стратегічне розташування так званої «замкової» або «княжої» гори оцінив ще в часи Галицько-Волинської держави князь Лев Данилович: за нього, за даними польського історика і бургомістра Львова Юзефа Бартоломея Зиморовича-Озимека, проклали на гору дорогу та побудували там тимчасове поселення, оточивши його дерев'яним частоколом та засіками. Сам Лев Данилович мешкав у цьому поселенні лише одну зиму: повернутися до міста князя змусило дуже холодна зима та гострі зимні вітри. Княжа гора, на котрій розмістився замок, є найвищою місциною міста Львова висотою 413 метрів над рівнем моря. З неї проглядалося майже все тогочасне місто та підступи і шляхи до нього. Лев Данилович свого часу перевіз до замку скарбницю міста на випадок війни та наказав її охороняти численним вартовим, що підкреслювало недоступність та стратегічне значення гори.
У княжі часи Замкову гору вкривав ліс, який з часом вирубали. Вирубування дерев призвело до того, що гора зяяла пусткою. У 1430-х років німецькі мешканці Львова привезли із Молдови саджанці винограду й посадили на схилах Високого замку виноградники, які проіснували до осені 1648 року, коли їх понищили козаки Богдана Хмельницького. Замкова гора мала стратегічне значення в обороні Львова, і якби ворогу вдалося захопити висоту, то він міг би без перешкод розташувати там артилерію і вести прицільний гарматний обстріл міста, завдаючи великої шкоди насамперед оборонним фортифікаційним спорудам, через що Львову загороджувала б капітуляція. Відомо також, що Високий замок окрім своїх прямих захисних функцій, виконував і функції шляхетської в'язниці і сигнального пункту, з якого попереджали місто в тому разі, якщо йому загрожувала небезпека, наприклад восени 1624 р. коли під Львів підійшли татарські війська, замковий гарнізон 26 травня відкрив вогонь з гармат, тим самим даючи сигнал гарнізону міста про підхід ворожих сил.
Фортифікаційні споруди Кам'яний замок на горі, котра в той час мала назву «Бідель», почав будувати на місці старого дерев'яного замку польський король Казимир III у 1362 році. Замок будувався довгий час і пізніше не раз перебудовувався. Зазвичай його називають «казимирівським» для відмінності від замку, який звели ще за наказом Лева Даниловича. Стіни замку побудовані з вапнякових прямокутних блоків, причому у підніжжі блоки більші, аніж ті, що розташовуються вище. Зверху кам'яної кладки йшла цегляна забудова. Куртини замку були покриті зубцями а з пощиренням вогнепальної зброї було побудовано бійниці для гармат. Дорога до замку починалася від теперішньої вулиці Ужгородської і йшла під теперішній копець Люблінської унії. Друга дорога, яка вела до замку через західну браму, починалася на Підзамче. Замок являв собою ламаний чотирикутник, простягнутий із заходу на схід на 130 метрів (у наші дні фундамент його південно-східної вежі схований під земляним насипом копця). Замок мав дві брами: одну з південно-східного, а другу — із західного боку. Брама з південно-східного боку вела до невеликого подвір'я — «пригородка», що відділялося від решти території замку ще однією внутрішньою брамою.
У північно-східному куті замку фланкувала велика вежа-донжон діаметром близько 12 метрів, яка ще мала назву «сигнальної» або «шляхетської». Остання назва— це наслідок того, що саме в цій вежі утримували засуджених на тюремне ув'язнення шляхтичів. На думку Р. Могитича, «шляхетська вежа» була збудована ще раніше, вона могла відноситися до епохи Данила Романовича, при забудові нового замку польські інженери лише включили її в систему фортифікацій нововідбудованного замку. Вежа відрізнялася своїми розмірами від інших веж Високого замку, крім того за повідомленням опису 1570 року вона не мала бійниць для вогнепальної зброї, що вказує на її давнішнє походження.
З письмових джерел відомо, що до вежі не було входу на рівні першого поверху. Щоб дістатися до неї всередину, потрібно було підійматися дерев'яними сходами на галерею. В'язницею для шляхтичів слугував цокольний поверх цієї вежі, який не мав виходу назовні. В'язнів туди спускали і витягували на мотузках.
Південно-східна вежа замку, яку також називали «гультяйською», з боку замкового подвір'я мала зрізаний сегмент, що вказує на те, що її будували одночасно із мурами. Вежа отримала свою назву через те, що в ній ув'язнювали людей нешляхетського походження.
В'їзна вежа замку мала три яруси. Перекриття всередині цієї вежі були дерев'яними, їх побудували з балок, на які настелили підлогу із дощок. Така конструкція мала зменшити навантаження на зовнішні стіни, що посилювало їх стійкість у випадку пошкодження артилерійським вогнем. Поверхи були з'єднані між собою дерев'яними сходами. У 1495 році на цій вежі стояли принаймні три гармати — дві «бомбарди, або — піксиди», та одна "гуфниця зі знаком «Одровонж». Наступний опис замку 1558 року згадує вже про дві встановлені на цій брамі «гармати великі й довгі на лафетах і на колесах добре окутих». Опис замку за 1645 року знову згадує ці дві гармати: «старомодні гармати, одна на дерев'яному окутому залізом лафеті на двох поганих окутих колесах, а друга без лафета й коліс». У в'їзній вежі Високого замку розташовувалися окуті залізом ворота та міцні дубові ґрати.
В'їзна вежа поєднувала дитинець замку із невеликим витягнутим з півночі на південь пригородком, що мав ще одну браму, влаштовану в напівкруглій вежі, орієнтованій проїздом на схід. Друга зовнішня брама, яку за повідомленням джерела спорудили «у часи старости Одровонжа», також мала міцну браму та дерев'яні ґрати, які замикалися залізними ригалями. Пригородок споруджено з тією метою, аби ворог, який прорвався через перші ворота замку, мусив штурмувати ще одну браму, перебуваючи в обмеженому просторі під обстрілом захисників укріплення.
Пригородок оточений з трьох сторін мурами. У мирні часи пригородок виконував господарські функції, наприклад, у середині XVI ст. гарнізон Високого замку утримував там з півтора десятка свиней.
У середній ділянці південної куртини замку стояла напівкругла вежа, що мала п'ять бійниць для гармат. В описах замку згадується, що вона нижча за в'їзну вежу замку й мала лише два яруси, тож її висота, вочевидь, не перевищувала висоти замкових мурів. Вхід до цієї вежі був влаштований із замкового дитинця. Опис Високого замку за 1645 р. згадує про «дві добрі бронзові польові гарматки на лафетах з колесами, добре залізом оправленими», що стояли в цій вежі.
Складною в архітектурному плані спорудою була західна брама замку, зведена в комплексі з двома наріжними вежами вузького західного боку замку (південно-західною та північно-західною). У цій брамі проїзд замкнений стрілчастою аркою готичного типу. В описі замку середини XVI ст. не згадується про вежі обабіч цієї брами, тож, швидше за все, на думку Р. Могитича, ці вежі конструктивні елементи самої брами, оскільки ширина замкової стіни в цьому місці порівняно невелика. Принаймні одна із цих двох наріжних веж — південно-західна — не мала бійниць. Західна брама мала три яруси, на двох верхніх були влаштовані житлові приміщення. Вхід до цих приміщень вів дерев'яними сходами ззовні споруди. Під час археологічних розкопок, проведених у 1975 році, дослідники змогли визначити, що з внутрішнього боку західної брами Високого замку розташовувалася бойова галерея, яка з'єднувалася із такими ж галереями північної та південної стін замкового муру. З північного боку замок не мав веж.
Вежі Високого замку перебудували в середині XVI ст. Реконструкція пов'язана із прогресом військової техніки й необхідністю встановити в замкових вежах гармати. В описі замку 1558 року згадується, що частина гармат стоїть не на вежах чи мурах, а просто на дитинці замку, що може вказувати на те, що не всі вежі на той час були пристосовані до встановлення на них артилерії.