Домашня симфонія (Symphonia Domestica), тв. 53, це симфонічна поема для великого оркестру за Ріхарда Штрауса. Твір є музичним відображенням безпечного сімейного життя, яке так цінувалося самим композитором і, таким чином, гармонійно передає щоденні події із сімейного життя.

Історія створення У 1898 році Штраус став головним диригентом Королівської опери в Берліні. Саме в цей момент у його житті композитор зацікавився своєю особистою історією.  «Домашня симфонія»  була задумана як продовження іншого автобіографічного твору — симфонічної поеми «Життя героя» (Ein Heldenleben). Штраус говорив: «моя наступна симфонічна поема представлятиме день мого сімейного життя. Твір почасти ліричний, почасти гумористичний — потрійна фуга поєднає разом тата, маму і дитина».

Він працював над п'єсою до 1903 року, закінчивши її напередодні Нового року, в Шарлоттенбурзі.

Склад оркестру: пікколо, 3 флейти, 2 гобоя, гобой-Амур, англійський ріжок, кларнет-піколо, 3 кларнета (1 & 2 В B♭, 3), бас-кларнет в B♭, 4 фагота, контрафагот, 4 саксофони (сопрано, альт, баритон, бас), 8 валторн в f, 4 труби в F і C, 3 тромбона, туби, литаври, тенор барабан, бас-барабан, трикутник, тарілки, антикварні тарілки, бубни, дзвіночки, 2 арфи, і струнні.

Структура

Програма твору відображає простоту художнього образу. Експозиція представляє всю розширену гаму сім'ї (включаючи тьоть і дядь), після чого чутно лише батьків із дитиною. Наступний розділ являє собою тричастинне Адажіо, що змальовує діяльність чоловіка. Коли годинники пробили 7 ранку — вступає фінал. I. Експозиція першої групи тем Тема чоловіка (Фа мажор)

(a) Легка (gemächlich)

(b) Задумлива (träumerisch)

(c) Непривітна (mürrisch)

(d) Полум'яна (feurig) Теми жінки (Сі мажор):

(a) Весела (sehr lebhaft)

(b) Grazioso

Тема дитини (ре мінор):

Tranquil (ruhig)

II. Скерцо

Щастя батьків. Гра дитини.

Колискова [цитата із твору Ф. Мендельсона Op.19b, No. 6 «Venezianisches Gondellied»] (Годинник б'є сім ударів).

III. Адажіо Дія і мислення. Сцени кохання. Мрії і турботи (годинник б'є сьому ранку) IV. Фінал Пробудження і весела суперечка (подвійна фуга). Радісна плутанина.

I. Тема

II. Тема

Прем'єра

Прем'єра твору відбулася в 1904 році у Карнегі-Хол, спочатку була запланована на 9 березня, але була перенесена на 21 березня. Штраус провів з оркестром 15 репетицій.

Виступ пройшов з великим успіхом, і прем'єру було повторено в Нью-Йоркському торговому залі 16 і 18 квітня в присутності майже 6 тисяч осіб, за що автор отримав гонорар у розмірі $1000. Преса критикувала композитора за комерціалізацію сакрального мистецтва, проте Штраус відповів, що: «справжнє мистецтво облагороджує цей зал, і солідна плата для дружини і дитини — це не ганьба навіть для художника».

Дискографія Диригент Оркестр Рік Юджин Орманді Філадельфійський оркестр 1938 Карл Шуріхт Оркестр оперного театру Ла Скала, Мілан 1941 Ріхард Штраусс Віденський філармонічний 1944 Вільгельм Фуртвенглер Берлінський філармонічний оркестр 1944 Ріхард Штраусс ? 1947 Франц Конвічний Державний оркестр Дрездена 1956 Клеменс Краусс Віденський філармонічний 1952 Фріц Райнер Чиказький симфонічний оркестр 1956 Джордж Селл Клівлендський оркестр 1957 Димітріс Мітропулос Віденський філармонічний оркестр 1957 Зубін Мета Лос-Анджелесі філармонічний оркестр 1968 Рудольф Кемпе Staatskapelle Дрезден 1972 Герберт фон Караян Оркестр Берлінської філармонії 1973 Лорін Маазель Оркестр Віденської філармонії 1983 Зубін Мета Оркестр Берлінської філармонії 1985 Нееме Ярві Шотландський національний оркестр 1986 Жерар Шварц Оркестр Сіетлу 1988 Edo de Waart Оркестр штату Міннесота 1990 Wolfgang Sawallisch Філадельфійський оркестр 1993 Лорін Маазель Оркестр Баварського радіо 1995 Андре Превін Віденський філармонічний оркестр 1995 Владімір Ашкеназі Чеський філармонічний оркестр 1997 Девід Зінман Цюрих оркестр Тонхалле 2002 Антоні Віт Веймарський державний оркестр 2009 Марек Яновський Rundfunk-Sinfonieorchester, Берлін 2015 Існує також версія для двох фортепіано, яку записали Марта Аргерих і Олександр Рабінович  у 1995 році на студії teldec.

Джерело Передмова до видання Ернста Краузе.

Література Mathias Hansen (Hrsg.): Richard Strauss. Die Sinfonischen Dichtungen (Taschenbuch) Bärenreiter 2003, ISBN 978-3-7618-1468-0 Gottfried Eberle: Sinfonia domestica für großes Orchester, in: Konold, Wulf (Hg.): Lexikon Orchestermusik Romantik, Bd.3. Mainz u.a., 1989