Зазим'я — село в Україні, у Броварському районі Київської області. Адміністративний центр Зазимської сільської громади.
Площа — 285224749865545,0 га, населення — 3072 осіб (2023).
Історія Поселення було засноване князем Городецьким у 1128 році. Проте перше поселення, яке називалось Зимнє, виникло, очевидно, значно раніше — у X столітті, поблизу язичницького центру, у середині X ст. за правління княгині Ольги. Місцеві перекази переповідають про події часів Солов'я — розбійника, який мав на острові палац. Пізніше тут був град монахів, стояла Давидова божниця.
Другим важливим періодом в історії села були події 1630 р., коли Петро Могила брав облогою захоплене греко-католиками Зазим'я. Нарешті, у 1920 р., село увійшло в історію країни своїм повстанням проти радянської влади, боротьбою з регулярними частинами Червоної Армії. У селі збереглась давня Зазимська церква з іконою Святого Спаса.
Давні часи (до ХІІ ст.)
На території сучасного Зазим'я вздовж лівого берега р. Десни були знахідки майстерень лобойківської металургійної традиції(16-13 ст до н. е.).
Крім того було ряд археологічних розкопок, що відносяться до періоду Енеоліту (4—2 тис. до н. е.), цей час називають Трипільською культурою.
У середині IX ст. утворилась Київська Русь до складу якої входила також і Броварщина, так зване «Подесення». У XII ст. йшла боротьба між Київськими і Чернігівськими князями за землі, що були багаті на густі мішані ліси, ягоди, гриби та звірів. Тут водилися тури, ведмеді, вепри, лосі, олені, козулі і навіть дикі коні. Луги і пасовиська тут були багаті на густі соковиті трави, зрошувані кожної весни розливом Десни. Безліч маленьких і великих озер покривали ці землі, у яких водилося багато риби. Сюди часто для полювання і лову риби приїжджали князі з боярами і дружиною.
У цей час Десна мала безліч так званих рукавів і от один з цих рукавів охоплював територію сучасного с. Зазим'я, утворивши собою, як би острів. Ще в радянські часи тут можна було побачити сліди цього рукава — декілька природних джерел, з яких довгий час жителі Зазим'я брали воду.
Заснування села Зазим'я (12-13 ст.) З історичних документів ми довідуємось про походження села Зазим'я на Придесенні. У 1113—1125 р. великим князем Київським був Володимир Мономах. Він видав свою дочку Агафію за князя Всеволода Городецького, який жив в Городці Остерському на березі Десни. Великий князь виділив молодому сімейству частину розкішних земель лівобережного Придесення на Київщині, які увійшли до Остерської волості. Князь же Всеволод Городецький у 20-х роках XII ст. заснував тут поселення, що носять нині назви Зазим'є і Літки, на початку вони називались Зазимов'є і Літковичі. Так назвав ці села літописець. Князь Всеволод помер у 1140 році. Ще під час його життя у 1136 році Остер і придеснянські землі перейшли у володіння сина Володимира Мономаха — Юрія Довгорукого.
У 1139 р. ці землі перейшли у володіння князя Всеволода Ольговича Чернігівського. Між двома князівствами (Київським і Чернігівським) йшла міжусобна війна за ці землі. Вони часто переходили від одного князя до іншого.
В кінці 1160-х роках Остерську волость тримав Михаїл Юрієвич.
У 1240 році Придеснянські населені пункти Остерської волості були знищені монголо-татарським військом. Вся територія південної Русі була окупована татарами.
Назва села Назва Зазимов'є має цікаве походження. У ті далекі часи територію сучасного села обіймали рукава древньої Десни, і перше поселення на цьому місці розміщувалося ніби як на острові. При в'їзді в село є давнє урочище «Придверна». Це була південна частина острову, на якому розміщувався дитинець: князівський зимовий будинок-терем, двір, дерев'яний храм Преображення Господнього. До цього берега причалювали кораблі і тут була переправа. Далі, на північному березі цього острову, за князівським двором селилися люди, що працювали на князя.
Це поселення людей мало місце за зимовим двором князя і тому називалося воно спочатку За-зимне, За-зимовє, пізніше назва трансформувалася в Зазим'є. Згодом Десна стала змінювати русло, відходити на північ у результаті чого рукав Десни з Південної частини острова перетворився в болото, яке в одному місці жителі загатили (засипали, утрамбували) зараз це місце називається Стара Гать.
Зазимські землі у складі Великого князівства Литовського (1362—1569)
У XIII—XIV ст. піднімається Велике князівство Литовське, яке поступово відвойовує у татар руські землі — спочатку Галицьку і Волинську (серед. XIV ст.) потім наддніпровські землі в тому числі і Придесення.
У 1362 р. литовське військо великого князя Ольгерда разом з українськими ополченцями перемогло татар на р. Сині Води в результаті чого Київська, Переяславльська, Подільська, а потім Чернігово-Сіверські землі увійшли до складу Литовського князівства.
Проте фактично Київ та околиці захопив і приєднав до своєї держави Ольгерд — правитель Великого князівства Литовського тільки у 1363 році.
У 1426 р. Остер із прилеглими землями був переданий великим князем Вітовтом "питомому" князю Дмитрові Сокирі. Він заново відбудував у Зазим'ї нову дерев'яну церкву на місці старої, котру спалили татари.
Після ліквідації литовцями Київського князівства 1470 року, у 1471 році утворюється Київське воєводство і утворюється Остерський повіт.
У 1494 кримський хан Менглі-Гірей випалив міста і села між Черніговом і Києвом. Зазим'є було знищено цілком.
Наприкінці 1490 році дочка Дмитра Сокири Марія Трабська отримує у володіння землі Зазим'я. Вона була бездітною і тому після її смерті литовський уряд за її заповітом у 1505 розі віддає ці землі віленському воєводі Ольбрихту Гаштольду (1505 р.).
У XVI ст. Троєщина, Погреби, Зазим'є, Пухівка та інші села переходять у володіння Києво-Печерського монастиря.
Історик Петро Клишта пише, що після руйнування у 1240 році Зазим'я починає відновлення лише після 1550-х років.[П.Клишта «Село Зазим'є на Київщині: Історія», Київ, 2010, стор. 23]
Зазим'я у складі Речі Посполитої (1569—1649) У 1569 р. згідно з Люблінською унією Київські і Чернігівські землі переходять до королівства Польського. Того ж року Зазим'я стало належати Київській митрополії, тобто Києво-Софійському кафедральному собору.
Брестська унія і резиденція греко-католиків у Зазим'ї (1596—1630) Берестейська унія 1596 р. стала вагомим кроком полонізації українських земель. В результаті цього об'єднання Київську митрополію передали від юрисдикції Константинопольського патріарха до Римського престолу. З цього моменту католики та греко-католики насильно забирають у православних земельні наділи, церкви, монастирі, забороняється православним навчатись у вищих школах, обіймати високі державні посади.
Київський митрополит Михайло Рогоза, який прийняв греко-католицизм, передав греко-католикам Софіївський і Видубецький монастирі. А всі землі, які належали православним монастирям він передав греко-католицьким. Село Зазим'я передали греко-католицькому Софійському монастирю і зробили його резиденцією Київського біскупа. Дерев'яний храм Переображення Господнього став костьолом Св. Миколи.
Мається квитанція від 8 листопада 1601 року про податковий збір у селі Зазим'є за 10 димів(димарів, селянських господарств).
У документах 1615 р. село пригадується, як нововідбудоване.
Під час свого служіння тут у резиденції в Зазим'ї до 1630 року проживав уніатський Митрополи́т Київський, Галицький та всієї Русі Йо́сиф Велями́н-Ру́тський. Він у 1624 році розпочав спільні розмови з альтернативним митрополитом Іовом Борецьким, архієпископом Мелетієм Смотрицьким, православним митрополитом Петром Могилою для порозуміння «однієї Руси з другою» і можливого створення Київського патріархату.
У XVII ст. ченці Свято-Софіївського монастиря побудували на краю села під лісом склозавод — гуту, що працював до кінця XVIII ст.
Повернення Зазим'я до православного підпорядкування Петром Могилою у 1630 році У 1620 відновлено православну Київську митрополію, глава якої знову став носити титул Митрополита Київського та всієї Русі.
З ініціативи архімандрита Києво-Печерського монастиря Петра Могили 1630 р. частина сіл, у тому числі і Зазим'є, за допомогою козаків звільнили від католиків, а костьол святого Миколи знову освятили на честь Переображення.
12 липня 1630 року озброївши з різних сіл що монастирю Печерському Київському належать, а саме: з двох сіл Пухівка, з Пуховівської Слобідки, з Новосілок, з Броварів, з Дубеченок двох, з Сваромля, з Тарасович, з Вишняків, Гнідина, Осокорків, з Троєщини і інших різних сіл підданих і бояр, яких було під тисячу і запросивши для керівництва ними близько 150 запорізьких козаків, відправив їх у володіння уніатського митрополита Йосифа Вельяміна Рутського — Зазим'я. Вони протримали село в облозі протягом тижня, а самі частково зібрали, а частково знищили весь хліб на полях Зазим'я, вирубали бортні дерева і завдали інший шкоду зазимцям.
Православній Церкві було повернено Софіївський монастир, всі землі і села (в тому числі і Зазим'я) було залишено за монастирем. У 1633 р. Петро Могила зміг у польському Сеймі відстояти права Православної Церкви і відновив Київську митрополію.
Зазим'я у складі Гетьманщини (1649—1764)
У складі Броварської сотні(1649—1667) Отримавши Універсали від Хмельницького, у червні 1648 року, броварці повстають, оголосивши себе козаками, вони виходять з-під юрисдикції Речі Посполитої і знищують польський загін.
В січні 1649 року у Броварях створюється Броварська козацька сотня Київського полку. Зазим'я згідно нового адміністративно-територіального устрою потрапляє до її складу.
У 1651 р. Київський полк на чолі з Антоном Ждановичем захищав Київ від нападу литовського війська. У січні 1654 р. у Переяславі ще ні, а у березні в Москві був укладений міждержавний договір, за яким Гетьманщина одержала статус автономії у складі Московського царства.
У складі Київської сотні (1667—1782) Після Андрусівської угоди 1667 року за якою лівобережна Україна з Києвом залишалася за Московією, а правобережна за Річчю Посполитою, Броварська сотня разом з Погребами та Зазим'ям увійшли до Київської сотні Київського полку.
У 1686, після приєднання Лівобережної Гетьманщини до Московії Київська митрополія була приєднана до Московського патріархату.
Наприкінці XVII — на поч. XVIII ст. на правому березі проти поляків боровся фастівський полковник Семен Палій. Його прагнення було — об'єднати лівобережну і правобережну Україну під владою Московії. Відомо те, що дружину він собі знайшов у селі Зазим'ї і навіть вінчався в сільській церкві. 1700 року гетьманом Іваном Мазепою було подано і височайшею грамотою затверджено за Київською митрополією серед ряду угідь і населених пунктів зокрема і Зазим'я.
У 1706 р. був перебудований дерев'яний храм Преображення Господнього у с. Зазим'ї «стараннями Софіївського монастиря і доброхотів (прихожан Зазим'я та Погребів)». Мається історичний документ XVIII ст., у якому управитель с. Зазим'я ієромонах Сава просив благословення у настоятеля Софіївського монастиря архімандрита Тимофія (Щербацького) на збирання пожертвувань для ремонту зазимського храму серед запорізьких козаків.
У 1708 р. Лівобережна Україна ввійшла до складу новоствореної московитами Київської губернії.
У 1729 році велика кількість сарани напала на угіддя Зазим'я. Через це губернатор звільнив село від сплати податків на три роки.
У 1782 році Гетьманщина, а з нею і Київська сотня була ліквідована, а її територія розділена між Київським та Остерським повітами Київського намісництва до якого і увійшло Зазим'я.
Зазим'є у складі Російської імперії (1764—1917)
Перша Малоросійська губернія (1764—1781) Утворена в 1764 році з частини Лівобережної України після остаточної ліквідації інституту гетьманства. Губернія в 1764—1775 роках складалася з 10 полків (адміністративно-територіальних і військових одиниць, успадкованих від Гетьманщини).