Макроеконо́міка, також макроеконо́мія або макроекономі́чна тео́рія (від «великий»; , «дім» та , «закон») — галузь економічної науки або частка націонал-економії, яка вивчає поведінку народного господарства як єдиного цілого в контексті аналізу глобальних ринків та їх взаємозв'язків. Макроекономіка займається функціонуванням таких секторів народного господарства як ресурси, платіжний баланс, інфляція.
Разом з мікроекономікою та інституціональною економікою, макроекономіка розглядається як частина сучасної економічної теорії.
Загальна характеристика Макроекономіка — наука, що вивчає закономірності функціонування національної економіки, тобто функціонування економіки країни в цілому (або її частини, галузі), такі загальні процеси і явища як інфляція, безробіття, бюджетний дефіцит, економічне зростання, державне регулювання тощо. Макроекономіка оперує такими поняттями як ВВП, ВНП, сукупний попит, сукупна пропозиція, платіжний баланс, грошові ринки товарів і праці, використовуючи агреговані показники. Вперше термін використаний в 1933 році.
Окрім неї, економіку вивчають багато інших економічних наук: політична економія, мікроекономіка, маркетинг, менеджмент, галузеві та функціональні економіки та ін. Водночас макроекономіка як наука насамперед спирається на положення та висновки політичної економії про розвиток виробничих відносин, розширене відтворення, дію об'єктивних економічних законів та механізми їх використання у практиці господарювання. Вона також має безпосередній зв'язок з математикою і статистикою, широко використовує методи економіко-математичного моделювання, що перетворює її у точну науку, дозволяє перейти від якісного до кількісного аналізу економічних явищ, процесів та закономірностей, які відбуваються в економіці.
Отже, макроекономіка формує наукові уявлення про функціонування економіки на національному рівні. Вона досліджує господарську діяльність та взаємодію всієї сукупності економічних суб'єктів. Внутрішній стан та функціонування економічної системи як єдиного цілого забезпечується зв'язками між елементами, що входять до її складу, і зовнішнім середовищем. Мікроекономіка вивчає механізм функціонування та взаємовідносини індивідуальних економічних агентів, до яких належать окремі підприємства та організації (фірми, комерційні банки, страхові компанії тощо).
Макроекономіка базується на мікроекономічних явищах та процесах, що означає: макроекономічні показники є результатом зведення показників економічної діяльності окремих домогосподарств та фірм; макроекономічні закономірності відображають тенденції масової поведінки на мікрорівні; при побудові макроекономічних моделей виходять із припущення про те, що домогосподарства та фірми приймають оптимальні мікроекономічні рішення; макроекономічні процеси є результатом взаємодії економічних агентів та економічної політики держави.
Австрійська економічна школа не визнає поділу економічної теорії на мікроекономіку та макроекономіку, вважаючи макроекономіку апологетикою державного регулювання, яке викривлює відносини добровільного обміну.
Заснування і походження терміна "макроекономіка" Вперше поділ на "мікродинаміку" і "макродинаміку" запропонував засновник економетрики, один з перших лауреатів Премії з економіки пам'яті А. Нобеля Раґнар Фріш у 1933 р. До наукового обігу термін "макроекономіка" увів Лоуренс Клейн (стаття «Макроекономіка і теорія раціональної поведінки», 1946 р).
У підручнику Пола Самуельсона «Економіка» ділення на макроекономіку і мікроекономіку вперше з'явилося у 1958 р.
Фактичним засновником макроекономіки як обґрунтування способів активного державного втручання у діяльність ринків, вважають Джона Мейнарда Кейнса. При цьому сам Дж М. Кейнс вважав, що «батьком макроекономіки» є відомий український учений М. Туган-Барановський, котрий був першим економістом-східноєвропейцем, чиї праці заслужили визнання і нині мають практичне застосування для економіки в найрозвиненіших країнах світу.
Пол Самуельсон у питанні про походження макроекономіки вважає, що потрібно зробити крок назад від Кейнса й почати розглядати як засновників Кнута Вікселя, Ірвінга Фішера та Артура Сесіла Пігу, оскільки "Загальна теорія" Кейнса народилася як полеміка з цими авторами, через що її повноцінне розуміння не можливе без хоча б часткового ознайомлення з роботами цих авторів.Samuelson, Paul A. Foundations of Economic Analysis, 1947
Об'єкт макроекономіки Об'єктом макроекономіки є економічна система, що являє собою сукупність економічних суб'єктів, діяльність яких спирається на історично визначені форми виробничих відносин та адекватні їм механізми регулювання економічної діяльності. Окремі економічні системи відрізняються між собою формами власності на засоби виробництва та механізмами регулювання економіки. За цими ознаками економічні системи поділяють на три типи: ринкова економіка (чистий ринок), командно-адміністративна економіка (планова економіка), змішана економіка. Проміжним варіантом економічної системи є перехідна економіка.
Основні проблеми макроекономіки
Економічне зростання, економічні цикли: Що таке економічне зростання? Як визначити темпи економічного зростання? Які чинники можуть впливати на економічне зростання? Як економічне зростання впливає на розвиток даної країни? Безробіття: Хто такі безробітні? Чи є безробіття позитивним або згубним фактором для економіки? Як боротися з безробіттям? Як можна визначити різні рівні безробіття в країні? На що впливає безробіття? Загальний рівень цін: Що мають на увазі під загальним рівнем цін? Як зміни в ціновому рівні впливають на стан економіки? Що таке інфляція? Яка інфляція корисна, а яка шкідлива? Грошовий обіг, рівень ставки відсотка: Яка роль грошей в макроекономіці? Що впливає на загальну ставку відсотка і на що вона впливає в економіці? Державний бюджет: Як держава регулює свої доходи і витрати? Як залежать такі критерії як добробут суспільства або розвиток бізнесу в країні від змін в державному бюджеті? Торговий баланс: Як країна здійснює міжнародну торгівлю з іншими країнами? Як зміни в експорті та імпорті впливають на валютний курс, розвиток даної країни, стан світової економіки?
Предмет макроекономіки З точки зору предметних областей (явищ і процесів, які вивчаються), предмет макроекономіки розкривається через такі основні питання:
- обсяг виробництва національної економіки (обсяг ВВП та темп його зростання);
- рівень цін (рівень інфляції);
- рівень безробіття;
- стан платіжного балансу.
Предметом макроекономіки є причинно-наслідковий механізм функціонування економіки, який являє собою сукупність зв'язків між окремими макроекономічними процесами та явищами. Макроекономіка повинна, з одного боку, визначати систему функцій, які відтворюють причинно-наслідкові зв'язки в економіці; з іншого — розкривати можливості людей впливати на причини з метою корегування тих наслідків, які вони викликають в економіці. Отже, макроекономіка виконує як пізнавальну, так і прикладну функцію.
Позитивний та нормативний аналіз в макроекономіці
Макроекономіку, що виконує пізнавальну функцію, називають позитивною, а макроекономіку, що виконує прикладну функцію — нормативною.
Розгляд процесів «як є» — позитивний (або дескриптивний, описувальний) аналіз, розгляд процесів «як має бути» — нормативний (або прескриптивний, приписовий аналіз).
Прокладання шляху від ситуації «як є» до ситуації «як має бути» — розробка економічної політики. Нормативна макроекономіка — обґрунтування необхідності втручання держави в економіку.
Поділ економіки на «позитивну», «нормативну» і «мистецтво економіки» (економічну політику) запропонував англійський економіст Джон Невілл Кейнс, 1852—1949 (батько Джона Мейнарда Кейнса).
Види економічної політики
Фіскальна (бюджетно-податкова) — вплив на економіку за допомогою зміни в оподаткуванні та державних витратах. Монетарна (кредитно-грошова) — вплив на економіку за допомогою змін в обсязі, структурі та умовах обертання грошової маси. Основні макроекономічні показники Відповідно до основних предметних областей, виділяють чотири основні макроекономічні показники:
Обсяг ВВП (гр. од./період) та темп його зростання (%) (показує обсяг виробництва і споживання благ в економіці). Рівень цін (%) або рівень інфляції (показує динаміку загального рівня цін в економіці). Рівень безробіття (%) (показник зайнятості ресурсів у виробництві). Стан платіжного балансу (гр. од./період) (різниця між закордонними надходженнями грошових коштів та виплатами за кордон).
Аґреґування в макроекономіці
Макроекономічний аналіз використовує аґреґати, аґреґовані показники. Аґреґовані показники — зведені, сумарні показники. В основі макроекономічних показників, явищ, процесів, моделей, знаходяться відповідні мікроекономічні. Аґреґування — шлях від мікроекономічного до макроекономічного аналізу.
Наприклад, споживачем в мікроекономіці виступає домогосподарство (модель домогосподарства). В макроекономіці розглядається поведінка не окремого споживача (домогосподарства), а усіх споживачів — усієї сукупності домогосподарств. Уся сукупність домогосподарств розглядається як один суб'єкт макроекономіки — споживчий сектор, сектор споживання, сектор домогосподарств.
Якщо аґреґувати випуск усіх фірм в економіці за певними правилами, то отримаємо показник ВВП (валового внутрішнього продукту), який є аґреґованим показником. Так само зведена динаміка цін на окремих ринках (мікрорівень аналізу) дає показники рівня цін (макрорівень аналізу).
Також аґреґування в макроекономіці застосується при оцінці обсягу та структури грошової маси. Використовується поняття "грошові аґреґати" (М0, М1, М2, М3). Суб'єкти макроекономіки Суб'єкти (дійові особи, макроекономічні агенти, сектори) макроекономіки: Сектор домашніх господарств. Сектор фірм (підприємницький сектор). Державний сектор (держава). Закордонний сектор (решта світу).
Всі макроекономічні суб`єкти є агрегованими (аґреґатами), оскільки утворюються шляхом укрупнення відповідних мікроекономічних одиниць (Див. Агрегування).
Взаємодія між суб`єктами макроекономіки ілюструється за допомогою моделі кругових потоків (моделі економічного кругообігу).
Іноді в якості суб`єкту макроекономіки виділяють фінансовий сектор, який у більшості вузівських матеріалів фігурує як фінансові ринки.
Сектор домогосподарств (Households)
Сектор домашніх господарств (сектор споживання) складається з усіх домогосподарств, які є в національній економіці.
Метою діяльності (місією) сектора домогосподарств є максимізація споживання благ (отримати максимум корисності за мінімуму витрат).
Сектор домогосподарств відіграє подвійну роль в економіці:
1) постачальник всіх економічних ресурсів (земля, праця, капітал, підприємництво) на ринки ресурсів (формує сукупну пропозицію ресурсів);
2) покупець благ на ринку благ (формує значну частину сукупного попиту на ринку благ).
Сектор домогосподарств на ринках ресурсів заробляє національний дохід, який складається з факторних доходів (заробітної плати, ренти, процента, прибутку) та враховує непрямі податки.
Домашні господарства здійснюють такі види економічної діяльності і виконують відповідні ролі:
1) пропонують і продають ресурси (фактори виробництва) на ринку ресурсів - продавець ресурсів;
2) споживають частину заробленого національного доходу, купуючи блага на споживчому ринку (ринку благ) — покупець благ;
3) заощаджують частину національного доходу (відкладене споживання, споживання майбутніх періодів, фонд накопичення) — заощаджувач;
4) примусово віддають частину заробленого національного доходу у вигляді податків до державного сектора (до державного бюджету) — платник податків;
5) пред’являють попит і купують блага іноземного виробництва у закордонного сектора — споживач закордонних благ.
Відповідно до цих видів діяльності і ролей, сектор домогосподарств в моделі кругових потоків пов’язаний з ринками та іншими суб’єктами такими грошовими потоками:
вхідний грошовий потік:
1) національний дохід з ринку ресурсів;
вихідні грошові потоки: