Договір між Союзом РСР і Німеччиною про радянсько-німецький кордон від річки Ігорка до Балтійського моря (, ) — угода щодо передачі частини території Литви Німеччиною Радянському Союзові. Складалася із опублікованого тексту власне Договору й таємного Протоколу, що передбачав порядок розрахунків між Німеччиною й СРСР за отримувану СРСР територію.

Передумови Договору передувала довга історія відносин Росії,— як імперської, так і комуністичної,— з народами Прибалтики, що входили до складу різних країн.

На етапі цих стосунків, що безпосередньо передував підписанню Договору, СРСР у 1939—1940 роках анексував прибалтійські держави (за винятком Фінляндії, що чинила збройний спротив) 3 серпня 1940 року Верховна Рада СРСР на VII сесії ухвалила Закон про «прийняття Литовської Радянської Соціалістичної Республіки до Союзу Радянських Соціалістичних Республік». На той час Литва була окупована Червоною армією..

Згода Німеччини на анексію прибалтійських країн була передбачена Таємним протоколом до Угоди про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом (ст.1). Одначе Литва, згідно з протоколом, входила до «сфери інтересів Німеччини».

Під час підписання Договору про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною 28 вересня 1939 року було підписано з ініціативи СРСР спеціальний Таємний протокол , яким пункт 1 Таємного додаткового протоколу від 23 серпня 1939 року мав бути «виправлений», «відображаючи той факт, що територія Литовської держави відійшла до сфери впливу СРСР». Передбачалося також, що «Уряд СРСР вживе спеціальних заходів на Литовській території для захисту своїх інтересів»Див. текст Таємного протоколу, наприклад у кн.: СССР — Германия. Т.1. 1939. Документы и материалы о советско-германских отношениях с апреля по октябрь 1939 г. / Сост. Ю. Фельштинский. — Вильнюс: Mokslas, 1989.— С. 109—110..

У такий спосіб СРСР та Німеччина створили сприятливі умови для реалізації радянської анексії. Тоді ж було узгоджено, що невелика частина території Литви все ж відходить до Німеччини. Але вже в липні 1940 року, коли Литва ще зберігала державний суверенітет, Вячеслав Молотов Голова Раднаркому та Нарком закордонних справ СРСР звернувся до уряду Німеччини із пропозицією передати цю частину території на південному заході Литві «...тов. Сталін і тов. Молотов просять німецький уряд переглянути це питання, тобто просять німецький уряд обговорити, чи не може він знайти можливість відмовитися від цього невеликого шматка території Литви. Вирішення цього питання Німеччиною, відповідно до прохання Радянського уряду, має для нього за нинішніх відносин СРСР із Литвою особливий політичний інтерес».— Див: Документы внешней политики. 1940—22 июня 1941. Т. XXIII: В 2 кн.— Кн, I. Январь — октябрь 1940,—М.: Междунар. отношения, 1995.— С. 434.. Йшлося про Вилкавишкіський повіт та частини Маріямпольського, Сейненського та Алітуського повітів із населенням 184.108 осіб Семиряга М. И. Тайны сталинской дипломатии. 1939—1941.— М.: Высш. шк., 1992.— С. 243.. 7 серпня посол Німеччини Ф. фон дер Шуленбург, дав відповідь на це прохання, що уряд Німеччини вимагає компенсації за цю територію «…Німецький уряд готовий ретельно обговорити питання про частину території Литви, з приводу якої зроблене відоме застереження у спеціальному протоколі від 28 вересня 1939 року. Німецький уряд вважає, що відмова від цієї території є для нього великою жертвою, і ставить питання, яку компенсацію радянський уряд може запропонувати за неї.»— Див. Документы внешней политики. 1940—22 июня 1941. Т. XXIII: В 2 кн.— Кн. I. Январь — октябрь 1940.— М.: Междунар. отношения, 1995.— С. 489..

12 серпня В. Молотов передав Ф. фон дер Шуленбургу пам'ятну записку, де обґрунтовувалась неможливість територіальної компенсації «Будь-яка компенсація у вигляді поступки на користь Німеччини будь-якої частини території, що вже відійшла до СРСР за договором з Німеччиною, не могла б бути проведена без великих моральних збитків для СРСР, оскільки на всій території, що могла би бути запропонована для компенсації, встановлені і вже зміцнилися нові порядки, що відповідають державному устрою СРСР, і здійснено перебудову життя міського та сільського населення. Крім того, передача в цей час Німеччині будь-якої частини території, що відійшла до СРСР, неминуче була б пов'язана з переселенням з цієї території в СРСР російської, білоруської, української та литовської національності, що завдало б великих труднощів і викликало б небажаний політичний ефект. Ми вже не говоримо про те, що будь-яка нова зміна офіційно оголошених кордонів між Німеччиною і СРСР дала б поживу ворожим елементам для кампанії про серйозні труднощі між нашими країнами і несталість їхніх взаємин».— Див.: Полпреды сообщают..: Сб. документов об отношениях СССР с Латвией, Литвой и Эстонией: Август 1939 г. - август 1940 г.- М.: Междунар. отношения, 1990.— С. 503. і пропонувалося «сплатити протягом двох років 3 млн. 860 тис. золотих доларів, тобто половинну частину тієї суми, яка була свого часу сплачена Сполученими Штатами царському уряду Росії за півострів Аляска», золотом або ж товарами на розсуд Німецького уряду Полпреды сообщают..: Сб. документов об отношениях СССР с Латвией, Литвой и Эстонией: Август 1939 г. - август 1940 г.- М.: Междунар. отношения, 1990.— С. 504..

На пропозицію уряду СРСР про компенсацію у вигляді виплати певної суми Й. фон Ріббентроп відповів 2 вересня, що вона є «неприйнятною», а остаточне рішення німецького уряду буде повідомлено після вивчення питання і його розмови з А. Гітлером Документы внешней политики. 1940—22 июня 1941. Т. XXIII: В 2 кн.— Кн. I. Январь — октябрь 1940.— М.: Междунар. отношения, 1995.— С. 553..

У розмові з А. Гітлером під час візиту до Берліна у листопаді 1940 року В. Молотов за вказівкою Й. Сталіна порушив це питання, оскільки до того часу керівництво Німеччини не відповіло на пропозицію СРСР Документы внешней политики. 1940 — 22 июня 1941. Т. XXIII: В 2-х кн. — Кн. 2 (1) 1 ноября 1940 — 1 марта 1941.— М.: Междунар. отношения, 1998.— С. 65..

Після цього усі перемовини щодо Договору з боку СРСР вів особисто В. Молотов. У період від листопада до підписання Угоди він чинив тиск на представників Німеччини, пов'язуючи підписання Договору із підписанням Господарської угоди, у якій німецька сторона була дуже зацікавлена.

29 грудня німецька сторона погодилася на грошову компенсацію за територію у розмірі 13 млн. доларів Документы внешней политики. 1940 — 22 июня 1941. Т. XXIII: В 2-х кн. — Кн. 2 (1) 1 ноября 1940 — 1 марта 1941.— М.: Междунар. отношения, 1998.— С. 270. і надіслала до Москви проєкт угоди про кордон, що його В. фон дер Шуленбург вручив В. Молотову 2 січня 1941 року Документы внешней политики. 1940 — 22 июня 1941. Т. XXIII: В 2-х кн. — Кн. 2 (1) 1 ноября 1940 — 1 марта 1941.— М.: Междунар. отношения, 1998.— С. 272.. 6 січня сторони погодили суму грошової компенсації у 7,5 млн. золотих доларів, що відповідало 31,5 млн. марок. 9 січня уряд Німеччини прийняв пропозицію уряду СРСР про порядок компенсації за «шматочок» Литви. Німецький уряд погодився отримати одну восьму частину суми поставками кольорових металів протягом трьох місяців, а решту — сім восьмих суми — золотом, шляхом відрахування від платежів Німеччини до 11 лютого згідно з Господарською угодою 1941 року.

Підписання угоди Оборудка з продажу Німеччиною частини литовських земель від осені 1939 року готувалася й здійснювалася без участі уряду Литви.

Підписання угоди відбулося 10 січня 1941 року у Москві Членом Політбюро ЦК ВКП(б), Головою Ради народних комісарів, Народним комісаром закордонних справ СРСР Вячеславом Молотовим та послом Німеччини в СРСР Фрідріхом фон дер Шуленбургом.

Зміст угоди Текст Угоди опубліковано 11 січня 1941 року у газеті «Известия» і 1998 року включено до офіційного видання «Документы внешней политики» Документы внешней политики. 1940 — 22 июня 1941. Т. XXIII: В 2-х кн. — Кн. 2 (1) 1 ноября 1940 — 1 марта 1941.— М.: Междунар. отношения, 1998.— С. 302—303. (Министерство иностранных дел Российской Федерации).

Текст Таємного протоколу вперше оприлюднено у збірці документів «Націонал-соціалістична Німеччина і Радянський союз» Державного департаменту США Das nationalsozialistische Deutschland und die Sowjetunion, 1939-1941: Akten aus dem Archiv des deutschen Auswärtigen Amts, Germany. Auswärtiges Amt.— Department of State, 1948.— 416 p.. Російською мовою вперше опублікований 1983 року у США СССР — Германия. 1939-1941. Документы и материалы о советско-германских отношениях с сентября 1939 г. по июль 1941 г./Сост. Ю. Фельштинский. Предисл. А. Авторханова.— Нью-Йорк: Telex, 1983.— 192 с.. У офіційному виданні МЗС РФ його зміст наведено у листі-додатку до Угоди про взаємні товарні поставки між СРСР і Німеччиною від 10 січня 1941 року, де міститься посилання на Таємний протокол, вже на той момент підписаний Документы внешней политики. 1940 — 22 июня 1941. Т. XXIII: В 2-х кн. — Кн. 2 (1) 1 ноября 1940 — 1 марта 1941.— М.: Междунар. отношения, 1998.— С. 294—295.. Власне договір У преамбулі підписання Договору пов'язувалося із «прийняттям Литовської РСР до складу» СРСР. Складався із 4-х статей. У першій статті подавався опис лінії кордону із посиланням: на «рішення конференції послів від 15 березня 1923 року» про кордон між Польщею і Литвою; на Договір між Литовською Республікою і Німеччиною від 29 січня 1928 року; на Договір між Литвою і Німеччиною від 22 березня 1939 року. Щодо прикордонно-правових відносин статтею 2 передбачалося застосування постанов «радянсько-німецького прикордонного Договору від 31 серпня 1940 року». Стаття 3 передбачала розгляд правового режиму прикордонних вод на майбутніх переговорах. Стаття 4 передбачала ратифікацію Договору в якомога коротший строк з обміном ратифікаційними грамотами у Берліні. Договір набував чинності з моменту підписання. Таємний протокол Таємний протокол до договору мав три статті і передбачав СССР — Германия. Т. 2. 1939—1941. Документы и материалы о советско-германских отношениях с сентября 1939 г. по июнь 1941 г. / Сост. Ю. Фельштинский. Предисл. А. Авторханова. — Вильнюс: Mokslas, 1989.— С. 141.: Відмову уряду Німецької імперії від смуги литовської території, що за Таємним додатковим протоколом від 28 вересня 1939 року була позначена на доданій до протоколу карті як така, що належить до сфери інтересів Німеччини. Компенсацію Урядом СРСР Уряду Німецької імперії цієї території виплатою Німеччині 7.500.000 золотих доларів, яким відповідали 31.500.000 марок. Передбачався такий порядок компенсації: одна восьма суми (3.937.500 марок) виплачувалася поставками кольорових металів протягом трьох місяців від моменту підписання Протоколу; сім восьмих суми (27.562.500 марок) — золотом, шляхом відрахування із відповідних платежів золотом Німеччиною, що мали бути здійсненими до 11 лютого 1941 року відповідно до Угоди про взаємні поставки від 10 січня 1941 року. Протокол укладався у двох оригіналах, німецькою й російською мовою кожен, і набував сили негайно після підписання.

Виконання та оцінки угоди Демаркація ділянки кордону на місцевості йшла важко й супроводжувалася тривалими дискусіями, які викликали роздратування обох сторін. Демаркація була завершена 24 травня 1941 року. До того часу СРСР повністю розрахувався за придбану територію золотом та кольоровими металами.

Примітки

Джерела Документы внешней политики. 1940—22 июня 1941. Т. XXIII: В 2 кн.— Кн. I. Январь — октябрь 1940.— М.: Междунар. отношения, 1995.— 752 с. (Министерство иностранных дел Российской Федерации) ISBN 5-7133—0753—0 (т. 1) ISBN 5-7133—0752—2 Документы внешней политики. 1940 — 22 июня 1941. Т. XXIII: В 2-х кн. — Кн. 2 (1) 1 ноября 1940 — 1 марта 1941.— М.: Междунар. отношения, 1998.— 448 с. (Министерство иностранных дел Российской Федерации) ISBN 5-7133-0960-6 (т. 2(1) ISBN 5-7133-0753-0 (т. 1) СССР — Германия. Т. 2. 1939—1941. Документы и материалы о советско-германских от-ношениях с сентября 1939 г. по июнь 1941 г. / Сост. Ю. Фельштинский. Предисл. А. Авторханова. — Вильнюс: Mokslas, 1989.— 208 с.