«Джонатан Стрейндж і м-р Норрелл» (англ. Jonathan Strange & Mr Norrell) — дебютний роман британської письменниці Сюзанни Кларк, опублікований у 2004 році. Дія роману відбувається у альтернативній Англії XIX століття у період Наполеонівських війн; магія колись існувала у Англії й тепер знову повертається завдяки двом чоловікам: Ґілберту Норреллу та Джонатану Стрейнджу. Жанр роману описується як фентезі, альтернативна історія або історичний роман. Концентруючись у першу чергу на взаєминах головних героїв, Кларк також підіймає такі теми, як сутність «англійськості», межа між розумом та безумством і пов'язані з Англією культурні стереотипи.
У оповіді задіяні традиційні прийоми романтичної літератури (комедія моралі, елементи готичної повісті, байронічний герой). Мова роману стилізована під манеру письма авторів XIX століття, зокрема Джейн Остін та Чарлза Діккенса. Кларк описує надприродне, використовуючи приземлені деталі. Вона доповнює текст майже двомастами примітками, що окреслюють передісторію подій та деталі вигаданого світу.
Кларк працювала над романом впродовж десяти років, починаючи з 1992 року. У вересні 2004 року його було опубліковано видавництвом Bloomsbury з ілюстраціями Порції Розенберґ. Видавництво було настільки впевненим в успіху книги, що її тираж склав 250 000 примірників. Роман був добре прийнятий критиками й посів третє місце у списку бестселерів New York Times. Він потрапив до довгого списку Букерівської премії 2004 року та отримав премію «Г'юго» за найкращий роман у 2005 році.
Український переклад: Кларк, С. Джонатан Стрейндж і м-р Норрелл : роман Сюзанна Кларк ; пер. з англ. Б. Стасюк, К. Пітик й А. Пітик за ред. В. Назаренко. — Київ : РІДНА МОВА, 2021. — 904 с. : іл. — (Серія «Сузір’я світів»).
Сюжет
Том 1. М-р Норрелл Дія роману розпочинається восени 1806 року у північній Англії. Вченому товариству йоркських чарівників, що складається з «магів-теоретиків», на думку яких магія пішла зі світу кілька століть тому, стає відомо про існування «практикуючого мага» містера Гільберта Норрелла. Норрелл доводить свої здібності, змушуючи розмовляти статуї Йоркського собору. Джон Чилдермасс, давній слуга містера Норрелла, переконує члена товариства чарівників Джона Сеґундуса написати про цю подію у лондонську газету.
Стаття Сеґундуса викликає значний інтерес до містера Норрелла, який переїжджає до Лондона, щоб відродити практичну англійську магію. Він входить у вище суспільство та знайомиться з членом Кабінету міністрів, сером Волтером Поулом. Щоб завоювати репутацію містер Норрелл намагається воскресити наречену сера Волтера, Емму Вінтертаун. Він призиває ельфа — «джентльмена з будяковим волоссям», — який укладає з містером Норреллом угоду: якщо він поверне Емму до життя, то половину відведеного їй строку вона проведе з ельфами. Коли новина про воскресіння Емми та її щасливий шлюб з сером Волтером поширюється, магія стає шановною справою, і уряд звертається до містера Норрелла з проханнями про допомогу у війні з Наполеоном.
У Лондоні містер Норрелл зустрічає вуличного чародія Вінкулюса, який виголошує пророцтво про безіменного раба та двох англійських чарівників, але Норрелл проганяє його. Пізніше, під час подорожі, Вінкулюс зустрічає Джонатана Стрейнджа, молодого джентльмена з Шропширу, повторює йому те ж пророцтво й спонукає Стрейнджа стати чарівником. Тим часом джентльмен з волоссям, як пух, проймається симпатією до Стівена Блека, чорношкірого дворецького сера Волтера, та обіцяє зробити його королем. Емма (тепер леді Поул) занурюється у апатію. Вона майже не розмовляє, а її спробам пояснити, що з нею відбувається, перешкоджає магія. Жоден лікар не може її зцілити й, за словами Норрелла, магія теж безсила. Щовечора вона та Стівен змушені відвідувати бали джентльмена з волоссям, як пух, у його чарівному королівстві Покинь-Надію й танцювати там цілу ніч, про що невідомо іншим персонажам.
Том 2. Джонатан Стрейндж Дія другого тому розпочинається влітку 1809 року. Стрейндж вирушає до Лондона, щоб зустрітися з містером Норреллом. Між ними одразу виникає суперечка щодо важливості Джона Ускґласса (легендарного Короля Крука) для англійської магії. На думку Стрейнджа, «без Короля Крука не було би ні магії, ні самих магів», тоді як Норрелл вважає, що Король Крук приніс до Англії війну й повинен бути відданий забуттю. Попри розбіжність чарівників у думках та різницю їхніх темпераментів, Стрейндж стає учнем Норрелла. Проте Норрелл навмисно приховує від Стрейнджа деякі знання.
Леді Поул та дружина Стрейнджа, Арабелла, стають подругами; декілька разів леді Поул намагається розповісти Арабеллі про ночі, які вона змушена проводити на балах ельфів, але магія перешкоджає цьому, і вона щоразу збивається на сторонню історію. Арабелла також зустрічає у будинку Поулів джентльмена з волоссям, як пух, та вважає його просто одним з мешканців. Не маючи знань свого чоловіка, вона опиняється під впливом ельфійських чарів.
Стрейндж та Арабелла стають популярною парою у Лондоні. Члени Кабінету міністрів виявляють, що мати справу зі Стрейнджем набагато простіше, ніж з Норреллом, і відправляють його допомогти герцогу Веллінгтону у Піренейській кампанії. Більше року Стрейндж допомагає армії: створює дороги, пересуває міста та змушує мерців говорити. Після свого повернення Стрейндж зазнає невдачі, намагаючись зцілити безумство Георга III, проте йому вдається врятувати короля від чарів джентльмена з будяковим волоссям, який поставив собі за мету зробити королем Стівена. Потім Стрейндж допомагає перемогти Наполеона у битві при Ватерлоо.
Після втрати віри у Норрелла як вчителя, Стрейндж пише негативну рецензію на книгу, присвячену теоріям Норрелла з приводу сучасної магії; зокрема, Стрейндж оскаржує точку зору Норрелла на Короля Крука. Англійська публіка розділяється на «норреллітів» та «стрейнджистів»; Норрелл та Стрейндж розривають стосунки, хоча й не без жалю. Стрейндж повертається додому й працює над власною книгою, «Літопис і чин англійської магії». Арабелла зникає, потім несподівано з'являється знову, хвора й ослаблена. Три дні по тому вона помирає.
Том 3. Джон Аскгласс Дія третього тому розпочинається у січні 1816 року. Чилдермасс зіштовхується з сильною магією, джерелом якої не є ані Норрелл, ані Стрейндж. У цей же час леді Поул намагається застрелити містера Норрелла, коли він повертається додому; куля потрапляє в Чилдермасса, але не вбиває його. Згодом чоловік передає леді Поул на піклування Джона Сеґундуса, який відкрив у селі божевільню. Під час подорожі на північ Стівен зустрічає Вінкулюса, який повторює своє пророцтво: «Безіменний раб стане королем у чужій країні». Стівен вважає, що ці слова саме про нього, але джентльмен з будяковим волоссям твердить, що мова про Короля Крука.
Стрейндж їде до Венеції і знайомиться з Флорою Ґрейстіл. Вони захоплюються один одним, і друзі Стрейнджа вважають, що він може одружитися знов. Однак після небезпечних магічних експериментів, що ставили під загрозу його розум, Стрейндж отримує доступ до Фейрі, Чарівної країни, де знаходить Арабеллу, живу, але у полоні. Джентльмен з будяковим волоссям проклинає Стрейнджа, насилаючи на нього Вічну Пітьму, надприродну темряву, яка поглинає його та слідує за ним, куди б він не йшов. Прагнення звільнити Арабеллу перетворюється на нав'язливу ідею Стрейнджа, і його листи до друзів стають дедалі божевільнішими. За його вказівкою Флора з родиною їде до Падуї, де усамітнюється у своєму будинку з дзеркалом, яке він їй дав. Стрейндж повертається до Англії та дає Чилдермассу вказівки, що дозволяють звільнити леді Поул від чарів. Принісши з собою Вічну Пітьму, Стрейндж приходить до Норрелла з проханням допомогти йому розчаклувати Арабеллу, призвавши Джона Ускґласса. Через неточності у заклинанні джентльмена вони виявляються замкнені у Вічній Пітьмі разом і не можуть віддалятися один від одного. Їм вдається відправити Арабеллу через дзеркало до Падуї, де на неї чекає Флора. Король Крук з'являється ненадового, аби простежити за тим, як Стівен завдяки Стрейнджу і Норреллу отримує магічні сили англійського ландшафту, що підкоряються «безіменному рабу». Чари джентльмена з будяковим волоссям руйнуються, Стівен знищує його і стає новим королем Покинь-Надію.
У фінальній сцені Стрейндж у розмові з Арабеллою обіцяє, що одного разу зможе розсіяти вічну пітьму й повернутися до неї. Вони з Норреллом зникають з Англії у невідомому напрямку. У Англії з'являється дедалі більше нових чарівників, знаменуючи настання нової епохи англійської магії.
Створення та публікація
Ідея створення «Джонатана Стрейнджа та містера Норрелла» вперше з'явилась у Кларк у рік, коли вона викладалу англійську у Більбао, Іспанія: «У мене було щось на кшталт сну наяву — про людину в одязі XVIII століття у місці, схожому на Венецію; він розмовляв з якимись англійськими туристами. І я відчула, що у нього є якесь магічне минуле: він займався магією, але щось пішло зовсім не так»Lev Grossman. . Незадовго до цього вона прочитала «Володаря перснів» Дж.Р. Р. Толкіна, і це надихнуло її на «спробу написати роман про магію та фентезі»Jessica Stockton, «Harry Potter Meets History», Publishers Weekly (12 July 2004)..
Після повернення з Іспанії у 1993 році Кларк почала серйозно міркувати про написання роману. Вона записалася на п'ятиденний письменницький семінар, присвячений фентезі та науковій фантастиці, під керівництвом Коліна Ґрінленда та Джеффа Раймена. Студенти повинні були підготувати оповідь перед відвідуванням семінару, але у Кларк були лише «оберемки» матеріалу для роману. На їх основі вона створила оповідання Дами з Грейс-Адьє про трьох жінок, які таємно практикують магію, і про це дізнається знаменитий Джонатан СтрейнджJohn Hodgman. . Ґрінленд був настільки вражений оповіданням, що надіслав уривок своєму другу, письменнику Нілу Ґеймену. Пізніше Ґеймен сказав про це: «Було моторошно, з моєї точки зору, читати настільки переконливе перше оповідання… Як побачити, що хтось вперше у житті сідає за піаніно й одразу грає сонату». Ґеймен показав оповідання своєму другу, автору наукової фантастики та видавцюПатрику Нільсену Гейдену. Кларк дізналася про ці події, коли Гейден зателефонував їй та запропонував опублікувати її оповідання у антології «Starlight 1», що включає твори добре відомих авторів фентезі та наукової фантастики. Вона погодилась. Книга отримала Всесвітню премію фентезі за найкращу антологію у 1997 роціWorld Fantasy Awards ..
Протягом наступних десяти років Кларк працювала над романом у вільний час, протягом робочого дня редагуючи кулінарні книги для Simon & Schuster у КембриджіWendy M Grossman. . Вона також публікувала оповідання в антологіях «Starlight 2» та «Starlight 3»; згідно New York Times, її роботи були відомі у вузькому колі шанувальників фентезі та критиків в Інтернеті. Однак вона ніколи не була впевнена, що закінчить роман і що його буде опубліковано. Кларк намагалася писати по три години щодня, починаючи з 5:30 ранку. Замість того, щоб писати роман від початку до кінця, вона створювала окремі фрагменти, а потім намагалася поєднати їх в одне цілеHilary Rose, «Her dark materials», The Times (2 October 2004).. Кларк прокоментувала такий метод роботи наступним чином: «…Я відчувала, що якби я повернулася назад та почала спочатку, [роману] бракувало б глибини, і я тільки рухалась би по поверхні того, що могла б зробити. Але якби я знала, що це займе десять років, я б ніколи не почала. Мене підбадьорювала думка про те, що я закінчу його наступного року або ще за рік». Кларк та Ґрінленд закохались одне в одного, пока вона писала роман, та стали жити разом. Ґрінленд не читав роман до його публікаціїSteven H. Silver. .