Юліан Назарак (1893, с. Черкавщина, нині Чортківський район — 16 вересня 1916, Галичина або Волинь, на фронті) — український поет, військовик, хорунжий Легіону Українських січових стрільців.
Життєпис Народився в 1893 році в селі Черкавщина тодішнього Чортківського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії (нині Чортківського району Тернопільської області, Україна) у селянській родині.
Змалку навчився читати і любив малювати. Парох сусіднього села о. Мар'ян Крушельницький звернув на нього увагу, порадив учитися. За підтримки пароха хлопець навчався в Станиславівській українській гімназії (нині — м. Івано-Франківськ), після успішного закінчення якої вступив до Краківської академії мистецтв. Будучи студентом, цікавився життям Галичини.
Брав активну участь у стрілецькому мистецькому товаристві «Артистична горстка», а також грав в аматорському театрі.
Одним із перших відгукнувся на заклик Головної української ради — представника інтересів українського народу в Австро-Угорщині — до створення військового формування для боротьби за волю України. У складі Українських січових стрільців (УСС) вирушив на фронт, у Карпатах отримав бойове хрещення. У Бескидах він написав пісню, що пізніше стала закликом до бою:
Першим і важливим успіхом Легіону була битва на горі Маківці, де вояки УСС втратили 42-х убитими, 76 пораненими (зокрема, десятник Юліан Назарак) і 35 полоненими. Після одужання був активним учасником «Пресової квартири», що об'єднувала у своїх рядах людей з літературно-мистецьким хистом, організовувала і спрямовувала духовне, культурне та творче життя Легіону.
Нагороджений двома медалями за хоробрість.
Загинув у бою на фронті в 1916 році: за одними даними, над річкою Стрипою, за іншими — на Волині.
Вшанування 24 серпня 2014 року в рідному селі відкрито та освячено пам'ятник Юліанові Назараку.
Доробок гумористична стрілецька опера «Штурм на полукіпки» пісні, мелодію до яких склав диригент духового оркестру підхорунжий, уродженець Заліщиків Михайло Гайворонський «Слава, слава, отамане», «Нема в світі кращих хлопців», «Ми до штурму багнети наложім» та інші низка художніх полотен, серед них — картина на тему боїв під Семиківцями, що над річкою Стрипа. долучився до створення портретної галереї січових стрільцівГах І. Мистецька спадщина Українських січових стрільців у фондовій збірці національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького / І. Гах // Військово-історичний альманах. — 2012. — Ч. 1(24). — С. 150-158. та разом з митцями «Артистичної горстки» (Осип Курилас, Юліан Буцманюк, Лев Гец) публікували свої портрети, шаржі та карикатури у стрілецьких часописах «Шлях», «Український самоохотник», «Червона калина» та «Бомба»Рожак К. Шарж і карикатура в контексті видавни чої діяльності мистецького угрупування українських січових стрільців / Р. Рожак // Народознавчі зошити. — 2009. — No 3–4. — С. 497–503..
1915 року портрет Юліана Назарака намалював художник Юліан Буцманюк.
Примітки
Джерела Бірюльов, Ю. О. Назарак Юліан // Енциклопедія сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020.
Василик, С. Скрипник, М. Село, моє рідне село… / Михайло Скрипник // Голос народу. — 2013. — № 19 (9 трав.). — С. 1, 4, 5. — (Наше).