Конус (геометрія) — геометричне тіло, отримане шляхом об'єднання всіх променів, що виходять з однієї точки — вершини конуса, і таких що проходять через довільну плоску поверхню. Конус руйнування або конус струсу (геологія) — конусоподібне ущільнення матеріалу внаслідок його удару твердим предметом чи падіння на твердий предмет. Конус — одна із сигнальних фігур. Дорожній конус (транспорт) — пластиковий маячок оранжевого кольору, який виставляється на проїзній частині для означення перешкоди. Інструментальний конус — конічний хвостовик різального інструменту (свердло, зенкер, фреза, розвертка, затискний патрон) і конічний отвір відповідного розміру (гніздо) в шпинделі чи задній бабці токарного верстата. Конус винесення — форма рельєфу, утворена накопиченням пухкого уламкового матеріалу, відкладеного постійним або тимчасовим водотоком біля нижнього кінця яру, балки або долини. Конус Маха — область локалізації звукових хвиль у середовищі, генерованих об'єктом, в умовах їх відносного руху на надзвукових швидкостях. Конуси, або Conidae — родина черевоногих молюсків ряду Hypsogastropoda. Вулканічний конус
Див. також Умова конуса