І́гор Леоні́дович Кири́лов (; 14 вересня 1932, Москва, РРФСР, СРСР — 29 жовтня 2021, Москва, Росія) — радянський і російський актор, диктор, тележурналіст, провідний телеведучий Радянського Союзу та Росії. Лауреат Державної премії СРСР (1977). Народний артист СРСР (1988).
Життєпис Народився 14 вересня 1932 року у Москві в родині військовослужбовця.
Закінчив ВДІК та Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна. У 1955—1957 роках був актором Театру на Таганці.
У 1957—1989 роках працював провідним диктором-телеведучим Центрального телебачення СРСР.
Від імені керівництва СРСР робив найбільш важливі інформаційні повідомлення на Центральному телебаченні.
У 1990—1991 роках працював ведучим телепрограми «Взгляд».
Брав участь у різноманітних розважальних телевізійних шоу СРСР та Росії.
У 1997—2014 роках його голос лунав в оголошенні часу на донецькому «Мега-радіо».
З 1974 року — член Спілки журналістів СРСР. З 2004 року — член Російської академії телебачення. Проводив викладацьку діяльність в Інституті підвищення кваліфікації працівників радіо та телебачення (нині Академія медіаіндустрії). Професор, академік Міжнародної академії театру та кіно.
Помер 29 жовтня 2021 року у Москві на 90-му році життя. Причина смерті — COVID-19. Похований на Новодівичому цвинтарі.
Державні нагороди та звання СРСР і Росія: Заслужений артист РРФСР (1968) Народний артист РРФСР (1982) Народний артист СРСР (1988) — «за великі заслуги в розвитку радянського мистецтва» Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня
Фільмографія «Дівоча весна» (1960, кореспондент (камео) «Блакитний вогник» (1962, фільм-концерт; ведучий «Блакитного вогника») «Блакитний вогник» (1963, фільм-концерт; диктор на «Блакитному вогнику») «Жовтень» (1963, фільм-спектакль; читає вірші) «Блакитний вогник» (1964, фільм-концерт) «Блакитний вогник. 25 років радянському телебаченню» (1964, ведучий) «Навпіл» / «Fele-Fele» (1967, СРСР-Угорщина; ведучий) «Сім днів з російською красунею» (1991, диктор ЦТ (камео) «Старі пісні про головне 2» (1996, ведучий «Блакитного вогника») «Заздрість богів» (2000, диктор ЦТ (камео) «Парк радянського періоду» (2006, камео) «Інше обличчя» (2008, камео)
Примітки
Джерела Ігор Кирилов: біографія peoples.ru Игорь Кириллов .
Посилання https://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/star/11720/works/ Помер легендарний диктор телебачення та «володар найвпізнаванішого голосу СРСР» Ігор Кирилов // Факти, 30.10.2021 Життя артиста: Ігор Кирилов /ТК-Інтер/ Игорь Кириллов на 70-летии российского телевидения Игорь Кириллов о Шуховской телебашне на Шаболовке Игорь Кириллов. Голоса мастеров Воспоминания Игоря Кириллова о военном детстве Профессия длиною в жизнь