Оттавіо Барб'єрі (, 30 квітня 1899, Генуя — 28 грудня 1949, Генуя) — італійський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.
Майже усю кар'єру провів у «Дженоа», а також грав за національну збірну Італії.
Клубна кар'єра Народився 30 квітня 1899 року в місті Генуя. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Стелла Аудаче» та «Санта-Маргеріта».
У дорослому футболі дебютував 1919 року виступами за команду клубу «Дженоа», в якій провів тринадцять сезонів, взявши участь у 299 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Дженоа», був основним гравцем захисту команди. За цей час двічі виборював титул чемпіона Італії.
Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Самп'єрдаренезе», за команду якого виступав протягом 1932—1932 років.
Виступи за збірну 1921 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни лише 21 матч.
У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1924 року у Парижі.
Кар'єра тренера По завершенні ігрової кар'єри залишився у структурі «Самп'єрдаренезе», де очолив другу команду.
1933 року очолив клуб «Л'Аквіла», яку в першому ж сезоні вивів у Серію В, після чого тренував «Рапалло» і «Ентеллу».
У 1936 році Оттавіо став головним тренером «Аталанти», яку в першому ж сезоні вивів у Серію А, але втриматись там не зумів і 1938 року покинув клуб.
Того ж року Барб'єрі став асистентом Вільяма Гарбатта у «Дженові 1893», а після його уходу сам очолив команду, привівши її до 4 місця в Серії А.
У 1941—1942 роках фахівець знову працював з «Рапалло», після чого очолив «Спецію». У розпал Другої світової війни Футбольна федерація Італії вирішилв організувати турнір в північній частині Італії, яку як і раніше контролювали фашисти. «Спеція» під керівництвом Оттавіо Барб'єрі була сформована в основному гравцями з числа пожежників міста і виграла чемпіонат Італії в 1944 році, але Футбольна федерація Італії, бачачи, що чемпіонат був виграний командою аматорських пожежних відмовилися його визнавати. Лише у 2002 році «Спеція» була визнана переможцем цього турніру.
Після війни Оттавіо знову працював з «Самп'єрдаренезе», «Дженоа» і «Спецією», а у сезоні 1948/49 працював у Серії В з «Сереньо».
У 1949 році Барб'єрі очолив «Луккезе-Лібертас». 18 грудня 1949 року він провів свою останню гру у статусі тренера. Його команда виграла у «Сампдорії» 3:0, але після гри він був переведений в лікарню в Генуї, де і помер десять днів по тому, 28 грудня 1949 року на 51-му році життя.
Статистика виступів
Статистика клубних виступів СезонКомандаЧемпіонатЛігаІгорГолів1919–20 «Дженоа»А1411920–21А2001921–22А2301922–23А2511923–24А2501924–25А2611925–26А1751926–27А+КІ2711927–28А3211928–29А2911929–30A3101930–31A2201931–32A100Усього за «Дженоа» 301 111932–33 «Самп'єрдаренезе»B30Усього 304 11
Статистика виступів за збірну
Титули і досягнення
Як гравця Чемпіон Італії (2): «Дженоа»: 1922–23, 1923–24
Як тренера Чемпіон Італії (2): «Спеція»: 1943–44
Посилання