Геннадій Олександрович Красницький ( 27 серпня 1940, Ташкент, Узбецька РСР, СРСР — 12 червня 1988, Курган-Тюбе, Таджицька РСР) — радянський футболіст, нападник.
Клуб Народився у Ташкенті. Батько загинув на фронті. Перші кроки у футболі робив на стадіоні «Харчовик». Виступав за юнацьку збірну Узбекистану. З 1956 року — в дублі «Пахтакора».
13 квітня 1958 року провів перший матч за основний склад і відзначився забитим м'ячем у ворота «Металурга» (Нижній Тагіл). Майстер виконання ударів з стандартних положень (штрафні, кутові). За шосте місце в чемпіонаті 1961 року отримав звання «Майстер спорту».
Найрезультативніший гравець «Пахтакора» у вищій лізі радянського футболу — 102 голи в 242 іграх. Всього, за тринадцять сезонів в чемпіонаті СРСР провів 321 матч, 142 забиті м'ячі. Фіналіст кубка 1968 року. Член клубу Григорія Федотова — 106 голів.
Збірна Через небажання переходити до провідних клубів, у збірну майже не залучався — провів лише три матчі.
Дебютував 21 травня 1961 року у Варшаві. Радянська команда поступилася господарям з мінімальним рахунком (з пенальті відзначився Ернест Поль). Геннадій Красницький, в середині другого тайму, замінив Валерія Лобановського і став першим гравцем «Пахтакора» у збірній СРСР. СРСР: Яшин, Медакін, Нетто (к), Чохелі, Воронін, Маношин, Метревелі, Іванов, Лобановський (Красницький, 60), Бубукін, Месхі. Тренер: Качалін.
16 травня 1965 року провів свій останній матч у збірній її багаторічний капітан Ігор Нетто. У перерві поєдинку з австрійцями, Красницький замінив Логофета. Протягом всієї гри команди більше уваги надавали захисту і, в результаті — жодного забитого м'яча (0:0). СРСР: Банніков, Дикарьов, Шестерньов, Данилов (Пономарьов, 46), Воронін, Нетто (к) (Логофет, 5; Красницький, 46), Метревелі, Січінава, Іванов, Казаков, Месхі (Хусаїнов, 46). Тренер: Морозов.
У вересні 1966 року вийшов у стартовому складі проти збірної Югославії. На 15-й хвилині відкрив рахунок у матчі, в підсумку перемога з рахунком 2:1. Разом з Василем Даниловим був кращим гравцем своєї команди. СРСР: Пшеничников, Пономарьов, Шестерньов (к), Данилов (Гетманов, 75), Воронін, Афонін, Матвєєв, Січінава (Малофєєв, 30), Банішевський, Красницький, Казаков. Тренер: Морозов.
Наприкінці 1963, у складі збірної клубів СРСР, брав участь у турне по Південній Америці. У матчі з «Спортінг Кристалом» забив свій найвідоміший гол: після потужного удару зі штрафного, м'яч перетнув лінію воріт, розірвав сітку і вилетів за межі футбольного поля. Наставник перуанців, дворазовий чемпіон світу, Діді вважав, що таке зробити неможливо і сперичався, але арбітр матчу Алмейда відразу зарахував гол.
Вдруге розірвати сітку, Красницькому вдалося у міжнародному товариському матчі в Греції. Після повернення із-за океану написав книгу «Від Ріо-де-Жанейро до Монтевідео».
Тренер Відразу після завершення ігрової кар'єри очолив «Трактор». В наступні роки працював у командах: 1971 — «Пахтакор» — тренер 1972 — «Янгієр» — тренер 1973 — «Трактор» — тренер 1974—1976 — «Пахтакор» — тренер 1976 — «Пахтакор» — головний тренер 1977 — «Янгієр» — головний тренер 1984—1985 — «Зірка» (Джизак) — головний тренер
З середини 80-х років — інспектор футбольних матчів команд другої ліги. 12 червня 1988 року випав з вікна готелю в Курган-Тюбе. Обставини смерті, до кінця, так і не з'ясували.
Цитати
Статистика Статистика виступів у клубі: СезонЧемпіонатКубокЛігаІгриГолиІгриГоли1958Д-2251221959Д-2241201960Д-12919——1961Д-1242011962Д-117401963Д-1361411964Д-2271601965Д-1291301966Д-1331011967Д-1291021968Д-116321969Д-129801970Д-1510 Всього 321 142 9
Посилання