Оде́ська кіносту́дія художніх фільмів — українська, раніше радянська кіностудія в Одесі, одна з перших кінофабрик світу.

Історія У 1919 році на базі приватних кінофабрик Борисова та Харитонова утворена Одеська кінофабрика.

У квітні 1919 року, коли до Одеси увійшли частини Червоної армії, військові оператори зняли хроніку «Взяття Одеси». 23 травня 1919 року за розпорядженням відділу народної освіти була націоналізована кіно і фотоапаратура всіх приватних студій. Цю дату прийняли за день народження першої в країні державної кіностудії. Спочатку вона вважалася «Кіносекція політвідділу 41-ї дивізії Червоної армії», а першим знятим тут художнім фільмом була стрічка «Павуки і мухи». 1922 — реорганізована в Першу кінофабрику ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління). 1930 — перейменована в Одеську кінофабрику «Українфільм». З 1938 по 1941 — Одеська кіностудія художніх фільмів. Під час німецько-радянської війни (1941—1945) входила до складу Ташкентської кіностудії. 1954 — знову працює в Одесі.

Ранній кінематограф Одеси

Одеська кіностудія веде свою історію з 1907 року. Саме тоді кінематографіст Мирон Гроссман почав знімати одні з перших вітчизняних фільмів. Тим самим він створив кіноательє «Мирограф», яке згодом переросло в кінофабрику. До цього, 9 січня 1894 року професором Московського Університету Ніколаєм Любимовим був продемонстрований «снаряд для аналізу стробоскопічних явищ», який в тому ж році спроєктував одесит Йосип Тимченко.

У 1910-ті роки Мирон Гроссман, власник прокатної контори на Дерибасівській, 18, фотограф і кінооператор розпочав знімати документальні й пізнавальні фільми разом з досить відомими кінематографістами.

1914 року, виникло інше ательє «Мізрах», яким був знятий з акторами Єврейського Театру фільм «Життя і Смерть».

Під час Першої світової війни зв'язок із зарубіжними партнерами був порушений і знову в Одесі виникають дрібні кінопідприємства, серед яких і «Мирограф», що випустив за 1918 рік 10 картин і «Мізрах», що випустив чотири фільми в 1917—1918 р.р.

«Мирограф» на дачній ділянці № 16 по Малофонтанській Дорозі (зараз Французький бульвар) був збудований скляний знімальний павільйон. Кінофабрика К. Борисова також обзавелася своїм павільйоном. Один з найбільших кінофабрикантів, харків'янин Д. Харитонов побудував свою будівлю на ділянці № 33 на Французькому бульварі; для знімання фільмів за участю Віри Холодної, що працювала в його бригаді.

Створення та розквіт Одеської кінофабрики

У квітні 1919 року, коли до Одеси увійшли частини Червоної армії, військові оператори зняли хронікальну стрічку «Взяття Одеси».

У 1922 році радянською владою було націоналізовано кінематограф. В Україні було створено Всеукраїнське фотокіноуправління (ВУФКУ), у підпорядкування якого увійшли всі кіноательє Києва, Одеси та Ялти. В Одесі на базі павільйонів Мирона Гросмана, Дмитра Харитонова та Борисова було засновано Першу кінофабрику ВУФКУ.

У 1923—1929 роках Одеська кінофабрика перетворилася на головний кіновиробничий майданчик Української РСР. Першими режисерами кінофабрики були Петро Чардинін та Микола Салтиков у 1924 році до них приєднався Лесь Курбас, у 1925 році — Аксель Лундін, Олександр Анощенко, Пантелеймон Сазонов Уетінг, В'ячеслав Вісковський.

Восени 1925 року, в Одесі на 1-й державній кінофабриці Всеукраїнського фотокіноуправління почали працювати відділи виробничого знімання і кінохроніки, які очолив Леонід Могилевський. 1927 року Одеська кінофабрика визнана однією з найкращих в країні. У період 1928—1941 років на кіностудії працював режисер Яків Куліш.

Першим звуковим фільмом Одеської кінофабрики в 1930 році планувалася стрічка «Людина з містечка» Григорія Рошаля, проте першим таким фільмом стала «Коліївщина» (1933 р.) Івана Кавалерідзе.

У 1938 році Одеська студія художніх фільмів випускає картини про минуле українського народу («Назар Стодоля», «Кармелюк»); про громадянську війну («Мітька Лелюк», «Стара Фортеця»); про будні торгового флоту («Танкер „Дербент“», «Дочка Моряка»).

На студії працювали художники-постановники і декоратори Соломон Зарицький, Василь Кричевський, Сергій Худяков тощо.

Одеська кіностудія під час і після Другої світової війни У 1941—1944 роках одеські кінематографісти брали участь в роботі інших кіностудій, у тому числі і ташкентської. Зокрема брали участь у створенні фільмів «Два бійці», «Насредін в Бухарі», «Людина № 217», «Я — чорноморець», в новелах для бойових кінозбірок.

Після війни на кіностудії був знятий кінофільм «Спрага», що ілюструє один з епізодів оборони Одеси.

На фронті загинуло багато працівників студії: режисери, оператори, актори, робочі, техніки. Серед них медсестра Гуля Корольова, яка у минулому виконувала головну роль в «Партизанській дочці».

У радянський час на Одеській кіностудії зняли понад 350 кінофільмів.

Одеська кіностудія у Незалежній Україні Нині кіностудія належить до виробників національних фільмів в Україні, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 р. № 48Постанова кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 «Про затвердження переліку суб'єктів кінематографії (виробників національних фільмів), які до 1 січня 2016 року звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються для забезпечення виробництва національних фільмів».

Станом на 2015 рік 50 %+1 акцій ПрАТ «Одеська кіностудія» знаходяться в державній власності. Іншою частиною акцій володіє ТОВ «Нова кіностудія» (50 %-1).

Наприкінці травня 2019 року на Одеській кіностудії відзначили 100-річний ювілей від часу заснування. Вона є однією з найдавніших у світі та може похвалитися понад 700 фільмами різних жанрів.

З 2019 року на базі Одеської кіностудії створено дочірнє підприємство «Odesa Film Production».

У ніч з 9 на 10 червня 2025 року, внаслідок масованого ракетного обстрілу з боку країни-агресора Росії, було пошкоджено територію Одеської кіностудії — однієї з найстаріших кіностудій Європи та є невід'ємною частиною національної культурної спадщини України. Попри обстріл, охороні вдалося вчасно локалізувати пожежу та врятувати унікальні експонати, серед яких костюми, реквізит, артефакти, пов'язані з понад 100-річною історією кіностудії.

Керівники Одеської кіностудії Михайло Капчинський (1922—1923) Георгій Тасін (1923—1924) Михайло Капчинський (1924) Греймер А. Л. (1924) Главацький (1924—1925) Юрій Лапчинський (1925) Павло Нечеса (1925—1926) Юрій Лапчинський (1926) Павло Нечеса (1926—1930) Соломон Орелович (1930—1931) Стрункий (1931) Буянівський (1931) Сквірський (1937) Бліох Яків Мойсейович (1939—1940) Дмитро Познанський (1940—1941) Вайншток (1944—1945) Степанов (1945—1946) Фролов (1946—1947) Новицький (1947—1948) Белькович (1948—1949) Котошев (1949—1951) Басов (1951—1952) Агеєв (1952—1953) Олександр Горський (1953—1961) Лідія Гладка (1961—1963) Вілен Федоров (1963—1966) Геннадій Збандут (1966—1984) Іван Лимар (1984—1987) Юрій Коваленко (1987—1992) Олександр Басаєв (1992—1994) Олександр Малигін (1995—1997) Тамара Яворська (1998—2003) Ольга Неверко (2004—2008) Віктор Ноздрюхін-Заболотний (2009—2012) Андрій Звєрєв (2012—2017)Андрій ЗВЄРЄВ: «Вірю, що власне кіновиробництво на Одеській кіностудії буде відновлено!» Андрій Осіпов (2017—2025) Ганна Дочева (2025 —)

Персоналії Бажан Микола Платонович — автор кіносценаріїв. Говорухін Станіслав Сергійович — режисер Довженко Олександр Петрович — режисер. Збандут Наталя Аміранівна — режисерка Одеської кіностудії. Кривохатський Ігор Миколайович — режисер-документаліст. Лесь Курбас — режисер. Лисенко Вадим Григорович — режисер. Муратова Кіра Георгіївна — режисерка. Семенко Михайль Васильович — автор кіносценаріїв. Яновський Юрій Іванович — автор кіносценаріїв. Юнгвальд-Хількевич Георгій Емілійович — режисер. Костроменко Вадим Васильович — режисер, сценарист. Новак Віллен Захарович — режисер. Лупій Ярослав Васильович — режисер, сценарист. Бата Недич — режисер. Козлов-Петровський Ігор Анатолійович — режисер, сценарист, актор, радник голови правління. Женін Євген — кінознавець, кінокритик, журналіст, актор.

Нагороди +

Фільми

1959