Помітний розвиток гірництва у середньовічній Європі розпочався на початку ІІ тисячоліття нашої ери і був пов'язаний з політичною та теократичною централізацією влади, розвитком економічної й фінансової систем, пожвавленням міжнародних торговельних відносин, і, як наслідок, зростанням потреби в «грошових металах». Однією з важливих спонук до освоєння родовищ поліметалів був пошук фінансових ресурсів для організації Хрестових походів і захисту Святої Землі, а також широке застосування срібла для виготовлення церковного начиння (у Європі срібло дістало назву — «метал церков»). У зведеній таблиці показані основні центри середньовічного видобутку кольорових металів у Центрально-Східній Європі.
Основні центри середньовічного гірництва Центрально-Східної Європи Основні центри середньовічного гірництва Центрально-Східної Європи (за Т. Мікосєм)В праці Геннадій Гайко, Володимир Білецький. Гірництво в історії цивілізації. — К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2016. — 488 с. пропонується зведену таблицю доповнити: на заході — Гессеном, із срібними рудниками Франкенберга (Німеччина), на сході — Мужіївськими золотими рудниками (Закарпатська область України). Позначенняцентру Країна Назва центру Найважливіші гірничі міста Метали, що розроблялися 1 2 3 4 5 A Німеччина Нижній Гарц Госпар, Раммельсберг Срібло, мідь, свинець B Німеччина Верхній Гарц Клаусталь, Лауенталь, Целлерфельд Срібло, свинець C Німеччина Манфельд Манфельд, Айслебен, Фрідеберг Мідь D Німеччина Тюрингія Камсдорф, Альтенштайн, Купферберг МідьEНімеччина Верхня Саксонія Фрайберг, Аннаберга, Марінберг, Шнеєберг СріблоFНімеччина Вогьланд Гайльсдорф, Доцкельберг Мідь, оловоGАвстрія Тіроль, Зальцкамергут, КаринтіяКітцбюхель, Галл, Швац, Міттельберг, Філлах Мідь, свинецьHЧехія Рудні Гори Митіна, Яхимів, Мідінець, Шпаня, Долина, Рудна Золото, срібло, свинець, мідьIЧехія Срібні Гори Страконіце, Гартманіце Срібло, золотоJ Чехія Район Пршибрама Пршибрам, Богутін, Міровіце Золото, сріблоK Чехія Район Їлове Красна Гора, Їлове ЗолотоL Чехія Район Табору Ратіборжскі Гори, Кочін, Камберк Срібло, ЗолотоM Чехія Район Кутної Гори Кутна Гора, Вілемів СріблоN Чехія Район Їглави Їглава, Викскутна, Опатів Срібло, золотоO Чехія Злати Гори Єсенік, Яворнік, Стара Рудна, Чарна Вода ЗолотоP Словаччина Нижньословацький округ Банська Штявниця, Банська Бистриця, Нова Баня, Кремниця, Боца Глубока Срібло, золотоR Словаччина Верхньословацький округ Гельниця, Смольник, Мнішек МідьS Румунія Семиграддя Байя-Маре, Байя-Спріе, Рошія, Монтане, Бакарамб, Брад, Байя-де-Аріес, Златна Золото, сріблоT Польща Краківсько-Верхньосілезький округ Битом, Тарновські, Гури, Олькуш, Славкув Срібло, СвинецьU Польща Нижня Сілезія Злотий Сток, Злотория, Сребна Гура, Нова Руда, Медзянка Золото, Срібло, МідьW Польща Свєнтокшиський округ Медзяна Гура, Кельци, Явожня Мідь, Срібло, СвинецьZ Польща Таржансько-пенінський округ Новий тарг, Санок, Навойов Поліметали
Особливості розробки коштовних металів у середньовічній Європі На відміну від гірництва античності й середньовічного Сходу, де широко застосовувалась праця рабів і невільників, у християнській Європі початок масштабних гірничих робіт був пов'язаний з особливими організаційними формами, подібними до храмового служіння гірників-металургів давніх цивілізацій. Винятковим явищем в історії культури і техніки залишається особлива роль «білих ченців» (католицький орден цистерціанців), які в XII—XIII ст. заклали підвалини промислового освоєння головних рудних родовищ Центральної Європи, створили базу гірничо-металургійних знань і культурних традицій гірників.
Організованій діяльності цистерціанців передували несистематичні, локальні розробки, про які збереглося обмаль інформації. Найдавніші свідчення гірничої діяльності належать до середини VIII ст. Літописці повідомляють, що 760 р. величезна кількість простих людей переселилася на південь від Праги, щоб промивати там річковий золотий пісок, причому нашестя було таким велелюдним, що наступного року в країні настав голод, оскільки сільське господарство залишилось без робочих рук. З того ж VIII ст. стали відомі розробки західними слов'янами жильного золота в районі Пршибрама (Чехія). У «Хроніці Чеській» В. Хайєка наведені найдавніші чеські легенди, що оповідають про становлення перших княжих родів і одночасну розробку благородних металів поблизу Пршибрама. Його рудна площа обмежувалась горою Біркенберг, на узвишші якої розташовувалось містечко гірників. Більшість жил мало «залізну шляпу» глибиною близько 60 м (подеколи — до 120 м), яка й була основним об'єктом середньовічних розробок.
Відомо, що окремі гірничі розробки вели на території сучасної Франції та Німеччини (родовища Гарца) за царювання Карла Великого (VIII—IX ст.), що дозволило карбувати срібну монету із зображенням імператора. У той самий час в Англії король Оффа також розпочав карбування пенсу, срібло для якого видобували на родовищах Корнуелу. На молитовнику короля Франків Карла II (IX ст.), інкрустованому композицією зі слонової кістки, був зображений процес підземної розробки руд. 868 р. чернець Отфрід згадує у своїх записах видобуток франками «руд міді, заліза й срібла», а також знахідки золота серед узбережних пісків Рейну. Під час правління імператора Священної римської імперії Оттона I (друга половина X ст.) були відкриті поклади срібла в Саксонії, а також — нові родовища поліметалів в горах Гарца. Подальша розвідка та експлуатація цих родовищ, а також знахідка багатьох інших рудних багатств Середньої Європи були пов'язані з гірничо-металургійною діяльністю «білих ченців».
Назва «цистерціанці» походить від першої обителі ордену — монастиря Цистерціум, заснованого 1098 р. на місці поселення Сіто в Бургундії. Більш поширена назва «білі ченці» пояснюється білим (світло-сірим) чернечим одягом служителів ордену, який на довгий час став першим загальноприйнятим одностроєм (форменим одягом) гірників. Цистерціанці створили принципово новий тип організації християнських ченців — орден (1118 р.), метою якого стала внутрішня економічна колонізація Центральної та Східної Європи .
Монастирі ордену росли, як гриби після дощу: у середині XII ст. їх було вже 350, а наприкінці віку — більше 700. Цьому значною мірою сприяв авторитет проповідника і містика Бернарда Клервоського, який був натхненником Другого хрестового походу (на його честь цистерціанців називають ще бернардинами). В аскетичному житті й фізичній праці «білі ченці» вбачали шлях до приборкання «духу спокуси» та гарантію незалежності монастиря від світу. На відміну від інших чернечих монастирів, цистерціанцям не дозволялося жити з чужої праці, мати залежних селян і васалів. Багато часу «білі ченці» присвячували господарській діяльності, опановуючи одвічні ліси й пустища, розвиваючи будівельну справу, гірництво й металургію. Монастирі цистерціанців ставали осередками економічного розвою навколишніх незайманих територій. Завдяки масовому чернечому служінню, фізична праця, яку в часи пізньої античності вважали справою негідною, втратила недобру славу й стала суспільним моральним обов'язком.
На гірничих роботах цистерціанці працювали групами, куди входили ченці, конверси та представники громад (здебільшого сільських), з яких пізніше сформувалися професійні артілі гірників. Абати й старші ченці керували планомірною розвідкою придатних для розробки родовищ, організовували видобуток руд, зберігали й вдосконалювали гірничо-металургійні знання та технічні навички. Опорними пунктами гірничої діяльності були адміністративні центри нових монастирів, котрі просувались далі на схід — у Саксонію, Богемію, Моравію та Сілезію. Високий рівень рудознавства та надзвичайні успіхи «білих ченців» у справі розвідки й освоєння родовищ поліметалів пов'язують як з ефективною організаційною структурою ордена, так і з доступом до знань давнього світу та ісламського Сходу. Бібліотеки цистерціанців були найбагатшими зібраннями давніх рукописів з усієї ойкумени, а хрестові походи на Близький Схід та реконкіста в Іспанії, де християнський світ зустрічався з мусульманським, доповнювали давні знання досягненнями ісламського Сходу. «Білі ченці» вважали опанування та поширення гірничої справи Божим дорученням і сенсом свого життя.
Одним із перших великих центрів розробки кольорових металів на території Європи, де цистерціанці розгорнули видобувну діяльність, став гірський масив Гарца (Центральна Німеччина), оточений низкою багатих рудних родовищ. Нижній (південно-східний) Гарц зосереджував потужні Мансфельдські родовища міді; Верхній (північно-західний) Гарц — поліметалічні родовища, багаті на срібло (Клаустальське плоскогір'я, Раммельсберг) та золото (район Лаутенталя-Вільдемана).
Найбільше рудників було зосереджено в околицях гори Раммельсберг. Відкриття родовища датують ще 962 р., але потужний центр видобутку срібла формувався тут, починаючи з XIII ст. Історію відкриття рамельсбергського срібла М. Ломоносов зобразив як щось випадкове: «…пригодою було знайдене багате Раммельсберзьке гірниче місце під час полювання німецького імператора Оттона I. Цей государ, перебуваючи у Гарцських горах, розважався здебільшого полюванням і послав колись свого мисливця на ім'я Раммель у місцевий ліс для ловитви дикого звіра, за яким той гнався до великої гори, де тепер рудники закладені великою кількістю. Оскільки він не міг за дичиною вгору на коні діставатись, то й прив'язав коня до дерева, а за звіром пішки погнався. А коли до свого коня назад повернувся, то побачив, що кінь, свого хазяїна ждучи, землю копитом розрив і вибив із неї якісь важкі світлі камені. Узявши ці камені, Раммель привіз їх і показав самому імператорові, який через пробування пересвідчився, що вони метал у собі містять, тому повелів заснувати промисли на цьому місці. Та гора й нині ім'ям згаданого єгеря Раммельсберг зветься».
На початку XIII ст. цистерціанцями був заснований монастир у Госларі, що став пайовиком раммельсбергських рудників. «Білі ченці» відкрили велику кількість потужних рудних покладів, навчали вірних людей мистецтва розвідки, видобутку та плавлення руд, ставали вихователями місцевих гірників. Раммельсбергське родовище єдине у всьому Гарці срібне родовище, що не пов'язане з жильною формою покладів. Основна маса срібла містилася в мідному та залізному колчедані. Про масштаби покладів свідчить тисячолітня, майже безперервна розробка тут срібла (експлуатація завершилась 1988 р.). Приклади гірничих робіт різного часу збережені в унікальній шахті-музеї, яка увійшла до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Підземна траса рудника включає велику кількість старих гірничих виробок (найдавніша штольня датована 1150 р.) і оригінальних гірничих машин.
У Центральній Німеччині (західніше Гарца) існував ще один потужний центр видобутку срібла, який розташовувався на землях Гессену (родовище Франкенберг). Його геологічною особливістю був осадовий характер руд, коли срібло переносилось у розчинах на значні відстані від місць утворення своїх первинних сполук і осаджувалось на органічних речовинах (здебільшого деревині). Михайло Ломоносов згадував: «У Німеччині уславлений перед іншими у Гессенському ландграфстві Франкенберг, який мідь і срібло в собі містить. Там випало мені не без здивування бачити не тільки дерево, але й цілі снопи, що скам'яніли й мають у собі мідну та срібну руду, так що в деяких колоссях зерна чистим сріблом обросли». Видобуток срібла в Гессені розпочали в XII ст., а сторіччям пізніше тут карбували срібні двосторонні пфеніги. Розробка родовища тривала (з кількома перервами) до XIX ст., причому 1776 р. було винайдено ще один багатий поклад із самородним сріблом.
Майже одночасно з родовищами Гарца й Гессена поліметалічні руди були знайдені в Рудних Горах, що лежать на пограниччі Саксонії та Богемії (сучасної Східної Німеччини та Північно-Західної Чехії). Початок масштабного розвитку гірництва в Рудних Горах відносять до XII ст. і зауважують близьке в часі опанування як їх західної (саксонської) частини, так і східної (чеської).