Вазген Ігнатович Манасян (13 березня 1958, Душанбе, Таджицька РСР, СРСР — 9 січня 2024) — радянський і таджицький футболіст, нападник. Майстер спорту СРСР (1988), згодом, тренер.
Біографія Починав грати у футбол в душанбинських дворах. У 1968—1970 роках брав участь у всесоюзних змаганнях «Шкіряний м'яч»Вазген Манасян — Природжений бомбардир. Потім записався в дитячо-юнацьку спортивну школу № 5 при стадіоні «Спартак». Займався у Валерія Файзрахманова і Валерія Корчеєва.
З 1975 по 1979 рік навчався в Таджицькому політехнічному інституті і одночасно грав за інститутську команду на першість Таджикистану.
У вересні 1979 року його запросили в «Памір». Оскільки дозаявити його було неможливо, то Манасян грав за дубль, де проявив бомбардирські якості.
З 1980 року — в основі команди. В перший же сезон відіграв всі 46 матчів першості і забив 16 м'ячів. Наступні сезони також багато забивав, а команда була на провідних ролях у першій лізі. У чемпіонаті 1986 року забив 27 м'ячів. Цей показник дозволив йому стати володарем «Стріляючого бутсу» — призу газети «Комсомолець Таджикистану» для найрезультативнішого бомбардира першої ліги сезону.
31 травня 1987 року, у виїзній грі проти «Ростсільмашу», забив свій сотий м'яч у чемпіонатах країни серед команд першої ліги. У сезоні 1988 року допоміг команді завоювати малі золоті медалі чемпіонату першої ліги і вийти у вищу лігу. У результаті зі 120 м'ячами став одним з найкращих бомбардирів 1-ї ліги.
У вищій лізі грав не настільки результативно — за три сезони забив лише 3 м'ячі.
Після розпаду СРСР у квітні 1992 покинув «Памір» і перейшов в «Зеніт». У Петербурзі провів 4 гри на позиції «під нападниками». Закріпитися у складі завадила травма: у грі зі «Спартаком» йому наступили шипами на ахіллове сухожилля. Під час літньої паузи залікував травму, але у контрольній грі знову отримав пошкодження. Обстеження показало, що у гравця частковий розрив сухожилля. У підсумку, за обопільною згодою з керівництвом клубу, розірвав контракт.
Повернувся в Душанбе, де залікував травму остаточно і переїхав в Україну, де провів кілька сезонів за клуб першої ліги «Ворскла» і отримав українське громадянство, а потім ще кілька матчів за друголігову «Ниву» (Миронівка).
У 1992 провів один матч за збірну Таджикистану.
Завершив кар'єру в 1996 році в команді «Індустрія» (Боровськ) у другій лізі Росії. Повернувся у Полтаву, де тренував команду КФК і був старшим тренером збірної Полтавської області різних вікових груп.
З грудня 2003 тренував клуб Волочанин-РатмірЗ «Паміру» — в тверську Венецію. У 2004 покинув команду.
У 2005 працював з клубом «Новоросійськ», який виступав в аматорській лізі ЮФО
У 2008 році тренував «Сталь» (Дніпродзержинськ), після чого також в україні працював з аматорською командою «Велика Багачка».
На початку 2011 року призначений головним тренером ташкентського «Локомотива», клубу першої ліги чемпіонату Узбекистану з футболу.
Особисте життя Вдівець, двов дітей. Старша дочка Ольга і син Арсен (нар. 08.01.1987). Ольга була головним педіатром Полтавської області, а Арсен також обрав професію футболіста і виступав за клуби першої ліги України «Олександрія» та «Десна», а також низку клубів другої ліги.
Статистика СезонКлубМатчіГоли 1980 Памір4616 1981 Памір4413 1982 Памір4213 1983 Памір409 1984 Памір417 1985 Памір4012 1986 Памір4427 1987 Памір408 1988 Памір3915 1989 Памір211 1990 Памір231 1991 Памір51 1992 Памір?8 Зеніт (СПб)40 1992/93 Ворскла163 1993/94 Ворскла268 1994/95 Ворскла288 1995/96 Нива (Миронівка)20 1996 Індустрія196
Примітки
Посилання