Памі́р — гірська система у Центральній Азії, на території Таджикистану (Горно-Бадахшанська автономна область), Киргизстану, Пакистану, Китаю й Афганістану. Назва походить, можливо, від давньоіранського Па-і-міхр — підніжжя Митри, бога Сонця.
Назва Іншими мовами «Памір» називається: киргизькою: Памир тоолору; перською: رشته کوه های پامیر Reshte Kūh-hāye Pāmīr; таджицькою: Кӯҳҳои Помир; пуштунською: د پامير غرونه; уйгурською: پامىر ئېگىزلىكى; урду: پامیر کوهستان; спрощеною китайською: 葱岭; традиційною китайською: 蔥嶺; піньїнь: Cōnglǐng.
Назва «Памір» використовується частіше в сучасній китайській та спрощеній китайській: 帕米尔; традиційній китайській: 帕米尔, піньїнь: Pàmǐ'ěr.
Загальна характеристика Памір знаходиться на з'єднанні відрогів інших могутніх гірських систем центральної Азії — Гіндукуша, Куньлуня, Тянь-Шаня, Гімалаїв, Каракоруму. Памір — епігеосинклінальні й частково епіплатформові гори області кайнозойської складчастості Середземноморського геосинклінального поясу.
Точні межі Паміру є спірнимиЗгідно з Великою Радянською Енциклопедією «Питання про природні кордони Паміру є спірними. Зазвичай Памір вважається охоплює терен від Транс-Алайського хребта на півночі, Сарикольського хребта на схід, озеро Зоркуль, річку Памір, і верхів'я річки Пяндж на півдні, і меридіональну частину долини Пянджа на заході, на північному заході Памір включає в східну частину хребтів Петра Великого і Дарваз». Розташований головним чином у Горно-Бадахшанській області Таджикистану і провінції Бадахшан, Афганістан. На півночі межує з Тянь-Шанем по Алайській долині, Киргизстан. На півдні межує з Гіндукушем по Ваханському коридору в Афганістані та Гілгіт-Балтистан в Пакистані. На сході закінчується на кордоні з Китаєм або поширюється на Конгур Таг, який іноді включають до Куньлуню.
Найвища точка Паміру — гора Конгур (7649 м), знаходиться на території Китаю. Інші найвищі вершини такі:
Пік Ісмаїла Самані (7495 м) — він же пік Чон-тоо, Комунізму, Сталіна, Гармо. Відкритий в 1932 році. Названий спочатку Гармо, але це було помилково. Справжній пік Гармо знаходиться дещо південніше. Пізніше перейменований в пік Сталіна. З 1962 року — пік Комунізму. З 1999-го — сучасна назва.
Пік Абу Алі ібн Сіни (7165 м) — він же пік Леніна, пік Кауфмана. Відкритий в 1871 році. Названий спочатку на честь військового інженера Костянтина Кауфмана, учасника кримської війни та ініціатора географічних досліджень в Центральній Азії. У 1928 році перейменований на пік Леніна. У 2006 році перейменований на честь Авіценни.
Пік Істіклол — він же пік Авіценни, Революції. Відкритий у 1928 році. Названий спочатку піком Революції. Після здобуття Таджикистаном незалежності, у 2006 році перейменований на пік Незалежності (Істіклол).
За природними особливостями Памір поділяють на Західний і Східний. Західний Памір характеризується глибоко розчленованим високогірним рельєфом, висота піків сягає понад 7000 м. Східний Памір має згладжений рельєф, плоскі днища долин і улоговин на висоті 3500—4500 м. Хребти досягають понад 6000 м.
Є родовища гірського кришталю, рідкісних металів, ртуті, бору, олова, срібла тощо. Площа льодовиків становить понад 7515 км². Найбільший — льодовик Федченка, найдовший льодовик за межами Полярного регіону.
Памір — район високої сейсмічності.
Основні хребти
Академії Наук хребет Белеулі Богчигір Ванчський хребет Ваханський хребет Дарвазький хребет Заалайський хребет Зулумарт Ішкашимський хребет Кашгарське нагір'я Кінгтау Конгур-Музтаг Музкол Музтаг-Сарикольський хребет Петра Першого хребет Південно-Алічурський хребет Північний Танимас Північно-Алічурський хребет Пшартський хребет Рушанський хребет Сарикольський хребет Улугарттаг Шахдаринський хребет Шугнанський хребет Язгулемський хребет
Річки Аму-Дар'я Бартанг (Аксу), (Мургаб) Ванч Гунт Караджилга Маркансу Музкол Муксу Обихингоу Памір (річка) Пяндж Тарім Шахдара Шахдара Язгуль
Озера Зоркуль Каракуль Рангкуль Сарезьке озеро Шоркуль Яшилькуль
Див. також Паміро-Алай Льодовик Леніна
Джерела
Література
Посилання