Гребенне () — село в Польщі, у гміні Любича-Королівська Томашівського повіту Люблінського воєводства. Населення — (2011).
Розташування Знаходиться на Закерзонні (в історичному Надсянні).
Через село проходить державна траса № 17, недалеко розташовано прикордонний пункт пропуску «Рава-Руська — Гребенне».
Історія Перший раз село згадано у джерелах у 1458 році, коли було передане у власність Ратиборовіhttps://risu.org.ua/article_print.php?id=33350&name=kaleido_digest&_lang=ua&. Наприкінці XVI століття тут вибухнуло селянське повстання, яке було криваво придушене. У польському географічному словнику зазначено, що селяни Гребенного вміли лікувати «американську хворобу», що поширювалась всією територією ЄвропиSłownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. T. 3. s. 174..
До Другої світової війни село входило до ґміни Сєдліска Равського повіту Львівського воєводства.
За підрахунками Володимира КубійовичаВолодимир Кубійович. Етнографічна карта південнозахідньої України (Галичини) на 1.1.1939. — Мюнхен: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1983. — с. 64., населення Гребенного станом на 1 січня 1939 року становило 1630 осіб, з них українців-грекокатоликів — 1420, українців-латинників — 160, поляків — 30, євреїв — 10, німців та осіб інших національностей — 10.
Після Другої світової війни село опинилося у складі Польщі. 21-25 червня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Гребенного на щойно приєднані до Польщі північно-західні терени 742 українців. У селі залишилося 672 поляки. Ще 29 невиселених українців підлягали виселенню.
У 1957 році в місцевій школі було відновлене факультативне вивчення української мови, того року її вивчав 31 учень.
У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.
Населення Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Церковна громада Парох Гребенного обслуговував філіальні церкви у Мостах Малих і Селиськах. За даними церковних шематизмівБлажейовський Дмитро. Історичний шематизм Перемиської єпархії з включенням Апостольської адміністрації Лемківщини (1828—1939). — Львів: Каменяр, 1995. — с. 188—189, у Гребенному в різні роки мешкали українці греко-католики:
рік Гребенне, ос. разом з філіями, ос. 1840 418 857 1859 478 1020 1879 682 1131 1899 951 1534 1926 1000 1750 1938 1417 2302 Крім того, 1938 року в Гребенному і околиці мешкало 400 латинників (полонізованих українців) і 40 євреїв.
Наприкінці 1980-х років греко-католицьку парохію в Гребенному приділено до Перемиського деканату. Від 1998 року село обслуговує декан Перемиський о. Іван Тарапацький. Під час реконструкції в храмі виявлено ікону Пресвятої Богородиці.
Станом на 1959 р. у Гребенному мешкало близько 35 родин греко-католиків українців. Вони просили присилати їм свого священика. Натомість настоятель православної парафії з Грубешева отець Микола Осьценко пробував перетягнути їх на православ'я. У Гребенному діяло відділення Українського суспільно-культурного товариства в Любліні.
Пам'ятки Церква св. Миколая (дерев'яна), збудована у 1697—1700 роках, оновлена 1882 та відремонтована 2009 року. Розташована на крутій горі, біля підніжжя якої прокладена траса з Рави-Руської до Любліна. Докладніше див. статтю Церква св. Миколая в Гребенному. В лісі на північ від села, по дорозі до залізничної станції, знаходиться старий цвинтар, на якому до наших днів збереглися надгробні пам'ятники, виконані майстрами Бруснівської каменярської школи.
Уродженці Дуркевич Микола Михайлович (1936—2021) — український перекладач. Іваницька Надія Степанівна (1938—1982) — український філолог, етнограф, фольклорист, поетеса. Козак Михайло ( 1932) — український педагог, громадський діяч.
Примітки
Посилання