Аго́та Крі́стоф (, ; 30 жовтня 1935, Чикванд (зараз — в медьє Дьйор-Мошон-Шопрон), Угорщина — 27 липня 2011, , Швейцарія) — швейцарська письменниця угорського походження, що писала свої твори французькою мовою.
Біографія Народилася в угорському селі Чікванд. У 1956 році, після придушення антикомуністичного повстання, переїхала до Швейцарії, де жила в місті Невшатель. До 1961 року працювала на фабриці простою робітницею. Померла в своєму будинку в ніч на середу 27 липня 2011 року у віці 75 років.
Творчість Автор ряду п'єс і постановок для радіо. Агота Крістоф досконало володіла французькою, що дозволяло їй з успіхом писати нерідною для неї мовою. Почала вчити мову в досить зрілому віці, в 1956 році, після свого переїзду до Швейцарії.
У 1986 році критики із захопленням прийняли перший роман Аготи — стилізоване під щоденник постніцшеанський твір «Товстий зошит», що вийшов у видавництві Edition du Seuil. У творі описується життя двох братів під час Другої світової війни, які вирішили стати надлюдьми. Книга була із захватом прийнята критиками і удостоєна престижної премії «Почесна стрічка франкофонії». У 1997 роман був перекладений російською і опублікований в журналі «Иностранная литература» в тому ж році. Історія, яку було розказано в цьому творі, продовжилася в її романах «Доведення» (1987) і «Третя брехня» (1991, премія «Лівр ентер» 1992 року); всі три романи складають «Трилогію близнюків» (), трилогія перекладена 33 мовами. Фільм «Третя брехня» за трилогією зняв Томас Вінтерберг (2000).
Фільм за романом «Товстий зошит» зняв Янош СасA nagy füzet (2013) , www.imdb.com (2013).
Після трилогії Агота Крістоф намагалася знайти нові теми для своїх творів. У 1995 році виходить наступний її роман: «Вчора». Книга була сприйнята критиками доброзичливо, але не користувалася особливою популярністю у читачів.
Останні кілька років життя Крістоф не займалася літературою, її останньою книгою був збірник коротких оповідань «Все одно» (), опублікований у 2005 році в тому ж видавництві, що і «Товстий зошит».
Бібліографія 1986: Le grand cahier / («Товстий зошит») 1988: La preuve / («Доказ») 1991: Le troisième mensonge / («Третя брехня») 1995: Hier / («Вчора», екранізований Сільвіо Сольдіні, 2002, номінація на «Золотого ведмедя» Берлінського МКФ та ін.) 1998: L’Heure grise et autres pièces 2004: L’analphabète / («Неграмотна») 2005: C’est égal / («Все одно») 2006: La trilogie des jumeaux
Переклади українською Агота Крістоф. Грубий зошит. Доказ. Третя брехня: трилогія. — Харків: Фоліо, 2013. — 383 c. ISBN 978-966-03-6113-3
Визнання В останнє десятиліття її життя заслуги Аготи Крістоф були відзначені багатьма престижними літературними преміями, зокрема, премією Готфріда Келлера в 2001 році і премією Фрідріха Шиллера в 2005 році. Австрійська державна премія з європейської літератури (2008). Премія імені Кошута (2011).
Примітки
Література Vogel Chr. Le fonctionnement narratif chez Agota Kristof. Montréal: Université de Montréal, 1994 Petitpierre V. D’un exil l’autre: les détours de l’écriture dans la trilogie romanesque d’Agota Kristof. Genève: Zoé, 2000 Pineault Y. Les figures du double dans la trilogie d’Agota Kristof. Ottawa: National Library of Canada = Bibliothèque nationale du Canada, 2003 Collin J. Étude de la cruauté dans la Trilogie des jumeaux d’Agota Kristof. Ottawa: Library and Archives Canada = Bibliothèque et Archives Canada, 2006 Евгения Фотченкова. Агота Кристоф. Толстая тетрадь. Страшные сказки для взрослых. // Рецензия в журнале «Знамя» 1998, № 10
Посилання Agota Kristof Meghalt Agota Kristof írónő На сайті IMDB