Palaeoloxodon naumanni — вимерлий вид, роду Palaeoloxodon, знайдений на Японському архіпелазі, що існував в середньому та пізньому плейстоцені приблизно 330 000–24 000 років тому. Названий на честь , який виявив перші скам'янілості в Йокосука, Канагава, Японія. Скам'янілості, P. naumanni, також відомі з Китаю та Кореї, хоча статус цих зразків не визначений, і деякі автори вважають їх належними до окремих видів.
Опис
P. naumanni, як і інші представники роду Palaeoloxodon, мав тім'яно-потиличний гребінь на верхній частині черепа. У порівнянні з іншими євразійськими видами Palaeoloxodon, тім'яно-потиличний гребінь був розвинений лише слабко.
P. naumanni має реконструйовану висоту плеча від 2 до 2,8 м, при цьому самці помітно більші за самок. Бивні були загнуті вгору і дещо закручені у самців, але були відносно прямими і незакрученими у самок і досягали максимальної довжини приблизно 2,2-2,4 м і максимального діаметра 20 см.
Відкриття та номенклатура У 1860 році в Йокосуці та на дні Внутрішнього Японського моря були знайдені перші скам’янілі рештки. Генріх Едмунд Науманн дослідив ці скам’янілості та опублікував результати в «Ueber japanische Elephanten der Vorzeit» (1882). Науманн класифікував скам'янілість як Elephas namadicus Falconer & Cautley. У 1924 році дослідив скам’янілості, знайдені в Хамамацу, префектура Сідзуока, і у своїй книзі «Нотатки про викопного слона з Сахамми, Тотомі» повідомив, що слон був раніше невизначеним підвидом, і назвав скам’янілість Elephas namadicus naumannni. Ідентифікований Тадао Камей Elephas namadicus naumanni як новий вид, який називається Palaeoloxodon naumanni, зі скам'янілостей, знайдених в озері Нодзірі. Його також іменували Elephas naumanni.
Деякі автори приписують цьому виду рештки з материкового Китаю та Кореї. Проте інші автори відносять китайські рештки, що значно більші за японський P. naumanii, до окремого виду P. huaihoensis, спочатку названого як підвид P. naumanni.
Ареал P. naumanni відомий у сотнях місць на Японському архіпелазі, на північ до Хоккайдо , де під час пізнього плейстоцену він мав спільний ареал з шерстистим мамонтом у теплі періоди.
Припускають, що він віддавав перевагу помірним лісовим середовищам, включаючи широколистяні дерева та хвойні породи.
Еволюція і вимирання Найдавніша відома дата для цього виду — близько 330 000 років тому,
коли він, ймовірно, замінив більш раннього хоботного Stegodon orientalis, який прибув з материкової Східної Азії за декілька сотень тисяч років тому.
Останні перевірені рештки датуються приблизно 24 Кілороки до сьогодення, під час ранніх стадій останнього льодовикового максимуму. Будь-які новіші дати вважають хибними.
Відносини з людьми Рештки P. naumanni на озері Нодзірі в префектурі Нагано, датовані приблизно 37 Кілороків тому, були знайдені разом із багатьма камінними артефактами та кістяними знаряддями, що свідчить про те, що слонів освіжували люди на місці.
Примітки
Посилання Музей слонів Наумана Зала пам'яті слонів Наумана