Лео́н Я́кович А́льшиць (30 січня 1910, Житомир — 21 лютого 1983, Одеса) — український радянський художник театру і педагог; член Спілки радянських художників України. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1978 року.
Життєпис Народився року в місті Житомирі.
У 1931 році закінчив Київський художній інститут, де навчався у Володимира Татліна, Костянтиа Єлеви, Миколиа Тряскіна.
У 1929—1941 роках працював в Київському театрі російської драми, одночасно у 1937—1941 роках викладав у Київському театральному інституті імені Карпенка-Карого.
Брав участь у німецько-радянській війні як головний художник фронтового театру. Член ВКП(б) з 1942 року. Нагороджений медаллю «За оборону Сталінграда» (наказ по підрозділу № 102 від 4 листопада 1944 року.)Альшиц Леон Яковлеич / Память народа.
У 1954—1979 роках працював в Одеському російському драматичному театрі імені Андрія Іванова, де протягом 1957—1975 років обіймав посаду головного художника. Одночасно у 1975—1978 роках викладав в Одеському театральному художньо-технічному училищі. У 1970-х — початку 1980-х років співпрацював з Київським театром російської драми імені Лесі Українки.
Жив в Одесі в будинку на вулиці Рози Люксембург, № 2, квартира № 7. Помер в Одесі 21 лютого 1983 року.
Творчість Працював в галузі театрально-декораційного мистецтва. Серед оформлених вистав: «Собака на сіні» Лопе де Вега (1940; Київський театр Червоної армії); «Фронт» Олександра Корнійчука (1943, Театр Забайкальського фронту); у Київському російському драматичному театрі імені Лесі Українки «Діти сонця» Максима Горького (1937); «Рідний дім» Бориса Ромашова (1938); «Розгром» за Олександром Фадєєвим (1971); «Добряки» Леоніда Зоріна (1973); «Інтерв'ю в Буенос-Айресі» Генріха Боровика (1974); «І відлетимо з вітрами» Миколи Зарудного (1977); «Гравець» за Федором Достоєвським (1981); в Одеському театрі Радянської армії «Бронепоїзд 14-69» Всеволода Іванова (1950); «Людина з рушницею» Миколи Погодіна (1950); в Одеськомиу російському драматичному театрі імені Андрія Іванова «Третя патетична» Миколи Погодіна (1956); «Влада темряви» Льва Толстого (1961); «В день весілля» Віктора Розова (1966); «Дощ» Сомерсета Моема (1975); у Київському українському драматичному театрі імені Івана Франка «Учень диявола» Бернарда Шоу (1970); «Справа» Олександра Сухово-Кобиліна (1971). Брав участь у всеукраїнських та всесоюзних виставках з 1967 року.
Примітки
Література Альшиць Леон Якович // ; Альшиць Леон Якович // ; ; Альшиць Леон Якович // ; З. В. Кучеренко Альшиць Леон Якович // Альшиць Леон Якович // ;
Школьна О. Альшиць Леон Якович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / [головний редактор Г. Скрипник]; НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. С. 53. ISBN 978-966-02-8960-4. Букач В. М. Одеське театрально-художнє училище. Особистості: Біографічний словник. – Одеса: КЦВ, 2025. – С. 4 - 5.