Мари́на Іва́нівна Цвєта́єва (; , Москва — 31 серпня 1941, Єлабуга, Татарська АРСР) — російська поетеса, прозаїк, перекладач.

Життєпис

Марина Цвєтаєва народилася 8 жовтня 1892 року в Москві. Батько, професор-мистецтвознавець Іван Цвєтаєв, був засновником Московського музею образотворчих мистецтв. Мати, , піаністка, учениця Надії Муромцевої, яка у свою чергу вчилася у Миколи Рубінштейна, походила з русифікованої польсько-німецької родини. Через два роки після Марини народилася її сестра , що теж стала письменницею.

Родина Цвєтаєвих мешкала у Москві, а влітку — в околицях Таруси (Калузька губернія).

Марина почала читати з трьох років, у чотири уміла писати, з п'яти років складала вірші.

У 1898 році Марина почала вчитися в музичній школі Валентини Юріївни Зограф-Плаксиної. У 1901—1902 роках навчалася у першому класі 4-ї гімназії на вул. Садовій (Москва).

Восени 1902 року в матері виявилася хвороба (сухота). Заради її лікування родина поїхала до містечка Нерві (під Генуєю, Італія). Навесні 1903 року разом з тіткою та сестрою Анастасією поїхала до Лозанни (Швейцарія), де сестри вступили до школи-інтернату сестер Лаказ. Навесні 1904 року батьки перевезли обох дівчаток до Німеччини, вони жили та навчалися у пансіоні сестер Брінк у місті Фрайбург. Влітку 1905 року оселилися з родиною у Ялті. Навесні 1906 році, вдома засвоївши програму перших трьох класів, успішно склала іспити до 4 класу гімназії. Однак через погіршення стану здоров'я матері у червні родина переїхала на сімейну дачу до Таруси, де Марія Олександрівна померла 5 липня.

У 1907—1910 роках послідовно навчалася у трьох московських гімназіях, закінчила навчання після 7-го класу в гімназії М. Г. Брюхоненко.

У 1909 році здійснила поїздку до Парижу, щоб прослухати літні курси з французької літератури Alliance Francaise.

У 1911 році, після закінчення гімназії, поїхала до Гурзуфу, а звідти переїхала до Коктебелю — там у той час жив Максиміліан Волошин, з яким вона була у переписці. У Коктебелі зустрілася з Сергієм Ефроном. У липні 1911 року Цвєтаєва повернулася разом з Ефроном до Москви, у січні 1912 взяла з ним шлюб. У цьому шлюбі народила трьох дітей: Аріадну (Алю) (1912—1975), Ірину (13.04.1917—15 (16?).02.1920, померла від голоду в Кунцевському дитячому будинку), Георгія («Мура») (01.02.1925—07.1944, загинув на фронті; за даними ТБД «Меморіал», похований в братській могилі в м. Браслав Вітебської області, Білорусь. Опубліковані щоденники (03.1940—08.1943).

У жовтні 1914 року Цвєтаєва знайомиться з поетесою й перекладачкою Софією Парнок, у них починається романБургин Д. Л. София Парнок. Жизнь и творчество русской Сафо. — СПб.: ИНАПРЕСС, 1999. — 512 с. — ISBN 5-87135-065-8., котрий Цвєтаєва охарактеризує як «першу катастрофу в своєму житті». Цвєтаєва присвятила Парнок знаменитий цикл віршів «Подруга». Поетеси розійшлися у 1916 році, після чого Марина повернулася до Ефрона. В 1921 році, підбиваючи підсумки, про своє ставлення до сексуальності Цвєтаєва пише славнозвісне:Любить только женщин (женщине) или только мужчин (мужчине), заведомо исключая обычное обратное — какая жуть! А только женщин (мужчине) или только мужчин (женщине), заведомо исключая необычное родное — какая скука!

Громадянська війна (1918—1921) У 1917 Цвєтаєва народила дочку Ірину, яка померла від голоду у віці 3 років в притулку в Кунцево. Роки Громадянської війни виявилися для Цвєтаєвої дуже важкими. Сергій Ефрон з 1918 року служив у лавах Добровольчої армії на півдні Росії. Цвєтаєва жила у Москві, у Борисоглібському провулку, з листопада 1918 року служила в Інформаційному відділі Комісаріату у справах національностей (Наркомнац), у квітні 1919 року — в Центральній колегії піклування про полонених і біженців (Центрпленбеж), у листопаді 1920 року — у театральному відділі Наркомосу.

У березні 1921 року почалася багаторічна дружба Цвєтаєвої з князем Сергієм Волконським. Ефрон на той час вже був у Празі, де став студентом Карлового університету. Там його знайшов Ілля Еренбург і передав лист від Цвєтаєвої. У липні Цвєтаєва, також через Еренбурга, вперше за три з половиною роки отримала лист від чоловіка. В кінці року почала готуватися до від'їзду з Росії: переписувала рукописи, упорядковувала архів, роздавала і розпродавала речі.

З травня по липень 1922 року перебувала у вигнанні у Берліні.Томас Урбан: Русские писатели в Берлине в 20-е годы ХХ века; Санкт-Петербург 2014, с. 215.

Творчість У шість років Марина почала писати вірші, не лише російською, а й французькою та німецькою.

У 18 років видала першу збірку «Вечірній альбом» (1910), до якої включено вірші, написані в 1907—1910 рр. (Збірник присвячений пам'яті Марії Башкирцевої, що підкреслює його «щоденникову» спрямованість). Її творчість привернула до себе увагу знаменитих поетів — Валерія Брюсова, Максиміліана Волошина і Миколи Гумільова. Того ж року написала першу критичну статтю «Чарівність у віршах Брюсова».

1912 — вийшла друга збірка «Чарівний ліхтар».

1913 — опублікована третя збірка «З двох книг».

У воєнні 1917—1922 роки створює цикл віршів «Лебединий стан», пройнятий співчуттям до білого руху.

У 1918—1920 рр. пише романтичні п'єси, поеми «Юрась», «Цар-дівиця», «На червоному коні».

З січня 1921 р. Цвєтаєва регулярно відвідувала літературні вечори Всеросійського союзу поетів і засідання «Никитинських суботників», виступала з читанням своїх нових творів.

Творчості Цвєтаєвої притаманні романтичний максималізм, мотиви самотності, трагічна приреченість кохання, несприйняття і капіталістичної, і сірої радянської повсякденності, конфлікт побуту і буття, неприємної щоденності та духовного життя. Інтонаційно-ритмічна експресивність, парадоксальна метафоричність.

Поезія

Збірка «Вечерний альбом», 1910, «Волшебный фонарь» («Чарівний ліхтар»), 1912, «Из двух книг», 1913, Монолог, 1913, Мне нравится, что вы больны не мной, 1913, Хочу у зеркала, где муть…1915, Збірка «Вёрсты», 1921, «Лебединый стан», «Ремесло», 1923, «Психея»,1923; «Молодец», 1924; «После России», 1928; Сатирична поема «Крысолов», 1925, «Поэма Конца», 1926. «Новогоднее», «Поэма горы» «Лестница» «Крысолов» «Подруга», 1914—1915 рр — цикл віршів, присвячений Софії Парнок.

Трагедії «Федра» (1928).

Есеїстська проза «Хлыстовки», 1934; «Мой Пушкин», 1937; «Искусство при свете совести», «Поэт и время» «Мать и музыка» «Черт» «Дом у Старого Пимена»

Мемуарні портрети «Герой труда» — записи про Валерія Брюсова, 1925, «Живое о живом» — пам'яті Максиміліана Волошина, «Пленный дух» — нарис про Андрія Бєлого, «Нездешний вечер» — присвячено Михайлу Кузьміну, «История одного посвящения» — спогади про Осипа Мандельштама, 1931 рік, «Наталья Гончарова» — про життя і творчість Наталії Гончарової, «Повесть о Сонечке» — спогади про Софію Голідей, «Слово о Бальмонте» — Бальмонту.

Щоденникова проза

«Октябрь в вагоне», Москва, жовтень-листопад 1917 «Вольный проезд», Москва, вересень 1918; «Мои службы», «О любви» «Из дневника» «Грабеж» «Расстрел царя» «Покушение на Ленина» «Чесотка» «Fräulein» «Ночевка в коммуне» «Воин Христов» «Смерть Стаховича» «О благодарности» «Отрывки из книги „Земные приметы“» «Чердачное» «О Германии»

Бібліографія Антокольский П. Книга Марины Цветаевой // Новый мир. — 1966. — № 4. Цветаева А. Воспоминания. — М., 1971. Твардовский А. Марина Цветаева. Избранное, в его кн. О литературе. — М., 1973. Эфрон А. Страницы воспоминаний // Звезда. — 1973. — № 3. Эфрон А. Страницы былого // Звезда. — 1975. — № 6. Белкина М. Скрещение судеб. — М., 1988. Саакянц А. М. Цветаева. Жизнь и творчество. — М., 1997. Ганзбург Г. Шубертовские переводы Марины Цветаевой // Ганзбург Г. И. Статьи о Шуберте. — Харьков: РА, 1997. (Институт музыкознания. Шубертовское общество). ISBN 966-7012-11-5. Марина Цветаева. Фотолетопись жизни поэта. — М., 2000. Кудрова И. Путь комет. Жизнь Марины Цветаевой. — СПб, 2002. Эфрон Г. Дневники. — Т. 1-2. — М., 2005. Библиография работ о Марине Цветаевой Полянская М. Брак мой тайный. Марина Цветаева в Берлине. — М., 2001.

Визнання

Ім'ям Марини Цвєтаєвої було названо вулицю в Києві (житловий масив Вигурівщина-Троєщина). Вулиця була перейменована в рамках декомунізації. Музей Марини і Анастасії Цвєтаєвих відкрито в місті Феодосія. У Москві зусиллями ентузіастів організовано і відкрито Будинок-музей Марини Цвєтаєвої. У 1995 р. на відстані трьох кілометрів від російського міста Іваново відкрито Будинок-музей Цвєтаєвих (Ново-Таліци), в селі, де був невеликий родовий маєток її діда-священика (російською — Дом-музей Цветаевых (Ново-Талицы). На честь письменниці названо астероїд 3511 Цвєтаєва. У 2001 році у Празі зареєстровано «Общество Марины Цветаевой», засновницею якого є Галина Ванечкова.Литературный вечер «Серебряный век поэзии. Творчество Марины Цветаевой» // РЦНК в Праге, 13 апреля 2016 БЖ. Марина: одна пражская история // 16 січня 2018 о 23:43 Восьмого жовтня 2012, у 120-річчя з дня народження поетеси, у Празі на вулиці Тржищте, 16 відкрився Центр Марини Цвєтаєвої.Центр Марины Цветаевой в Праге // 2 лист. 2012В Праге открывается Центр Марины Цветаевой // 02.10.2012Центр Марины Цветаевой в Праге // Общество Марины Цветаевой в ПрагеV Praze na Malé Straně vzniklo za podpory ruského mecenáše Centrum Mariny Cvětajevové / ''Dne 8.10.2012 bylo slavnostně otevřeno Centrum Mariny Cvětajevové na Tržišti 16 v Praze 1в Праге по адресу Praha 1, tržiště 16, недалеко от собора св. Николая на малостранской площади, открылся Центр марины Цветаевой (Centrum Mariny Cvětajevové) // «Русское слово», 10(79)/2012, стр. 26 У Празі в 1989 році відкрито меморіальну дошку на будинку, де жила Цвєтаєва за адресою Švedská, № 51/1373.Совместно с Малостранским Обществом Чехословацко-советской дружбы, при участии академика Й. Коталика, супругам Ванечковым удалось в 1989 году открыть мемориальную доску на доме, где жила Цветаева в Праге (Švedská 51/1373) // «Русское слово», 10(79)/2012, стр. 10, 26 У вересні 2013 року у Харкові у Саду скульптур по вулиці Максиміліанівській 18, у дворі ресторану «Ермітаж», встановлено скульптуру М. І. Цвєтаєвої роботи скульптора Володимира Кочмара.

Примітки

Джерела