Джанет Мактір OBE (; 5 серпня 1961, Ньюкасл-апон-Тайн, Тайн-енд-Вір) — британська акторка театру, кіно і телебачення.

Ранні роки Народилася в Ньюкасл-апон-Тайн, Англія, другою донькою в родині колишнього працівника British Rail Аллана та Джин Мактір, поліцейської у відставці. Її сестра Гелен на п'ять років старша. Коли Джанет виповнилося 6 років, родина переїхала до Йорку. У ті роки вона захоплювалася тенісом, плаванням, їздою на велосипеді та читанням. Вчилася в школі грамоти імені Королеви Анни для дівчат.

У 16 років Мактір почала відвідувати у Йорку, де згодом працювала у кав'ярні. Саме в цьому театрі вона вперше побачила виставу Олівера Голдсміта , яка справила на неї глибоке враження та визначила прагнення спробувати себе на сцені.

Перше прослуховування Джанет Мактір у Лондонській академії драматичного мистецтва Веббера Дугласа виявилося невдалим: обрана сцена з «Ромео і Джульєтти» у ролі Джульєтти не відповідала її типажу. Згодом вона спробувала пройти прослуховування ще раз, однак знову без успіху. Тоді викладачі порадили їй змінити репертуар і обрати ролі, ближчі до її сильного характеру й енергійності — так, Мактір успішно виконала уривок з «Короля Ліра», а також монолог із фіналу п'єси , що краще відображали її темперамент.

Згодом за порадою акторів йоркського театру, серед яких був Ґері Олдмен, Мактір подала документи до Королівської академії драматичного мистецтва (RADA), куди успішно вступила після прослуховувань. На п'ятому семестрі Мактір хотіла покинути навчання, проте завдяки підтримці ректора Г'ю Краттвелла залишилася в академії й на момент випуску вважалася найяскравішою студенткою курсу.

Кар'єра

1985—1995: перші ролі та розвиток кар'єри Джанет Мактір дебютувала на телебаченні у 1985 році в епізоді , британського серіалу про поліцію. Наступного року вона мала епізодичну роль у мильній опері , сюжет якої зосереджений на художньому ательє мод, а також уперше з'явилася на великому екрані — у фільмі «Вулиця повного місяця» (1986) разом із Сіґорні Вівер.

Мактір досягла раннього успіху, зокрема, у головній ролі в екранізації BBC роману «Дорогоцінна погибель» (1989).

1996—2009 1996 року вона привернула до себе увагу завдяки ролі начальниці в'язниці у телесеріалі Лінди Ла Плант «Губернатор».

1997 року, після успіху п'єси «Ляльковий дім» у Лондоні, Мактір розглядала можливість роботи в Голлівуді, проте вважала, що через зовнішність могла претендувати лише на другорядні ролі «подруг», і залишилася працювати в Британії.

Згодом актор і режисер-початківець Гевін О'Коннор запропонував Джанет Мактір роль у напівготовому, нефінансованому фільмі (1999), що розповідає про стосунки матері та дочки протягом їхньої подорожі. Мактір погодилася на участь і втілила образ Марі Джо Вокер, енергійної та безтурботної жінки, схильної до проблемних шлюбів. Для ролі вона опанувала південний акцент — провела три місяці в Північній Кароліні, слухаючи місцеву говірку. За роботу в «Перекотиполя», що стала для Джанет Мактір першою головною роллю, акторка здобула нагороду «Золотий глобус» і була номінована на премію «Оскар». Критик Стівен Голден відзначав, що її гра у фільмі виглядала не як акторське виконання, а як природна, майже алхімічна трансформація у персонажа.

2010—2020

2021–дотепер 2023 року Джанет Мактір повернулася на лондонську сцену після кількох років перерви.

Останньою на сьогодні кінороботою акторки стала чорна комедійна хорор-стрічка The Menu. У ній вона виконала роль зарозумілої ресторанної критикині. Сюжет фільму розгортається навколо серії дедалі тривожніших гастрономічних подій, що поєднують у собі сатиру на кулінарний світ і елементи психологічного трилера.

У квітні 2025 року телекомпанія HBO повідомила, що затвердила перших акторів для серіалу «Гаррі Поттер», вихід якого очікується у 2027 році. Так, стало відомо, що Джанет Мактір зіграє в серіалі роль професорки Мінерви Макгонегел.

Творчість та артистизм Джанет Мактір розглядає акторську майстерність як форму джазу — виставу, в якій кожен актор створює нову музику зі знайомої мелодії. Її гру характеризують як поєднання інтуїтивності та багатошарової виразності, які створюють ефект загадковості. За словами драматурга Крістофера Гемптона, з яким Мактір співпрацювала у постановках та , акторка здатна одночасно передавати кілька суперечливих емоцій: поглядом — насолоду, голосом — сумнів, тілом — небажання.

На театральній сцені Джанет Мактір за роки своєї кар'єри зазвичай віддає перевагу ролям складних і нетипових героїнь — вона часто втілює образи жінок, що вирізнялися незалежністю, прагненням до змін і здатністю кидати виклик традиційним суспільним уявленням. Це, зокрема, роль «антиромантичної» Беатріс у постановці «Багато галасу з нічого», образ Нори у «Ляльковому домі» — героїні, що символізувала ламання усталених норм тощо. Своєю чергою втілення жінки, яка все терпить і утримує родину (персонажка Лінди з п'єси «Смерть комівояжера»), була для Мактір не близька.

Особисте життя У молодості Джанет Мактір відчувала невпевненість через власну зовнішність, вважаючи себе недостатньо привабливою для певних ролей. У 14 років у неї відбувся різкий стрибок у зрості, що спричинило комплекси. Проте згодом Мактір почала використовувати зріст (185 см) як виразний елемент сценічної мови — у коледжі вона зрозуміла, що її зріст може бути театральним інструментом, який надає змогу варіювати пози, рухи та експресію, що розширило її сценічні можливості та сприяло вдосконаленню акторської майстерності.

2009 року познайомилася Джозефом Коулманом, поетом і консультантом з моди, і переїхала з Лондона в Мен, США, рідний штат її чоловіка. Наступного року пара одружилася.

Акторка зазначає, що обережно ставиться до медійної уваги — рідко з'являється на обкладинках журналів, не займається рекламною діяльністю, уникає участі в плітках. Джанет Мактір прагне, щоб її оцінювали за виконані ролі, а не за особисте життя. 1996 року в інтерв'ю для Daily Telegraph вона зазначила, що після зняття сценічного гриму її «зобов'язання перед глядачами закінчуються».

Вибрана фільмографія

Нагороди

Кіно і телебачення РікНагородаРоботаРезультатПрим.1999Премія «Оскар» за найкращу жіночу рольПремія «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль — комедія або мюзикл

Примітки

Посилання