Месроп Маштоц () (близько 361/362, селище Хацик, провінція Тарон — 17 лютого 440, місто Вагаршапат) — лінгвіст, творець вірменської абетки, просвітитель, місіонер, перекладач Біблії, основоположник національної школи й педагогічної думки, представник патристики, теолог, перший документально засвідчений винахідник системи письма, святий Вірменської Апостольської та Вірменської Католицької Церков. Іменем Месропа Маштоца названо Матенадаран — найбільше сховище давньовірменських рукописів та одночасно науково-дослідний інститут.
Біографія
Ранні роки Месроп МаштоцМесроп Маштоц — за рукописами праці Корюна частіше вживається Маштоц і лише в заголовку його Месровп або Месроп. У Мовсеса Хоренаці послідовно Месроп (Месровп) і лише в одному випадку Маштоц. У невідомого грецького автора згадується як «Μεστίζη» так і «Μεστή(ν)τζη» (Migne. Patrologia gracca, t. 132). У цей час прийнято ці імена ставити поруч — Месроп Маштоц. Дослідники пробували дати етимологію цих імен. Приводимо думки деяких дослідників. А. Гарагашян вважає, що ім'я Месроп походить від перського слова «мюшріф», що значить «писар», «секретар», Б. Саргісян вважає, що Месроп походить із сирійського «Мар-Сіовп». М. Халатянц ці пояснення вважає неприйнятними й дає інше пояснення імені Маштоц. У вірменській мові є дієслово «маштел», що значить «лисіти», «облисіти», отже корінь «машт» із часткою «оц» («машт+оц»), на думку дослідника означає «безволосий», «лисий» («Армянские Аршакиды», М., 1903). Слово «маштел» за Ст. Малхасянцом походить від дієслова «стригти», а «маштоц» — інструмент, яким стрижуть (щось на кшталт бритви або ножиців). За Н. Адонцом ім'я Маштоц походить від іранського імені mazd-ак з додатком вірменської частки. Існують також інші концепції походження цього імені народився на початку 360-х роківІсторія вірменського народу (З початку до XVIII століття (підручник для вузів)), Єр., 1975, стор., 322. Точна дата народження Месропа Маштоца невідома. Згідно з дослідником А. Мушегяну Маштоц народився приблизно в 356 або 357 рр. («Вісник суспільних наук», 1983, № 7, стор., 75), однак прийнято вважати його датою народження 361 або 362 р. (див.:Історія вірменського народу, т. II, Єр., 1984, стор., 423, ; Видатні діячі вірменської культури, Єр., 1982, стор., 10 ; Вірменська Радянська Енциклопедія, т. VII, Єр., 1981, стор., 469, ; порівн.:Велика Радянська Енциклопедія; Бібліологічний словник) у селі Хацик,Село Хацик (Hatsik) було відоме також під назвою Хацекац (Hatsekats). На початку XX століття називалося Хасік. Жителі були знищені в 1915 р. у сім'ї карчазатаВидатні діячі вірменської культури, Єр., 1982, стор., 9. Згідно з Фавстосом Бузанду в епоху 350-х, коли Нерсес I сів на патріарший престол, Хацик був селом «карчазатів»(Бузанд, кн.III, гл.19). Слово «карчазат» у перекладі означає «напіввільний» («карч» — обмежений, короткий, і «азат» — вільний, у феодальній Вірменії також «дрібний дворянин», «аристократ»). М.Ачарян думає, що Маштоц не був зі знатного роду, але міг вважатися «карчазатом» (див. Г.Ачарян, «Вірменські письмена», 1968, стор.72, 87). Батька Месропа Маштоца біограф Корюн називає «знатним чоловіком по імені Вардан» (гл.3). Відповідно до феодальних сходів «карчазати» були ідентичні тим феодалам у Західній Європі, які від іншого васала (сеніора) одержали земельну ділянку (феод), і повинні були пройти для нього військову службу. Цим, імовірно, пояснюється той факт, що Маштоц також замолоду пройшов військову службу при Аршакідському дворі. Я. Манандян вважає, що Месроп Маштоц походив від тих селян, які зобов'язані були служити в «селянських кіннотах». Відповідно до припущення дослідника Н. О. Еміна Маштоц походив зі знатного роду Маміконянів («Дослідження й статті», Н. О. Еміна, М., 1896, стор., 206) Вардана.Корюн, 3Хоренаці, кн.III, гл.47Парпеці, кн.I, гл.10Михайло Сирієць, ін.5 Провінція Тарон, звідки походив Маштоц, була одним із культурних центрів тодішньої Вірменії, та була відома своїм архаїчним, традиційним населенням. Походячи імовірно з небідної сім'ї Маштоц на початку 370-х здобув освіту в одній з грекомовних шкіл Вірменії.Корюн пише, що «У дитинстві він навчався грецької писемності» (гл.3). Згідно з Хоренаці (кн.III, гл.47), Маштоц учився в католикоса Нерсеса I Великого (353–373), що не підтверджується іншими джерелами. М. Ачарян вважає за можливе, що Маштоц одержав освіту в монастирі св. Карапета в Тароні (Г. Ачарян, «Вірменський алфавіт», 1968, стор., 75 ) Крім рідної вірменської Месроп знав грецьку, сирійську й перську мови. Початкова грецька освіта Маштоца була не найвища для свого часу, він умів читати цією мовою по складах, але перською й сирійською розмовляв чудово.За повідомленням Хоренаці «відтоді як Месроп залишив царський двір, там не було жодного досвідченого переписувача, тому що вживалося перське письмо» (кн.III, гл.52). Автор повідомляє також, що під час своїх перших проповідувань в 390-ті роки Маштоц усно перекладав Біблію: «під час свого проповідництва блаженний Месроп зазнавав чимало труднощів, тому що він був одночасно й читцем, і перекладачем. Якщо ж читав хто-небудь інший, а його при цьому не було, то народ нічого не розумів за відсутністю перекладача» (кн.III, гл.47). Переїхавши у Вагаршапат, після 385 року прослужив якийсь час при дворі вірменського царя Хосрова III.Покинувши царський двір в 395–396 р., можливо, якийсь час служив також цареві Врамшапуху. Відповідно Корюну (гл. 3) при Аршакідському дворі Маштоц служив у азарапета Аравана Був на військовій службі маючи ймовірно військовий ступінь.Відомості Корюна, що «знанням ратної справи здобув (Маштоц) любов своїх воїнів» (гл. 3) привело вірменознавців до переконання, що при дворі Хосрова III Месроп Маштоц не був рядовим воїном (Месроп Маштоц, Збірник статей, Єр., 1962, стор. 23 ) Служив також переписувачем і секретарем у царській канцелярії. Там же він уперше почав глибоко вивчати богослужбові писання.Корюн, 3 Роки придворної служби зіграли найважливішу роль у формуванні його подальших релігійних і політичних поглядів.Месроп Маштоц, Збірник статей, Єр., 1963, с. 26 В 392–393 рр.,остаточно приймає християнство.За повідомленням його учня й біографа Корюна «рахунок рокам святої віри (Маштоца) бере початок від четвертого року панування Крмана». Врам Крман він же Варахран IV правил з 389 року, четвертий рік його правління падає на 392 або 393 роки. Менше відомостей подає Лазар Парпеці, за яким Маштоц служив при дворі вірменського царя Хосрова III (бл.385-388) «кілька років» (кн.I, гл.10)
Чернецтво
В 395–396Месроп Маштоц, Збірник статей, Єр., 1963, с. 108 За Корюном «рахунок рокам духовного життя Блаженного (Маштоца) становить сорок п'ять років» (кн.29). Маштоц помер 17 лютого 440 року (Ed. Dulaurier. Recherches sur la chronologie armenienne, Paris, 1859, p. 135–136), по цій хронології він прийняв чернецтво в 395 або 396 році. Тим самим, прийнявши в 392–393 р., християнську віру, Маштоц залишався при дворі ще бл. 3-4 років. роках покинув царський двір, прийняв чернецтво і став проповідником Євангелія серед вірменських язичників. Незабаром із групою подвижників переїжджає в містечко Ротастак (область Голтн) поблизу Нахічевані, де починає перші проповіді.Корюн, 5Корюн, 13 Протягом наступних років Голтн, поряд з Вагаршапатом, продовжував залишатися основним центром його діяльності, куди він періодично повертався.
Маштоц усно перекладав для людей Біблію, доступну лише на далекій народу грецькій та ассирійській мовах«Однак під час свого проповідництва блаженний Месроп випробовував чимало труднощів, тому що він був одночасно й читцем, і перекладачем. Якщо ж читав хто-небудь інший, а його при цьому не було, то народ нічого не розумів за відсутністю перекладача». У цей період своєї діяльності він вів в основному пустельницьке життя. Після 387 року більша частина Вірменії опинилася під владою Персії, і грецькі школи були закриті, країна переживала глибоку політичну й культурну кризу.
Язичницька релігія пожвавіла при ослабленні Вірменського царства. Порятунок вірменської держави, що розпадалася, Маштоц бачив тільки в зміцненні християнської віри серед усього вірменського народу. Національний алфавіт повинен був стати засобом розвитку вірменської ранньофеодальної культури, засобом збереження політичної, релігійної й культурної самобутності вірменського народу.
Поширення християнства спонукало Месропа Маштоца почати роботу зі створення вірменського алфавіту для перекладу Біблії й богослужбових книг. Перші спроби Маштоц почав, коли тільки став проповідувати наприкінці 390-х у Голтні й Сюніку, де його підтримували місцеві князі.
Маштоц звернувся до католикоса щодо створення алфавіту вірменської мови. У столиці Вагаршапаті його задум зустрів підтримку з боку Саака Партева, що також мав схожу ідею.Мовсес Хоренаці, кн. III, гл.49 Разом із католикосом вони приступають до пошуків підходящого алфавіту для перекладу богослужбових книг.
Вагаршапатські збори
З метою створення вірменського алфавіту був скликаний спеціальний церковний собор.Вірменська РЕ, т. XI, стор.,251-252 ; Історія вірменського народу, т. II, стор., 424 . Вагаршапатський синод у Корюна згадується як «скликання ради блаженних братів, що печуться про країну (вірменську), щоб створити алфавіт для вірменського народу» (гл.6) У Вагаршапатський синод прибувають всі єпископи вірменської церкви.Хоренаці, кн. III, гл. 52 Обговорюється тільки питання створення алфавіту для вірменської мови.Корюн, 6 Синод був скликаний з ініціативи Маштоца, однак роль вірменського католикоса в ньому була досить значима. Ця подія стала не тільки знаком офіційної підтримки Месропа Маштоца з боку церкви, але також проявом позиції держави стосовно загальнодержавного питання. Попри те що до того часу питання створення національного алфавіту й перекладу Біблії давно назріло, проте саме Вагаршапатський синод став початком процесу його створення. Він практично був офіційним рішенням церкви про необхідність винаходу алфавіту й перекладу богослужбових книг, скасування в країні сирійської, парфянської й грецької писемності. Імовірно в ньому брали участь не тільки духовні діячі, але також і світські.Месроп Маштоц, Збірник статей, Єр., 1963, с. 33 . Пізніше в північну Месопотамію був відправлений не священик або церковнослужитель, а князь Вагріч Хадуні, що привіз «даниїлові письмена». Цар Врамшапух, повернувшись у той час із Месопотамії,У зв'язку з вигнанням 10 червня 404 року Константинопольського патріарха Івана Золотоустого перський цар доручає своєму васалові, вірменському цареві Врамшапуху, вирушити до північної Месопотамії. Відсутність досвідченого переписувача суттєво утруднювала роботу. Із цього приводу цареві представився якийсь священик по імені Абел, що сповіщав про існування «даниїлових письмен» (Хоренаці, кн.III, гл.52, Корюн, 6). був сповіщений про «розпити й пошуки й багатьох труднощів» Месропа Маштоца й католикоса. Підтримавши цю ініціативу, він сповіщає про існування в Месопотамії древнього вірменського алфавіту. Питання споконвічно не носило характер тільки церковної або релігійної реформи, усвідомлювалося його загальнонаціональне політичне значення. Із цього моменту царська влада Вірменії фактично приєднується до просвітительського руху Маштоца й Саака.
Даниїлові письмена. Оголошення державної мови