Люба́ртівський повіт (, ) — історична адміністративно-територіальна одиниця Люблінської губернії Російської імперії та Люблінського воєводства Другої Речі Посполитої. Утворений у 1869 році. Повітовий центр — місто Любартів.
Волості При утворенні до повіту входили 1 місто (Любартів) і 4 містечка (Кам'янка, Фірлей, Міхів, Чемерники) та 14 сільських волостей. В повіті було сіл і селищ — 171.
В 1911 р. повіт поділявся на 14 волостей: Велике — с. Велике, Кам'янка — с. Кам'янка, Луцька — с. Загороди, Людвин — с. Людвин, Люшава — с. Люшава, Німці — с. Німці, Рудно — с. Рудно, Самокляски — с. Самокляски, Спічин — с. Спічин, Сирники — с. Сирники, Тарло — с. Тарло, Фірлей — с. Худоволя, Худоволя — с. Міхів, Чемерники — с. Чемерники.
Ухвалою другої Думи від 9 травня 1912 (закон 23 червня 1912) населена українцями частина Любартовського повіту передана з Люблінської губернії до новоутвореної Холмської: села Дратів, Каніволя, Кобилки, Людвин і Щецин волості Людвин.
Розташування Повіт розташовувався на північному сході губернії. Межував на півдні — з Люблінським і Холмським повітом, на заході — з Ново-Олександрійським повітом, на півночі — з Радинським і Луківським повітами Сідлецької губернії, на сході — з Володавським повітом Сідлецької губернії.
Населення За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у повіті проживало 855 українськомовних греко-католиків.
У 1883 році населення повіту становило 74 365 осіб, з них: 58 846 римокатоликів, 8 490 юдеїв, 5 153 євангелістів, 1 441 православних (до 1875 р. — греко-католики) і 435 баптистів.
Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 101 392 особи. З них 70 785 ос. (81,5 %) — поляки, 10 045 ос. (11,6 %) — євреї, 3 712 ос. (4,3 %) — німці, 1 590 ос. (1,8 %) — українціПервая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку. Любартовский уезд .
Джерела Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона
Посилання