Острови́ Ку́ка (; пенрг. Kūki Airani; ) — архіпелаг і однойменне державне утворення у вільній асоціації з Новою Зеландією в південній частині Тихого океану в Полінезії.

Межує з територіальними водами Кірибаті, Французької Полінезії, Ніуе, Американського Самоа, Токелау. До складу території входять 15 островів, 3 з яких не мають постійних мешканців. З них 6 островів у Північній групі і 9 островів у Південній групі. Площа суші — 236,7 км² (1965 рік). Чисельність населення — 17 564 осіб. Столиця — місто Аваруа на острові Раротонга.

1888 року острови стали протекторатом Британської імперії, а в 1901 році були передані під управління Нової Зеландії. 1965 року Острови Кука стали автономним державним утворенням у співдружності з Новою Зеландією. Острови Кука — член Південнотихоокеанської комісії і Форуму тихоокеанських островів.

Етимологія Свою сучасну назву архіпелаг отримав тільки у XIX столітті, і був названий російським мореплавцем Іваном Федоровичем Крузенштерном на честь англійського мандрівника Джеймса Кука. Сам Кук, що побував на островах Південної групи у 1773 і 1775 роках, назвав їх Острови Герві (Hervey).

Природа

Острови Кука — це мальовничий архіпелаг у південній частині Тихого океану, котрий розкиданий на величезній площі водної поверхні. Ці острови є не лише культурним і туристичним центром Полінезії, а й унікальним природним регіоном із багатою біорізноманітністю, що сформувалася під впливом тропічного клімату, ізольованого розташування та давніх геологічних процесів.

Держава Острови Кука складається з 15 островів і атолів, розташованих у Тихому океані в Полінезії між екватором і Тропіком Козерога на площі 2,2 млн км², між Тонга на заході і Островами Товариства на сході. Загальна площа суші становить 236,7 км².

Відстань від найпівнічнішого (острів Тонгарева) до найпівденнішого острова (острів Мангая) становить близько 1400 км. 15 островів розділено на дві групи: 9 островів Південної групи: Раротонга (головний острів), Аїтутакі, Атіу, Мангая, Мануае, Мауке, Мітіаро, Палмерстон і Такутеа) — переважно вулканічного походження (заввишки до 652 м). Виняток становлять низовинні атоли Мануае і ПалмерстонОстрів, на якому не можна одружуватися на своїх і низовинний острів Такутеа. 6 островів Північної групи: Маніхікі, Нассау, Пукапука, Ракаханга, Атол Суворова і Тонгарева. За винятком Нассау всі острови — низовинні атоли з великими лагунами. Острови Мануае, Суворов і Такутеа не мають постійних мешканців.

Геологія. Рельєф

Острови Кука представляють п'ять типів острівних систем, що знаходяться в басейні Тихого океану.

+Тип островуХарактерні рисиОстрови Піднесений вулканічний острів Острів вулканічного походження. Висота над рівнем океану — не менше 100 м Гористий рельєф з долинами. Оздоблюючий риф. Широка рифова платформа. Раротонга Піднесений макатеа Піднесений вулканічний острів, що утворився в результаті підйому коралової платформи (макатеа), яка оточує вулканічне плато в центрі острова. Оздоблюючий риф з вузькою рифовою платформою. Атіу, Мангаіа, Мауке, Мітіаро Піщаний острів Маленький низовинний острів (моту), сформований з піску і коралів, що складають стару рифову платформу. Оздоблюючий риф з вузькою рифовою платформою. Нассау, Такутеа Квазіатол Частково занурений під воду вулканічний острів. Риси вулканічного острова і атола. Оточений бар'єрним рифом. Аітутакі Атол Низовинний острів. Суша утворилася на старій рифовій платформі, що сформувалася на краю океанічного вулкана. Оздоблюючий риф часто прорізаний вузькими протоками. Маніхікі, Мануае, Палмерстон, Пукапука, Ракаханга, Суворов, Тонгарєва (Пенрін)+

Острови Північної групи за віком старіші, ніж острови Південної групи, і є низовинними атолами без підземних печер і з відсутністю слідів карстоутворення. Всі атоли за винятком Тонгарева (Пенрін) виникли на підводному плато Маніхікі, що знаходиться на глибині 3000 м від поверхні океану.

Острови Південної групи становлять близько 90 % суші країни і є продовженням вулканічного пасма, що тягнеться в південній частині Тихоокеанської плити від островів Тубуаї (Французька Полінезія). Найбільший острів, Раротонга, є вулканічним островом, висота якого сягає 653 м. Чотири острови Південної групи (Атіу, Мангая, Мауке, Мітіаро) мають складну геологічну будову і рельєф зі слідами карстоутворення і розгалуженими печерними системами. Їхнє формування відбувалося приблизно 10 млн років тому в результаті оточення вулканічного утворення кораловим рифом. Раротонга ж з'явився тільки 2 млн років тому внаслідок високої вулканічної активності в цій частині Тихого океану.

Однією з геологічних особливостей островів Північної групи є наявність берегових скель, утворення яких відбувалося приблизно на рівні 1 м нижче поверхні землі. В результаті хімічних реакцій між водою і карбонатом кальцію відбулося утворення вапна, яке служить цементувальним засобом між черепашками і коралами берегових скель. Ці геологічні утворення також є природним захистом природних підземних резервуарів прісної води.

Клімат

Клімат на островах тропічний морський з чітко означеним сезоном дощів з листопада по квітень і сухим сезоном з травня по жовтень. Середньорічна кількість опадів близько 2000 мм, дві третини яких випадає в сезон дощів, який також є сезоном тропічних циклонів. Офіційно сезон тропічних циклонів починається 1 листопада і закінчується 30 квітня. Циклони переважно формуються на захід від Північної групи островів Кука і рухаються в південному напрямі аж до 15° півд. ш., після чого переміщуються в південно-східному напрямі.

Під час течії Ель-Ніньйо ці циклони, формуючись поблизу Північної групи, рухаються в бік Французької Полінезії, а на островах Південної групи спостерігається різке зниження кількості опадів (до 60 %), тоді як на островах Північної групи кількість опадів різко зростає (до 200 %). Зворотна ситуація спостерігається при течії Ла-Нінья.

Впродовж практично всього року панують пасати. Найсильніше вітри дмуть у зимові місяці, коли до островів Південної групи підступає антициклон. Літом вітер слабкіше, оскільки субтропічні антициклони стають менш інтенсивними і пересуваються в південному напрямку.

Середньорічна температура варіюється від 21 °C до 28 °C і багато в чому залежить від перебігу Ель-Ніньйо.

Гідрологія

На островах Північної групи через маленьку площу, низьку висотність, пористість ґрунтів відсутні будь-які річки. Натомість, вода, просочуючись крізь землю, утворює лінзи злегка солонуватої води. Проте ці джерела води швидко виснажуються, тому місцеві жителі переважно покладаються на дощову воду, яку збирають у спеціальні резервуари. На островах Пукапука, Нассау, Ракаханга є криниці.

Ґрунти

Більшість островів архіпелагу Кука є низовинними атолами, на яких відсутні прісні озера або великі потоки води у вигляді річок. Ґрунти островів Північної групи архіпелагу Кука мають типовий для інших атолів Океанії склад: уламки коралів і низький зміст органічних речовин, які скупчуються у верхніх шарах.Ці ґрунти малородючі, високопористі і придатні тільки для кокосових пальм, панданусів і деяких інших видів тропічних рослин. У болотистих місцевостях виростає вирощуване місцевими мешканцями таро.

Ґрунти островів Південної групи архіпелагу Кука переважно вулканічного походження, у зв'язку з чим родючіші, а отже, придатніші для сільськогосподарського використання. За винятком Раротонги і Аїтутаки велику частину островів Південної групи займає макатеа з дуже порізаним рельєфом. Через те, що макатеа складається з коралового вапняку, ґрунти в цьому місці мають високий рівень pH. У низовинах островів переважають родючі аллювіальні ґрунти. Деякі внутрішні райони Атіу і Мангая мають сильну ґрунтову ерозію (це наслідки ананасових плантацій). Значна частина острова Раротонга покрита еродованим ґрунтом.

Рослинний світ

Рослинність островів Кука мало чим відрізняється від рослинності інших атолів Тихого океану. Лише на островах Південної групи рослинний покрив різноманітніший, що пояснюється особливостями геологічної будови і вулканічним походженням цих островів. На них можна виділити кілька зон певної рослинності: флора макатеа, прибережна флора, флора болотистої місцевості, папоротеві угруповання, ліси.

Рослинні угруповання макатеа грають дуже важливу роль в житті місцевих жителів. До появи на островах кіз і свиней райони макатеа залишалися практично недоторканими людиною. На них і зараз росте велика кількість рослин, багато з яких використовуються в медичних цілях, для будівництва житла та каное. Прибережна флора таких островів, як Раротонга і Аітутакі, схильна до значного антропогенного впливу в зв'язку з розвитком туризму. Крім традиційних рослин, на березі зустрічається велика кількість завезених людиною рослин, наприклад, мімоза. У заболочених місцевостях островів архіпелагу Кука виростають типові для цих місць рослини, а місцеві жителі вирощують таро. На островах Атіу, Мангаіа, Мауке і Раротонга повсюдно зустрічаються папороті, які захищають тонкий шар родючого ґрунту від вимивання. Вологі джунглі займають до 64 % ​​острова Раротонга, хмарні ліси (тропічні вічнозелені ліси на схилах гір на висоті 400 м в смузі конденсації туманів), у яких росте багато ендемічних рослин, — до 3 % острова.

Типовими рослинами для островів вулканічного походження є казуарини, гібіскуси, завезені європейцями франгіпани і бугенвілії. Убога рослинність атолів, де ґрунти дуже бідні і єдиним джерелом прісної води є дощі, вичерпується ​​панданами. Повсюдно ростуть кокосові пальми.

Тваринний світ

Наземні ссавці представлені переважно інтродукованими видами: собаками, свинями і кішками. На островах Раротонга і Мангаіа мешкає Pteropus tonganus, широко поширені пацюки малі (Rattus exulans) і краби кокосові (Birgus latro).

Орнітофауна островів Кука дуже багатий. На островах Північної групи, переважно покритих кокосовими пальмами, мешкає лише один наземний вид птахів — пінон тонганський (Ducula pacifica), який живиться плодами геттарди (Guettarda speciosa). Однак такі острови, як Суворов і Такутеа, є місцями великих колоній птахів, де гніздяться багато видів морських птахів: темний крячок (Sterna fuscata), фрегат-арієль (Fregata ariel), червононога олуша (Sula sula), фаетон червонохвостий (Phaethon rubricauda), великий фрегат (Fregata minor), бура олуша (Sula leucogaster), маскова олуша (Sula dactylatra), кульон аляскинський (Numenius tahitiensis) тощоCook Islands / FAT Birder.

На островах Південної групи мешкає 11 видів корінних немігруючих видів наземних птахів. До них належать 4 види птахів-ендеміків, що мешкають у межах тільки одного острова, зокрема пацифея раротонзька (Pomarea dimidiata), шпак-малюк раротонзький (Aplonis cinerascens), салангана атіуйська (Aerodramus sawtelli), альціон мангаянський (Todiramphus ruficollaris), два види птахів-ендеміків, що гніздяться на двох островах (тілопо раротонзький (Ptilinopus rarotongensis) і Acrocephalus kerearako) і 5 видів неендемічних птахів.

Охорона природи

Попри красу й природну цінність, екосистеми Островів Кука перебувають під загрозою через вторгнення чужорідних видів (щури, мурахи тощо), що руйнують природні ланцюги й призвели до вимирання багатьох ендемічних безхребетних, зміни клімату (підвищення рівня моря, частіші стихії й ерозія узбереж) та людську діяльність (урбанізація й сільське господарство змінюють природні ландшафти).

Охорона природи на архіпелазі здійснюється через мережу різних природоохоронних територій, традиційних практик і сучасних регуляторних механізмів. До найбільш масштабних ініціатив належить Marae Moana — морський природоохоронний район, створений у 2017 році. Він охоплює всю виключну економічну зону держави площею понад 1,9 млн км², що робить його одним із найбільших у світі морських заповідників. Marae Moana захищає коралові рифи, численні види риб, китів, черепах і акул, забезпечуючи збереження морського біорізноманіття.