Вибух у Галіфаксі () — вибух, який стався 6 грудня 1917 року в гавані міста Галіфакс, Канада. Французький військовий транспорт «Монблан», завантажений вибухівкою (тротилом, піроксиліном і пікриновою кислотою), зіткнувся з норвезьким кораблем «Імо». У результаті зіткнення на судні почалася пожежа, яка призвела до вибуху вантажу, в результаті якого були повністю зруйновані порт і значна частина міста. Близько 2 тисяч людей загинули під уламками будівель та внаслідок численних пожеж, які почались у місті в результаті вибуху. Приблизно 9 тисяч осіб отримали поранення, 400 втратили зір.

Вибух у Галіфаксі належить до найпотужніших вибухів, влаштованих людством, і був найпотужнішим вибухом до створення ядерної зброї — у ньому вивільнилася енергія близько .

Перебіг подій Допоміжний транспорт «Монблан» (довжина 97,5 м, ширина 13,6 м, місткість 3121 т) 25 листопада 1917 року став під завантаження в порту Нью-Йорк. На нього завантажили рідку і суху пікринову кислоту — 2300 тонн; тротил — 200 тонн, піроксилін — 10 тонн, бензол у бочках — 35 тонн. Судно прямувало до Бордо. Проміжним пунктом на маршруті був Галіфакс, де формувалися конвої для переходу через Атлантику. «Монблан» прибув на зовнішній рейд Галіфакса увечері 5 грудня. Наступного ранку близько 7 години «Монблан» почав заходити в порт. У цей час із порту виходив норвезький пароплав «Імо».

У результаті ризикованих маневрів капітанів «Імо» протаранив «Монблан» у правий борт, при цьому було пошкоджено кілька бочок з бензолом. Капітан «Імо» одразу наказав дати задній хід, вивільнивши своє судно з пробоїни, і відійшов. Однак від іскор спалахнув бензол і почалася пожежа. Знаючи про характер вантажу, капітан «Монблану» наказав команді покинути судно, після чого команда дісталася берега, залишивши судно та небезпечний вантаж напризволяще. Палаючий «Монблан» почав дрейфувати в бік берега і дійшов, таким чином, до дерев'яного пірса.

Про характер вантажу на «Монблані» в Галіфаксі знали лічені особи. Мешканці міста з цікавістю розглядали палаючий транспорт. О 9:06 стався вибух, потужність якого була такою, що 100-кілограмовий шматок шпангоута «Монблану» відлетів від місця вибуху на 12 миль (19 км).

Розслідування

У мистецтві Про вибух у Галіфаксі 2003 року було знято мінісеріал «Зруйноване місто».

Міжнародна допомога

До 1917 року Канадський Червоний Хрест не мав досвіду ліквідації наслідків масштабних стихійних лих чи техногенних катастроф. На той момент мандат організації обмежувався наданням допомоги виключно під час воєнних дій. На противагу канадським колегам, Американський Червоний Хрест уже протягом десятиліть був піонером у сфері гуманітарного реагування на цивільні катастрофи.

Одразу після отримання звістки про трагедію в Галіфаксі, влада Бостона та Американський Червоний Хрест організували екстрену допомогу. До міста було направлено:

команду експертів із ліквідації наслідків стихійних лих; кваліфікований медичний персонал; значні обсяги лікарняного обладнання та нового одягу.

Ця місія стала важливим актом солідарності в межах міжнародного руху Червоного Хреста. Під координацією американських експертів Канадський Червоний Хрест організував ефективний розподіл медикаментів по всьому місту. Особливу роль відіграли волонтери: близько 300 жінок протягом п’яти діб безперервно працювали в приміщенні Галіфакської технічної школи, виготовляючи перев'язувальні матеріали.

Паралельно з цим, відділення Червоного Хреста зі Східної Канади перенаправили до Галіфакса ресурси (одяг та медикаменти), що початково призначалися для потреб фронту Першої світової війни.https://www.redcross.ca/history/artifacts/halifax-explosion-halifax-herald-front-page

Див. також Заворушення в Галіфаксі

Примітки

Посилання

Вибух: Трагедія в Галіфаксі