Пам'ятний знак Тарасу Шевченкові в Глухові — пам'ятник, встановлений з нагоди 130-річчя перепоховання Шевченка, виготовлений у вигляді верстового стовпа.
Встановлення та розташування Встановили пам'ятник у вигляді верстового стовпа у Глухові 15 травня 1991 року до 130-річчя перепоховання Тараса Шевченка під час проведення Всеукраїнської акції «Останнім шляхом Кобзаря» на старому Київському шляху (нині — на перехресті вулиць Миклашевських та Веригінська)Бєлашов В. И. Глухов — забытая столица гетманской Украины. — Київ: Видавництво «Україна», 1992. — С. 67..
Учасниками походу-реквієму, що проходив через місто, стали місцева українська інтелігенція, активісти «Товариства української мови ім. Т. Шевченка», Руху, представники духовенства та громадськості Глухова, які провели панахиду в Анастасіївській церкві та мітинг біля нововастановленого пам'ятника. Керівник походу-реквієму присвяченого 130-річчю перепоховання Т. Шевченка зі Смоленського кладовища в Санкт-Петербурзі на Чернечу гору в Каневі, голова Шевченкового братства України Юрій Даниленко згадував, що спецслужби, ще існуючого тоді СРСР, зробили дуже багато, аби завадити події: вони ширили брудні чутки, були навіть погрози вбивством… «Ось цим нас намагалися зупинити, — показував він у 2014 році журналісту газети „Україна молода“ надруковану постанову від чиновників міста Глухів. Зміст розібрати важко, адже чорнила від друкарської машинки вже почали вицвітати, проте про заборону проведення масових заходів на території міста добре видно. — В нас тоді була серйозна розмова з виконавцями припису, але колону вони наздогнали вже на виході з міста, тож ми всі просто пішли далі».
Перебування у Глухові та препоховання
Про Глухів поет згадує в поемах «Іржавець» (1847) та «Сон». У першому творі говориться: «…І здалека // Запорожці чули, // Як дзвонили у Глухові, // З гармати ревнули. // Як погнали на болото // Город будовати…» Тобто поет, згадую, як з 1708 року Глухів став резиденцією гетьманів Лівобережної України. «Як погнали на болото Город будовати». — Мова йде про те, як з наказу Петра I козаків і селянську бідноту зганяли на будівництво Петербурга.
У Глухові Тарас Шевченко бував тричі: у лютому 1844, на початку квітня 1845 та у серпні 1859 роківБєлашов В. І. Глухів — столиця Гетьманщини (До «Глухівського періоду» історії України (1708—1782 рр.). Глухів: РВВ ГДПУ, 2005. С. 93-94Бєлашов В. И. Глухов — забытая столица гетманской Украины. — Київ: Видавництво «Україна», 1992. — С. 66-67..
Жителі Глухова 16 (4 за ст. ст.) травня 1861 року пишно зустріли домовину з останками свого великого Кобзаря, яку перевозили з Петербурга до Москви поїздом, а далі через Серпухов, Тулу, Орел, Кроми, Дмитрівськ, Сєвськ, Есмань до Глухова старим поштовим трактом і далі на Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівку, Бровари, Борзну до Києва для поховання на Чернечій горі біля м. КаневаОхріменко П. П., Охріменко О. Г. Шевченко і Сумщина // Тарас Шевченко і Сумщина: збірник. Суми: Ред.-вид. відділ облуправління по пресі, 1993. С. 14. Традиційно служили панахиду в Миколаївській церкві, представники інтелігенції читали поезії, потім учасників частували.
Див. також
Пам'ятник Тарасові Шевченку (Глухів) Перепоховання Тараса Шевченка
Примітки
Посилання