Ваньянь Лян (; 24 лютого 1122 — 15 грудня 1161) — четвертий імператор династії Цзінь.

Життєпис

При дворі Походив з роду Ваньянь. Був другим сином князя Цзунганя, одного з синів імператора Тайцзу, та пані Да. При народженні отримав чурчженське ім'я Дігунай та китайське — Лян. Про молоді роки замало відомостей. Після смерті синів свого двоюрідного брата-імператора, став мріяти про трон. Для цього потурав Сіцзуну в пияцтві та переслідуванні знаті. Водночас налаштовував знать проти володаря.

З 1148 року стає одним з впливовіших ванів держави. У 1150 році очолив державний заколот, у результаті якого було повалено імператора Сіцзуна. Новим імператором став Ваньянь Лян, який не прийняв тронне ім'я. У подальшому відомий за своїм посмертним іменем — Хайлін-ван.

Імператор Хайлін-ван із застереженням став відноситися до знаті, особливо до представників свого роду. Спочатку наказав стратити трьох синів колишнього імператора Тайцзуна. Потім знищив членів прізвища Чжаньмохі, Саліхі — всього кілька сотень людей. 1150 року відновив систему іспитів, що була у Китаї, потім скасував заборону на носіння китайського одягу. Того ж року верховне головнокомандування перетворив на Таємну раду, скасував пересувну Державну раду.

У 1153 році переніс столицю до Чжунду Дасінфу, на власне китайські землі. У 1154 році імператор наказав вбити першого міністра — киданіна Сяо Юя, потім свою мачуху і членів ляоської і сунської імператорських родин. Страти супроводжувалися конфіскаціями майна і переведенням на рабство родичів страчених, а в гарем — родичок. Того року була відкрита друкарня і стали випускати гроші-асигнації. У 1156 році він провів перегляд звань і титулів. Всіх князів зі свого роду знизили на одну ступінь, багатьох взагалі позбавили звань.

У 1157 році відновив палацові церемонії, що існували в династії Сун. Водночас стали карбувати монети Цзінь. Усім цим продовжував політику попередника щодо зближення чжурчженської та китайської знаті. Того ж року наказав знищити імператорські палаци в колишній столиці Шанцзін (саме місце було переорано) й звести палацовий комплекс у новій столиці. Водночас поширив чжурчженську традицію тілесних покарань для усієї знаті й навіть членів своєї родини. Щоб продемонструвати свою могутність, з небаченою пишністю перебудував нові столиці — Яньцзін і Бяньцзін.

У 1158 році він переїхав до Бяньцзіна. Водночас Хайлін-ван не полишав спроби підкорити усі землі Китаю.

Війна з Сун У населення відібрали майже всіх коней і безліч великої рогатої худоби — для заготівлі провіанту і тятиви для луків. Поля стало нічим й нікому обробляти, оскільки за загальною мобілізацією забрали самих працездатних, незалежно від національності та сімейного стану. У Бяньцзіні спішно будували флот. Повна дезорганізація господарства і життя, викликана мобілізацією, призвела до хвилювань до оголошення війни. У 1159 році селяни повіту Дунхай підняли повстання, але 5 тис. повстанців було страчено. У 1160 році близько 20 тис. селян у Даміні підняли повстання. Повстали навіть кидані, які не бажали йти воювати і віддавали перевагу втечі до Західної Ляо.

Щоб забезпечити секретність приготувань, Хайлін-ван в 1159 році закрив ринки на кордоні з Південною Сун. Але наприкінці того року цзіньський посол доповів південносунському двору про події, що розгорнулися в Цзінь, за що після повернення було страчено. Втім імператор Цзінь рішуче наполягав на поході. Привід для нього дали самі китайці, захопивши місто Хайчжоу на північ від р. Хуайшуй, що належав Цзінь. Хайлін-ван, звинувативши Південну Сун у приховуванні перебіжчиків і зловмисному зміцненні кордону, спрямував 1161 року проти неї 600-тисячне військо, відправивши флот на Маньаньфу.

Втім протягом року у битвах при Тандао та Цайши уздовж ріки Янцзи Хайлін-ван зазнав нищівної поразки. У цей час прийшла звістка, що воєначальник Фушеху з Шаньдуна пішов на Ляоян й оголосив імператором двоюрідного брата Хайлін-вана — Улу (Юна). Ця звістка остаточно деморалізувала цзінське військо.

У результаті невдоволенні родичі та військовики у військовому таборі вбили імператора Цзінь. Його було позбавлено титулу імператора та тронного імені. Новим імператором став двоюрідний брат Ваньянь Юн.

Девізи правління Тяньде (天德) 1149—1153 Чженьюань (貞元) 1153—1156 Чженлун (正隆) 1156—1161

Джерела Jing-shen Tao, The Jurchen in Twelfth-Century China. University of Washington Press, 1976, ISBN 0-295-95514-7. Tan Koon San. Dynastic China: An Elementary History. The Other Press, 15.08.2014, p. 255. ISBN 978-983-9541-88-5.