Краснопопівське підземне сховище газу — газосховище, споруджене у Кремінському районі Луганської області для забезпечення регулювання сезонної нерівномірності попиту.

Історія Родовище було відкрите у 1962 році в результаті геологорозвідувальних робіт тресту «Луганськнафтогазрозвідка» і експлуатувалося до 1974 року, коли пластовий тиск знизився з початкових 14,2 МПа до 4,5 МПа, а залишкові запаси природного газу стали економічно недоцільними для подальшого видобутку. Відтак постало питання про конверсію родовища в ПСГ, що дозволило зберегти існуючу інфраструктуру та уникнути значних капіталовкладень у буріння нового фонду свердловин.

Для об'єкта обрали виснажений блок однойменного газового родовища, розробка якого відбувалась з 1966 по 1972 рік. Роботи по створенню сховища почались у 1973 році шляхом безкомпресорного нагнітання, у 1976-му розпочали застосування компресорів. У процесі спорудження сховища фонд свердловин було збільшено із шести (якими відбувався видобуток газу на родовищі) до сорока.

Загальний опис Створення сховища було обумовлене рядом факторів. Так, над ним пролягає водоносний горизонт, з якого на забезпечення питною водою прилеглої індустріальної зони працює Житлівський водозабір. Крім того, у 5 км знаходиться шахтне поле вугільної шахти «Кремінна». Це вимусило обмежити максимальний пластовий тиск з метою недопущення прориву газу в район вугільного поля та його просочування у водоносний горизонт. Також через розташування над сховищем двох населених пунктів не вдалось створити рівномірну сітку експлуатаційно-нагнітальних свердловин, через що вже після завершення завантаження відбувається міграція газу до зон із більш низьким тиском. Нарешті, проектний дебіт свердловин не змогли досягнути через побоювання винесення ними піску (спочатку він становив біля третини проектного рівня і тільки після впровадження обробки привибійних зон хімічним укріплювачем був піднятий до 2/3).

Первісно планувалось створити штучний поклад з об'ємом 815 млн м³, в т. ч. 435 млн. м³ активний обсяг. Проте з 1976 по 2004 рік об'єм слабодренованої зони зріс на 240 млн. м³.

Сховище з'єднане із трубопроводом Новопсков — Шебелинка, а через газопровід «Краснопопівка — Рубіжне» із сєвєродонецьким промисловим районом.

У геоструктурному відношенні Краснопопівська площа належить до північного борту Дніпровсько-Донецької западини — потужної рифтогенної структури, заповненої потужною товщею осадових порід девонського, кам'яновугільного, пермського та мезозойського віку. Продуктивними колекторами є пісковики та алевроліти серпуховського ярусу нижнього карбону (горизонти С-4, С-5), загальною товщиною від 15 до 35 метрів, які залягають на глибинах 1200–1500 метрів. Породи-колектори характеризуються відкритою пористістю в діапазоні 12–18 % та проникністю від 50 до 250 мілідарсі, що забезпечує достатню швидкість фільтрації газу. Пластова температура становить 42–48 °C, що виключає утворення газогідратів у привибійній зоні, але водночас створює сприятливі умови для корозійних процесів. Покришкою слугують аргіліти та вапнякові глини товщиною 40–60 метрів, які забезпечують надійний літологічний екран і запобігають вертикальній міграції газу. Пастка є структурно-стратиграфічною, ускладненою тектонічними порушеннями амплітудою до 50 метрів, які, однак, не порушують суцільності покришки завдяки заліковуванню тріщин глинистим матеріалом.

Технологічні показники Краснопопівського ПСГ були розраховані на циклічну експлуатацію з річним оборотом газу в обсязі до 800 млн кубометрів. Загальний поровий об'єм сховища оцінюється приблизно в 1,5 млрд кубометрів, з яких активний газ становить близько 450–500 млн кубометрів, а решта припадає на буферний газ — технологічно незнижуваний залишок, що підтримує пластовий тиск на мінімальному проєктному рівні 5–6 МПа. Максимальний тиск закачування обмежений 11,5 МПа, щоб не перевищити тиск гідророзриву порід-покришок. Фонд свердловин налічує 86 одиниць, із яких 62 експлуатаційні, 18 спостережних (контрольних) та 6 ліквідованих. Свердловини мають типову для Донбасу конструкцію: кондуктор діаметром 324 мм до глибини 150–200 метрів, проміжна колона 219 мм до покрівлі продуктивного горизонту та експлуатаційна колона 146 мм, перфорована в інтервалі продуктивних пластів. Компресорна станція сховища (КС «Краснопопівка») була оснащена газомотокомпресорами типу 10ГКН виробництва Сумського машинобудівного заводу — поршневими агрегатами з приводом від газового двигуна внутрішнього згоряння, потужністю 1 100 кВт кожен. Загальна встановлена потужність КС становила 16,5 МВт, що дозволяло закачувати газ із темпом до 5–6 млн кубометрів на добу. Режим роботи сховища був класичним: з квітня по вересень проводилося закачування із середньодобовою продуктивністю 3,5–4,5 млн кубометрів, а в осінньо-зимовий період (жовтень–березень) здійснювався відбір із піковими темпами до 10–12 млн кубометрів на добу, що покривало близько 40 % потреб Луганської області в опалювальний сезон. Для підготовки газу перед подачею в магістраль використовувалися сепаратори, фільтри-осушувачі та установки регенерації метанолу, який застосовувався для запобігання гідратоутворенню в шлейфах свердловин. За період експлуатації (1976–2014 роки) через Краснопопівське ПСГ було прокачано понад 25 млрд кубометрів газу, а коефіцієнт експлуатаційної надійності (відношення фактичного обсягу відібраного газу до проєктного) стабільно перевищував 0,95, що свідчить про високу ефективність цього об'єкта

Література Основи транспорту природних вуглеводнів / за загальною редакцією І. М. Фика. — Львів: «Новий Світ-2000», 2019. — 274 с. Савків Б. П. Підземне зберігання газу в Україні/ Б. П. Савків. — К.: Наукове видання 2008. — 239 с. Федутенко А. М. Проблеми та перспективи розвитку підземного зберігання газу в Україн/ А. М. Федутенко// Науковий вісник Івано-Франківського НТУНГ (спецвипуск). — 2004. — № 2 (8). — С. 9-14. Нафтогазовий дайджест. № 12 (421) 14-20.03. 2022 Карпаш О. М., Сторонський М. Д., Чудик І. І. та ін. Підземні сховища газу України: історія, сучасний стан, перспективи: монографія / за заг. ред. О. М. Карпаша. — Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2015. — 420 с. Узагальнювальна праця, що охоплює геологічну будову, технологічні показники та режими експлуатації всіх ПСГ України, включно з Краснопопівським та Вергунським. Паламарчук В. П., Григор'єв О. М., Ковальчук Н. І. Геолого-технологічні особливості експлуатації ПСГ Східного регіону України // Мінеральні ресурси України. — 2018. — № 2. — С. 34–41. Стаття, присвячена аналізу геологічних ризиків, динаміки пластового тиску та свердловинного фонду Краснопопівського і Вергунського сховищ. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. Правила технічної експлуатації підземних сховищ газу: затв. наказом Міненерговугілля України № 123 від 15.03.2012. — Київ, 2012. — 88 с. Базовий нормативний документ, який регламентує вимоги до герметичності свердловин, моніторингу довкілля та безпечної циклічної експлуатації ПСГ. Бондаренко С. Г., Кравченко О. В. Екологічний моніторинг підземних сховищ газу: методичні підходи та технічні засоби // Екологічна безпека та збалансоване ресурсокористування. — 2016. — № 1. — С. 67–75. Національний інститут стратегічних досліджень. Енергетична безпека України в умовах військово-політичного протистояння: аналіт. доп. — Київ: НІСД, 2022. — 52 с. Містить оцінку впливу бойових дій на об'єкти газової інфраструктури, зокрема на ПСГ сходу України, та окреслює сценарії їх повоєнного відновлення. Державна служба статистики України. Паливно-енергетичні ресурси України: стат. зб. — Київ, 2020. — 150 с. Офіційний збірник, де наведено агреговані показники потужностей і завантаження ПСГ України, що дають змогу оцінити місце Східного комплексу в загальнодержавному балансі зберігання газу.

Примітки