Піскі́вка — селище в Україні, центр Пісківської селищної територіальної громади Бучанського району Київській області. Розташоване на крайньому заході Бучанського району на берегах річок Пісківки, Тетерева та Кодри. На півдні межує з селом Мигалками, на сході з селом Поташнею, на півночі з селом Раскою, та на заході з селом Макалевичами Житомирського району Житомирській області. Селище було утворено у 1938 р. з двох сіл - Пісківки та Рудні Пісківської і станції Тетерів.

Історія Пісківка була заснована на межі 16-17 століть.

За два десятиліття той же Лаврентій Похилевич (у 1887 році) писав: «Жителів обох статей православних 580 і римо-католиків до 30…Тут улаштований крупчастий млин і були суконна, шкіряна та полотняна фабрики, чавунний і мідний заводи; зараз залишається лише суконна фабрика та заклад корів покращеної закордонної породи; а у Пісківській Рудні сукновальний млин».

Перший спогад про Пісківську (Пясковська) – в картографічних матеріалах – 1600 рік, де схематично зображено якір – що відображає що річка була судноплавною, ліси, поля, забудови села.

Через Пісківку проходив «Чумацький шлях» - чумаки перевозили сіль із Криму до Білорусії.

Виникнення Рудні Пісківської відноситься до часів заснування в Київському Поліссі рудних промислів наприкінці XVI — на початку XVII ст. Наша Рудня Пісківська відносилась до Радомишльського повіту аж до початку XX ст.

Відомо, що у 1659 р. Ю. Хмельницький звернувся до Житомирського староства з вимогою віддати на військову артилерію прибутки з рудень. Відомо також, що Києво-Печерській лаврі у 1682 році належало 7 рудень на Правобережжі.

Княгиня Ольга із військом йшла на Іскоростень через с. Пісківка (Пясковська).

У XVIII ст. – в селищі працювала суконна фабрика - управляючим якою був Хоменко, територіально там де починається нинішня вулиця Тетерівська. До фабрики по дерев’яних жолобах подавалася вода з Піщанки. Чавунний завод був на території нинішньої вулиці Гоголя. Мідний завод, був розташований на місці нинішнього склозаводу.

Ще з першої половини XIX ст. по р. Тетерів йшов сплав лісу — від Радомишля до самого Києва. Так, у період з 1859 по 1862 рр., за даними «Статистического временника Российской Империи» по річці Тетерів перевезли товарів і сплавили лісу на суму 64651 руб. Річка Тетерів була судноплавною. В літописах зазначено, що р. Піщанка була транспортною. В с. Пісківці заготовляли вугілля із берези та перевозили по р. Піщанка до Києва.

Церковнопарафіяльна школа у селі Пісківка на 20 учнів була відкрита у 1890 р. Вчителем в ній був житель села Панас Рудніченко, який не мав ніякої освіти, а навчився писати й читати перебуваючи в солдатах.

У 1902 р. була побудована станція Тетерів.

1 школа була відкрита на станції Тетерів 1-го листопада 1917 року (в с. Пісківка Бородянської волості).

У 1922 р. в Пісківці в хаті Григорія Ткача відкривається медична амбулаторія –працював Розентауль. В ній починав працювати у 1926 р. Іван Іванович Соснін, який відразу ж за допомоги місцевих підприємств приступив до створення нової лікарні.

До 1929 р. було побудовано головний корпус — дерев’яне приміщення, в якому розміщались скловарна і регенеративна печі, тунельна піч для обпалювання готових виробів. Була збудована газогенераторна станція, цех по переробці сировини. Асортимент продукції складав пляшки для горілки і вина, аптечна склотара, баночки під крем для взуття. Директором був - П. С. Домашич, який розпочав будівництво житлових бараків.

1 жовтня 1929 р. на р. Тетерів почала функціонувати гідроспостережна державна станція. Згодом її турботи перебрала станція гідроспостереження в Житомирі, де були збудовані великі гідроспоруди. В архівах збереглися записи тієї станції за 1937 р.

На початку 30-х років у Пісківці організували колгосп «Червоний хлібороб». Першим головою цього колгоспу був І. Я. Марченко (бувший голова ревкому).

В середині 30-х років у Рудні Пісківській відкрився цех по виготовленню ситра. На місці нинішнього лісопереробного цеху, що поблизу школи, була артіль по виготовленню прядок та діжок.

Селище було утворено у 1938 р. з двох сіл - Пісківки та Рудні Пісківської і станції Тетерів.

У 1944 р. на околиці Пісківки, неподалік ріки, почала працювати метеорологічна станція «Тетерів».

З 1940-х до 1960-х років від станції Тетерів йшла залізнична колія через станцію Лісна(нині на місці станції та поселення знаходиться монастир) до річки Таль по якій перевозили ліс.

В 70-х роках мешканцями селища на пісківському полі та по вул. Ковпака було знайдено кам’яні сокири та кремнієві наконечники до стріл.

У дореволюційні часи в Пісківці функціонувала православна церква — храм Івана Богослова.

В 70-х роках мешканцями селища на пісківському полі та по вул. Ковпака було знайдено кам’яні сокири та кремнієві наконечники до стріл.

Українська радянська енциклопедія 1980-х років подавала таку інформацію про селище: «Пісківка-селище міського типу Бородянського району, Київської області УРСР. Розташоване за 5 км від залізничної станції Тетерів. 7,5 тисяч мешканців (1982). У Пісківці-завод скловиробів, деревообробний комбінат, лісотарний цех Бучанського експериментально-тарного заводу, хлібзавод, лісгоспзаг. 2 загальнносвітні школи, лікарня, ФАП, 4 клуби, 5 бібліотек»''

10 травня 2016 року було створено Пісківську об’єднану територіальну громаду.

На сьогоднішній день у Пісківці діє лікарня,завод скловиробів,деревообробний комбінат, лісгосп, метеостанція,військовий завод. 3 садочка, 2 гімназії та 1 ліцей, 4 клуби,5 бібліотек.

26 січня 2024р. стало селищем відповідно до закону 3285-IX.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська677494.44%російська3454.81%білоруська290.40%циганська120.17%вірменська10.01%румунська10.01%болгарська10.01%грецька10.01%німецька10.01%інші/не вказали80.13%Усього7173100%

Економіка В селищі розташовані: філія «Тетерівське лісове господарство» ДП «Ліси України», філія ДП МОУ "Укрвійськбуд"-"22 Деревообробний Комбінат",ТОВ «Пісківський завод скловиробів», філія N°1 ТОВ «СпецОборонМаш» , ПрАТ/ТОВ «Центр Трубоізоляція», всього зареєстровано 28 суб'єктів підприємницької діяльності. У 2023 році бюджет Пісківської селищної громади склав 70,352,140 гривень, з яких дотація з районного бюджету — 431,000 гривень.

Побут Працюють дві гімназії, один ліцей та три дитсадочка. В радянські часи були збудовані Пісківський селищний будинок культури, бібліотека, Пісківський ЦПМСД(лікарня) та ФАП. Довжина газопроводу села становить 23,5 км. Ємність місцевої АТС — 400 номерів.

Релігія В селищі діють церкви низки конфесій: Парафія св.мч. Віри, Надії та Любові і матері їх Софії; церква Іоанна Богослова — Православна церква УкраїниПісківська селищна об'єднана територіальна громада — офіційна сторінка, 23 квітня 2022 (кількість прихожан 10); церква преподобного Серафима Саровського ПЦУ (зачинена) ;Спасо-Преображенський монастир Київської єпархії (100). римо-католицька (15); община Євангельських християн-баптистів (20); Тетерівська Християнська церква Повного Євангелія «Вісник миру» (20); община євангельських християн «Джерело життя» (20).

Освіта В селищі існує три навчальні заклади: Пісківський ліцей "Лідер", КЗ "Пісківська гімназія" та Пісківська гімназія імені Героїв-захисників України. Три дитсадка: Пісківський ЗДО N⁰2 "Артемко", Пісківський ЗДО N⁰1 "Вишенька" та Пісківській ЗДО

Символіка Символіка громади була затверджена 18 березня 2018 рокуНа 26 черговій сесії ради Пісківської ОТГ депутати затвердили символіку громади.

Пам'ятки Водонапірна вежа залізничної станції (поч. XX ст.) Шуховська гіперболоїдна водогінна вежа (1-а третина XX ст.)

Пам'ятник радянській партизанці-підпільниці Ніні Сосніній

Цікавий факт У 2006 році вийшов комедійно-музичний фільм «Пригоди Вєрки Сердючки» режисера Семена Горова. В одному з епізодів дії відбувалися на залізничній станції Київ-Товарний, але насправді це є приміщення залізничного Вокзалу ст. Тетерів.

Персоналії Згідно з багатьма джерелами, у Пісківці народився український футболіст Сергій ГончаренкоВиталий Несин и Сергей Гончаренко. Прерванный путь Все футболисты клуба. Гончаренко Сергей Григорьевич (згідно з іншими джерелами, народився у Бородянці), відомий за виступами за низку українських клубів вищої та першої ліг, похований на місцевому кладовищі. Сівко Олександр Володимирович (1998—2018) — солдат 95-ї ОДШБр, Збройних сил України, загинув при виконанні обов'язків, під час війни на сході УкраїниЗагиблі Герої лютого 2018-го матеріал інтернет-видання Gazeta.ua, 1 березня 2018 р.. Лазебна Марина Володимирівна (нар. 1975) — Міністр соціальної політики України (з 4 березня 2020 року). Віктор Лупейко(письменник) З 1964р. жив і працював у Пісківці.

Зображення

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Примітки

Джерела Облікова картка на сайті Верховної Ради України Сайт Центральної виборчої комісії Карта України Громадський сайт Бородянського регіону — Пісківська селищна рада Л. І. Похилевич «Перекази про населені місцевості Київської губернії статистичні, історичні та церковні нотатки про всі хутори, села, городки та міста, що знаходяться в межах губернії» вид. Києво-Печерської лаври 1864 рік. В. М. Ричка «Формування території Київської землі» Київ, Наукова думка 1988.