Канон Покаяння Арво П’ярта написаний в 1997 році на текст покаянної молитви старослов'янською мовою. Він був замовлений Köln Music GmbH на честь 750-річчя будівництва Кельнського собору. Сам А. П'ярт порівнював свою музику з невпинним внутрішнім безмовним творінням покаянної Ісусової молитви, що в християнській аскетиці іменується ісихазмом.

Структура канону «Канон Покаяння» Арво П'ярта складається з дванадцяти пісень і втілення всього тексту займає годину двадцять хвилин. Зазвичай друга ода пропускається у зв'язку з її суворою природою. У більшості канонів, у тому числі у каноні Господу Ісусу Христу, немає тексту, написаного для Оди II тому в «Каноні Покаяння» Арво П'ярта вона теж відсутня. Нумерація, однак, не зміниться, як показано в схемі нижче для всієї частини:

Ode I Ode III Ode IV Ode V Ode VI Kondakion Ikos Ode VII Ode VIII Ode IX Prayer after the Canon

Прем'єра «Канону Покаяння» відбулася в 1997 році в Кельнському кафедральному соборі у виконанні Камерного хору Естонської філармонії. Це найбільший акапельний хоровий твір Арво П'ярта, який він присвятив Тину Кальюсте і Камерному хору Естонської філармонії. Для «Канону Покаяння» П'ярт використав Покаянний канон Господу Ісусу Христу. Він написаний староцерковнослов'янською мовою. У деяких древніх рукописах є надпис: «Творение Кир (господина) Андрея Критского». Мова іде про текст, якому більше тисячі років і який пішов від старовинної традиції.

Історія створення У творчості композитора цей твір займає особливе місце і, за його власним визнанням, дуже багато для нього означає.

.

Нагадаємо, що саме Арво П'ярт був одним з перших, хто зумів спершу відкрито і захоплено передбачити авангардні нововведення в тоді офіційно традиційному радянському мистецтві, а потім так само сміливо заговорити вголос на заборонені релігійні теми .

Відоме висловлювання А. П'ярта з приводу музики на духовні тексти: «Є музика для концертного залу, яка не призначена для церкви, а тим більше — для церковної служби. Тому, що музика для богослужіння — це зовсім інший світ…композитор там повинен стояти немов осторонь, не входити у цю атмосферу зі своїми пристрастями. Так виходить, що більшість музики, написаної на духовні теми чи духовні тексти, не поєднується з релігійним духом… І реквієми та меси бувають насправді небогослужебними. З емоційної точки зору — це радше анти-меси. Навіть деякі меси Моцарта не годяться для цієї мети. А ось пісні Шуберта „працюють“. Хоча вони написані не на релігійні тексти, але дух у них зовсім інший»1. Арво Пярт: беседы, исследования, размышления / Энцо Рестаньо, Леопольд Браунайс, Саале Кареда, Елена Токун . — К.: Дух і Літера, 2014. — 218 c. .

Хотілось би звернути увагу і на особливе відношення композитора до слова. Функціонування слова в музиці А. П'ярта має особливе, до кінця не досліджене значення. «Мої ноти, напевно, лише ключові слова», — визнає А. П'ярт в одному зі своїх інтерв'ю. В іншій же своїй бесіді він намагається пояснити суть свого творчого процесу таким чином: «Для мене мою музику пишуть слова» [29, с16]. «Тексти існують незалежно від нас, і вони чекають нас: кожна людина приходить до них у свій час» .

Канон св. Андрія Критського зазвичай читається під час Великого посту. В православній службі його прийнято читати, а не співати. Досвід П'ярта, очевидно, можна вважати першим. «Покаянний канон» — масштабна циклічна композиція. Головним тут є проголошення літургійного слова, що визначає і деталі, і цілісну композицію. Саме звучання хору дещо нагадує російську церковну музику початку ХХ сторіччя, так званої московської школи. Втім, П'ярт, за його власними словами, не надто знайомий з нею, хоча і не виключає подібних дотичностей — вони можуть виникнути і поза прямим впливом.

Аналіз музичного тексту Канон Покаянний інспірований російською православною традицією, проте, даний твір пов'язаний як з григоріанікою, так і з традиціями знаменного, а через нього і візантійського співу. Як ладо-гармонійну основу Канону П'ярт обирає семиступенний мінорний лад з тонікою «ре» і використовує його варіанти: з високим VI ступенем (дорійський), з низьким II (фригійський), гармонічний (VII т), мелодичний (VII г), домінантовий лад. Подібна варіантність ступенів дає можливість відносного уподібнення обіходному звукоряду з його чотирма консонансними квартовими гармоніями. Саме такий рух чистими квартами використано А. П'яртом в I і III тропарях кожної пісні канону.

Внутрішні номери Канону — «Светилен» після третьої пісні, кондак та ікос після 6-ї — стилістично помітно виділяються на тлі музичних тропарів в силу відсутності в них tintinnabuli-голосу. Мелодична лінія з її плавною поступальною логікою руху і найсуворішим дотриманням правила просодії (1 склад — 1 звук, ударні склади виділені своїм висотним і ритмічним положенням) дуже схожі на стародавні зразки григоріанського і знаменного співу. У кондаку з'являються орнаментальні елементи — мелізматичний тріольний розспів на деяких наголошених складах, що виявляє опосередкований зв'язок з східною грецькою традицією .

«Канон Покаяння» Арво П'ярта проявляє характеристики стилю tintinabuli. Частини, майже без змін, залишаються в тональності ре мінор, відхиляючись лише в особливо виразних пасажах і, іноді, кінцевих каденціях. Ірмос подається в повному хорового звучанні. Між фразами, часто є довгі смислові паузи (цей принцип використовується у всьому музичному полотні). У двох антифонних відповідях («Помилуй мене, Боже, помилуй мене») і малому славослів'ї («Слава Отцю і Сину і Святому Духу нині і повсякчас і на віки віків, амінь») композитор використовує гокет. Останнє славослів'я співається в ритмічній унісон.

На початку од «Канону Покаянного» композитор застосовує «мануальні» зіставлення динаміки, також вводить акордове tutti, що передує ансамблевим епізодам. Фінальну Молитву твору закінчує проникливим хоралом tutti у високій теситурі на РР (Amen). Однак, переважною фактурою у нього і тут виявляються ансамблеві епізоди, втілювані на p — mp.

Оригінальні фактурні та темброві особливості у творі А. П'ярта увібрали в себе закономірності, як Середньовіччя, так і мінімалізму ХХ ст. Перетин релігійних принципів минулого і сучасності, розгортання тематизму, що пов'язане з остинатною повторністю, числовим розрахунком, а також бінарністю, обумовлює особливий вигляд фактурно — тембрового «силуету» в його релігійних творах. Найвідомішими з виконавців є камерний хор естонської філармонії під управлінням Тину Кальюсте . Їхнє виконання Арво П'ярт вважає зразковим

Примітки

Література Арво Пярт: беседы, исследования, размышления / Энцо Рестаньо, Леопольд Браунайс, Саале Кареда, Елена Токун . — К.: Дух і Літера, 2014. — 218 c. Арво П'ярт: біографічні нариси; основні твори / Контрасти: 8 Міжнародний фестиваль сучасної музики. — Львів, 2008. — с.170 — 172 Арво Пярт: Контрасти: 11-й Міжнар. Фестиваль сучасної музики. [упоряд. ст. В. С. Сивохіп ].– Львів: Гіллер П. А., 2005. — 77 с. Arvo Pärt in Conversation. Dalkey Archive Press. — 2012. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу до журналу: https://johnsonsrambler.wordpress.com/2012/11/29/book-review-arvo-part-in-conversation/ Brauneiss, L. Grundsätzliches zum Tintinnabulistil Arvo Pärts // Musiktheorie. Laaber, 2001. № 16, H. 1. S. 41–57. Brotbek R. and Ronald Wächter. "Lernen, die Stille zu horen'7 / Neue Zeitschrift für Musik. 151 (March 1990). S. 13. Грачев, В. Н. «Канон покаянен»: А. Пярта в контексте православной традиции / В. Н. Грачев // Искусство и образование. — 2009. — С. 46-53. Пятнадцатый Международный Фестиваль Новой Музыки Звуковые пути / Арво П'ярт . — СП 2003. [Електронний ресурс]. — Режим доступу до журналу: https://web.archive.org/web/20080121192627/http://www.soundways.boom.ru/Rus/FESTIVAL.htm Савенко С. В. Строгий стиль А. Пярта / С. В. Савенко. — Радянська музика, 1991 № 10. — 18 с. Токун, Е. А. Tintinnabuli — техника Арво Пярта: Числовая структура tintinnabuli / Е. А. Токун // Музыковедение. — 2008. № 5. С. 3. Холопов, Ю. Н. Гармония XX века. М.: Композитор, 2003. С. 376. (Гармония. Практический курс: в 2 ч. / Ю. Н. Холопов; ч. 2). Hillier P. Arvo Pärt — Oxford: Oxford UP. — 1997. [Електронний ресурс]. — Режим доступу до журналу :https://web.archive.org/web/20051025141054/http://www.arvopart.org/ Hillier, P. Arvo Pärt. Oxford; New York: Oxford University Press. — 1997. P. 96. (Oxford Studies of Composers). Осецкая О. В. Священное слово в музыке А. Пярта: автореф. дис. на соискание ученой степени доктора искусствоведения: спец. 17.00.02 / — О. В. Осецкая. — 2008. — 34 с. Кисельчук І. М. Дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» на тему: Арво П'ярт «КАНОН ПОКАЯННИЙ» диригентсько — виконавська проблематика.