Славібор (д/н —894) — князь сорбів або мільчан у 859—894 роках.
Життєпис Став панувати після загибелі князя Жистібора. Невідомо, чи брав участь у змові про попереднього князя, або було поставлено королем Людовиком II, королем Східно-Франкського королівства.
Славібор визнав зверхність франків. Разом з останніми брав участь у війнах проти полян з Польщі, чеських племен та стодорян. У 863 році разом з далемінчанами та лужичанами очолив повстання, але зазнав невдачі. У 873—874 роках знову брав участь у повстанні проти франків.
Після початку боротьби за владу між Каролінгами з 875 року, Славібор владнав стосунки із сусідніми племенами, а потім після повстань 877 та 880 років фактично став незалежним князем, номінально визнаючи зверхність Східно-Франкського королівства.
Між 883 та 890 роками визнав зверхність Святоплука I, князя Великої Моравії, завдяки чому остаточно позбавився залежності від франкського королівства. Зверхність Великої Моравії була суто номінальною. Помер у 894 році. Його владу успадкував син Драгомир, який у 897 році звільнився від влади Великої Моравії.
Родина Діти: Драгомир (або Гоусек), князь сорбів. Людмила, дружина Боривоя I, князя Чехії, християнська свята.
Джерела Labuda G., Sławibor, Słownik starożytności słowiańskich, t. 5, 1975, s. 239. Dušan Třeštík, Počátky Přemyslovců. Vstup Čechů do dějin (530—935), Nakladatelství Lidové noviny, Praha, 1997, ISBN 80-7106-138-7, S. 144