Вади́м Олекса́ндрович Засє́кін ( — ) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Короткий життєпис Народився 1990 року в селі Копилля (Маневицький район, Волинська область). Закінчив Копильську 9-річну школу, навчався у Володимир-Волинському агротехнічному коледжі, змушено покинув — захворів батько, ампутували кінцівку, Вадим перебрав господарку. Займався польовими роботами, збирав ягоди й гриби, продавав; на село у справах вивозив батька возом.
У часі війни мобілізований 9 квітня 2014-го. Зателефонували — заклав біля хати садок і з поля пішов у військкомат. Стрілець 51-ї окремої механізованої бригади, розвідник — добре орієнтувався на місцевості, псевдо «Джекі Чан». Стояв на блокпостах біля Сєвєродонецька, Красноармійська, Донецька.
Разом з іншими бійцями 51-ї бригади Вадим намагався на БМП прорватися з оточення під Іловайськом біля села Новокатеринівка — влучив снаряд. Востаннє рідні змогли з ним зв'язатися 28 серпня. Вважався зниклим безвісти.
Був похований у Запоріжжі під номером 3028. Ідентифікований за експертизою ДНК родиною та побратимами. 6 січня 2015 року воїна перепоховали в рідному селі. В останню дорогу проводжали усім селом.
Без сина лишилися батько Олександр Іванович і мама Галина Засєкіни.
Нагороди та вшанування За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений: 17 липня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно); весною 2015 року в Копильській школі відкрито меморіальну дошку Вадимові Засєкіну. Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» в Києві: секція 3, ряд 3, місце 34 Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня в різні роки внаслідок російської збройної агресіїРанковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня
Примітки
Джерела Засєкін Вадим Олександрович «Він був моїми ногами»