Зміїв

Змі́їв — місто в Україні, адміністративний центр Зміївської міської громади Чугуївського району Харківської області. Населення — 14,9 тис. осіб (станом на 2025 рік).

У 1976—1990 місто мало назву Готвальд на честь чехословацького комуніста і політика Клемента Ґотвальда.

Географія Місто Зміїв розташоване за 40 км від обласного центру, на правому березі річки Сіверський Донець, у місці впадання в неї річки Мжа, яка поділяє місто на дві частини. На протилежному березі річки Сіверський Донець розташовані села Задонецьке та Камплиця. До міста прилягають населені пункти Зідьки, Бутівка, Вирішальний, Левківка, Чемужівка. Великий залізничний вузол, станція Зміїв, через місто пролягає автошлях регіонального значення .

Символіка

Сучасний герб Змієва має більш ніж 220-річну історію. Герб міста другої половини XVIII ст., 1803 року та сучасний — є промовистим: на ньому зображено змія із золотою короною на голові.

21 вересня 1781 року герб міста не було офіційно затверджено Сенатом Російської імперії та Катериною II в один день з усіма гербами повітових міст і губернського центру Харківського та Воронезького намісництв, бо Зміїв не був тоді повітовим містом.

Герб «старий», тобто історичний, і складений задовго до затвердження. Відмінною особливістю «старих» гербів було єдине поле щита — з гербом самого міста (без герба намісництва/губернського центру у верхній частині). Офіційно його затверджено 21 вересня 1803 року особисто імператором Олександром I.

У червоному полі герба зображений «золотий змій, що звивається вгору, а на голову одягнена корона», що показує промовисто саме ім'я міста, а також достаток змій в околицях.

1863 року Бернгард Карл фон Кене склав проєкт герба Змієва: На червленому щиті золотий змій, що звивається у стовп; у вільній частині щита герб Харківської губернії; щит увінчаний срібною баштовою короною та оточений золотими колосками, з'єднаними Олександрівською стрічкою.

На гербі міста XVIII століття художник зобразив змія, що повзе, на відміну від герба початку XIX століття, де зображено змія, що стоїть. Сучасний герб затверджено міською радою у 1990-х років. На ньому, як і на гербі початку XIX століття, зображено змія, що стоїть.

<small>Герб Змієва до 1803 року <small>Герб міста з офіційним описом 1803 року<small>Герб Змієва 1863 року (проєкт Бернгарда Карла фон Кене) <small>Сучасний герб

Походження назви Існує мінімум п'ять топонімічних версій походження назви «Змієв»: У густих лісах та непрохідних болотах, що оточували місто, мешкав крилатий багатоголовий Змій, відомий за переказами, як Змій Горинич; Річка, що впадає у Мож, була звивистою та нагадувала змію, що також могло дати назву городищу; Величезна кількість плазунів, що водилися на цій болотистій території з густими лісами, давало привід для назви місцевості «Змієві»; На думку історика Омеляна Пріцака назва походить від слов'янського перекладу імені половецького хана ШаруканаПріцак О. Половці // Український історик. 1973, № 1-2. С. 117—118.; його резиденцію Шарукань, що розташовувалася неподалік від нинішнього Змієва називали «містом Змія»Евстигнеев Ю. А. Кыпчаки (половцы) куманы и их потомки. (к проблеме этнической преемственности). Санкт-Петербург, 2010. Назва походить від так званих «Змієвих валів» — залишків стародавніх оборонних будівель, створених до Київської Русі і призначених, за припущеннями, для захисту від набігів степовиків. Загальна протяжність різних систем валів від Карпат до Дону — кілька тисяч кілометрів. У районі Змієва по деяких валах прокладені транспортні магістралі.

Археологія Поселення бондарихинське. IX—VII ст. до н. е.; площа 500×100 м; досліджувалося Пузаковим Є. В. у 1957 році; Поселення черняхівське. II—V ст. по н. е.; площа 500×100 м; досліджувалося Олександром Федоровським у 1927 році; У 2018 році розкопані підземелля XI та XVII століть

Історія

До заснування За давньою легендою, у цій місцевості жив Змій, дракон чи динозавр за сучасною термінологією. Найдавніше поселення датується I тис до н. е.. Тут були скити (скіфи), сармати, готи, гуни, алани, авари, половці, печеніги, татари, і слов'яни.

Ігор Святославич, Новгород-Сіверський князь, вів війни з половцями, заснував у 1180–1185 роках на Діньці в усті річки Мож (або Мжи) Змієво городище.

Заснування

На початку XVII століття навколишні землі були пограниччям Московії. Тому на землях Харківщини виникають російські застави та укріплення. Одним із них стало і Зміївське укріплення. Вже у «Книзі Великому Кресленню» (1627 року) написало .

Нова хвиля заселення земель Дикого поля, і зокрема, земель Слобожанщини, припадає на 1630—1650-ті роки, коли тисячі українців після невдалих повстань проти польської влади були змушені тікати від розправи.

1640 рік — офіційна дата заснування міста. Але того ж року татари захопили місто, яке відбили козаки Кіндратія Сулими.

У 1650-ті роки — південніше Змієва з'явився Зміївський Миколаївський козачий монастир, що був замком старих, поранених й інших козаків; вважається що монастир був скарбницею; він мав 6000 десятин землі і чисельні споруди (перелік у документах займає декілька сторінок).

1656 року в місті призначений московським царем воєвода — Яків Хитрово.

Наприкінці XVII століття Зміїв вже був достатньо великим поселенням, який оточували посади — Замостя, Зьєдьки (сучасні Зідьки), Піски. І якщо деякий час він входив до складу Чугуївського повіту, то з 1657 року сам став повітовим містом — центром Зміївського повіту. Джерела згадують також про озброєння місцевої фортеці: у 1668 році вона мала 7 великих чавунних гармат, 290 ядер і багато пороху, при цьому її оточували 2 вали і створювалася система підземних ходів.

У 1688, 1692 та 1736 роках на місто було здійснено татарські нападиЗмиев // Географическо-статистический словарь: В 5 томах / Сост. П. П. Семёнов. — СПб., 1865. — Т. 2. — С. 281.

Перебування слобожанських поселень під владою російського царя і сильний гніт з боку церкви та козацької старшини не найкращим чином відбивалися на настроях волелюбних поселенців. Так, 1668 року у ряді міст і містечок Слобожанщини спалахнуло повстання, яке очолив Іван Сірко. Під час бойових дій проти урядових військ повсталі спалили Зміїв.Филарет (Гумилевский Д. Г.) Историко-статистическое описание Харьковской епархии. — Отд. 4. — Х., 1857. — С. 191 У декількох сутичках повсталі були розбиті, багато втекли на Правобережжя.

У 1670 році деякі міста Слобожанщини підтримали повстанців під керівництвом Степана Разіна, зокрема, тут діяли загони запорізьких та донських козаків, якими командував сподвижник Разіна — Олексій Хромий. А Зміїв став центром повстання на тутешніх землях. Після того, як царським військам вдалася придушити бунт, на місцевих дорогах були повішені кілька десятків людейЗагоровский В. П. Изюмская черта / В. П. Загоровский. — Воронеж, 1980. — С. 60-61..

1691 року татари зруйнували місто.

XVIII — початок XX століття

З 1736 року набіги татар припинилися за свідченням харківського полковника Квітки.

Майнові статки населення на 1765 рік можна характеризувати за допомогою відомості Зміївського військового правління про майновий стан жителів Змієва: Майнових — 85 осіб (5,2 %); Середніх — 335 (20,5 %); Мізерних — 1030 (63 %); Бідних — 184 (11,3 %).

1788 року Зміївський монастир було зруйновано за наказом Катерини II.

У 1861 році мешкало 4105 осіб, налічувалось 582 будинки (6 мурованих), існували 3 православні церкви, 11 крамниць, 129 ремісників (переважно бондарі), міський банк, поштова станція, 2 кожум'яцькі, 7 салотопних заводів.

За даними на 1864 рік у Змієві мешкало 3524 особи (1887 чоловічої статі та 1637 — жіночої), налічувалось 704 дворові господарства, існували 2 православні церкви, повітове училище, лікарня, поштова станція, 3 кожум'яцькі, салотопний та олійний заводи, відбувалось 4 щорічні ярмарки та базари 2 на тиждень.

У результаті погіршення умов життя кількість населення Змієва вперше за останні 100—120 років стало зменшуватися: 1861 — 4105 осіб, 1863 р. — 3771, 1864 р. — 3524. Багато йшли на заробітки, переїжджали в сусідній Харків, який став великим промисловим центром.

Після земельної реформи інтенсивно розвиваються промисли і ремесла: борошномельний, винокурний, шкіряний і т. д. У 1865 р. в місті проживало 159 ремісників, деякі з яких мали найманих робітників і учнів. Зміївці мали можливість купити товари у 15 магазинах, а також на 4 щорічних ярмарках.

Розвивається місцева промисловість: у 1892 році була відкрита паперова фабрика, а через 7 років діяло вже 6 підприємств. Обгортковий папір на фабриці в той час виготовляли з соломи, яку доставляли місцеві селяни за досить символічну плату. Використовувані технології на всіх підприємствах були застарілими і примітивними, майже всі операції виконувалися вручну, робочий день тривав до 12 годин.

На початку XX століття у 4 зміївських навчальних закладах (одним з яких було ремісниче училище) навчалося близько 500 дітей, причому відсоток учнів дітей нижчих верств суспільства не перевищував 7 %. При цьому у 1909 р. все населення міста і навколишніх сіл обслуговувалося лише 2 лікарями та 5 фельдшерами.

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 6543 осіб. У роки Першої світової війни відбувалося збіднення і розорення селян, пов'язані з масовими мобілізаціями і браком робочої сили.

Визвольні змагання

Новини про падіння самодержавства через близькість Харкова дійшли Змієва дуже швидко, у повіті почалася боротьба за владу між прибічниками різних політичних течій. Восени 1917 року прихильники радянської влади (більшовики, ліві есери, комуністи-боротьбисти та ін.) фактично встановили свій режим. Але вже у листопаді-грудні 1917 року влада перейшла до рук Української Центральної Ради.

20 січня 1918 року проголошено встановлення «радянської влади» у повіті. Після вигнання більшовиків з квітня по грудень цього року ця місцевість була підконтрольна гетьману П. Скоропадському і військовій адміністрації німецького командування. Наприкінці листопада 1918 року розпочинаються антигетьманське повстання Директорії УНР. Услід за цим почались бойові дії радянських військ проти українських національних сил (Друга радянсько-українська війна). Після встановлення «радянської влади» почалася боротьба з інакомисленням (т. зв. «червоний терор») і паралельно вживалися заходи щодо зміцнення свого впливу, включаючи такі суперечливі методи, як продрозкладка і примусова мобілізація до Червоної Армії.

Наприкінці травня 1919 року контрнаступ Добровольчої армії на Донбасі переріс у наступ на Москву, в ході якого 20 червня Зміїв зайняли війська Антона Денікіна (Збройні сили Півдня Росії). Однак після вирішальної Орловсько-Кромської битви (вересень-жовтень 1919 року) прибічники Білого руху були розгромлені і вже наприкінці грудня на Зміївщині було відновлено «радянську владу»Коловрат Ю. А. Змиевской уезд Харьковской губернии в годы Гражданской войны в России. 1917—1921. Монография / Ю. А. Коловрат. — Х. : Мачулин, 2012. — ISBN 978-966-8768-40-8.

Міжвоєнний період У березні 1923 року було створено Зміївський район. У цей період динамічно розвивається економіка регіону: будуються нові підприємства, запускається невелика електростанція (1926 р. кількість електроламп на місто становило приблизно 260 штук). У цей період 42 % населення були зайняті в сільському господарстві, і лише 14 % — у промисловості.

1928 року Зміїв набув статусу селища міського типу.