Ві́нницький обласни́й краєзна́вчий музе́й — обласний краєзнавчий музей у місті Вінниці, найбільше зібрання матеріалів і документів з історії, етнографії і культури Східного Поділля. Розташований у центрі міста, в будинку за адресою: вулиця Соборна, 19, який є частиною історичного комплексу «Вінницькі мури». Нині музей є культурним осередком краю, на базі якого традиційно проводяться мистецькі, історичні, літературні, фольклорно-етнографічні заходи. Щороку його відвідують понад 200 тисяч людей, проводится майже 1500 екскурсій. Директор закладу — Паламаровський Руслан Михайлович (з 25 вересня 2025 року)Вінницький обласний краєзнавчий музей на Facebook..

Історія Музей заснований 14 травня 1918 року рішенням Вінницької міської думи за ініціативи художників В'ячеслава Коренєва та Степана Слободянюка-Подоляна, правника Густава Брілінга та архівіста Юрія Александровича. Його організацією зайнялось Подільське товариство охорони історичних пам'яток.

Зібрання створювалося, як історико-побутовий музей образотворчого й декоративно-ужиткового мистецтва. Перша експозиція відкрита у травні 1919 року в чотирьох кімнатах у будинку Вілинського на вулиці Дворянській (нині вулиця Грушевського, № 30), де мешкав В'ячеслав Коренєв, який був першим директором. Вона складалася переважно з художніх творів, предметів побуту, меблів, нумізматики. В основу покладено зібрання Вінницького повітового земства, Подільського товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості, приватні збірки членів Подільського товариства охорони історичних пам'яток. Значна частина експонатів була конфіскована із приватних маєтків: найцікавішою була колекція з Немирівського маєтку княгині Марії Щербатової, спадкоємниці родинних цінностей Потоцьких та Строганових. За 1921 рік музей відвідали 6 506 осіб.

У грудні 1921 року музей переїхав у нове приміщення — будинок Топчеєва (нині приміщення дитячої музичної школи № 1, вулиця Архітектора Артинова, № 21) і був підпорядкований Губернському комітету охорони пам'яток мистецтва та старовини. На той час у структурі музею було три відділи: історико-археологічний, етнографічно-економічний та відділ мистецтв. Експозиція налічувала 10 372 предмети, з яких 3 500 належало етнографо-економічному відділу. Юрій Александрович передав до музею колекцію рушників, вишивок та унікальних фотографій; у 1923 році Степан Слободянюк-Подолян передав музею колекцію монет, зброю, книги та картини. З 1924 року музей став називатись історико-побутовим. З 1925 року під керівництвом директора Густава Брілінга започатковано практику проведення наукових експедицій, в результаті яких колекція музею поповнилася предметами етнографії, археології, декоративно-ужиткового мистецтва. Протягом 1924—1927 років до фондів увійшли зібрання Гайсинського, Бершадського та Брацлавського музеїв. За 1926 рік музей відвідали близько 16 тисяч осіб.

Влітку 1929 року музей переїхав у інше приміщення (нині вулиця Соборна, № 19). Тут було відкрито нову експозицію з історичним, етнографічним, агропромисловим і художнім відділами. З посиленням антирелігійної боротьби, закриттям багатьох подільських церков сформувалося нове значне джерело комплектування експонатів. Водночас із обстеженням сільських церков йшло збирання етнографічних матеріалів. Тоді ж музеєм були проведені перші археологічні розкопки. В 1920—1930-х роках музей пережив численні реорганізації та реекспозиції. Багатьох працівників було репресовано.

Напередодні німецько-радянської війни фондова колекція складалася з близько 13 тисяч одиниць зберігання. Під час німецької окупації музей був відкритий для відвідувачів, проте, його експозиція обмежувалась показом природничої, етнографічної та художньої колекцій. У 1944 році окупанти вивезли з музею понад 6 000 предметів — переважно речі з етнографічної, археологічної та нумізматичної збірок. Зусиллями музейних працівників В. Подольського, М. Славського, Т. Тимофєєвої, Н. Стародворської більшу частину колекції (фонди художнього відділу, музею Революції, єврейську, нумізматичну колекції) вдалося врятувати. Восени 1944 року діяльність музею була поновлена, експозиція доповнена відділом Вітчизняної війни. Наприкінці 1940-х незначну частину вдалось повернути з Кракова, але більшість у непридатному для експонування стані.

З жовтня 1964 року по червень 1970 року музей закрився на ремонт і реекспозицію. Добудували новий корпус і музей отримав 20 залів загальною площею понад 2 000 м2. Була розгорнута широка робота з комплектування музейної колекції, проводились пошукові археологічні, етнографічні, природничі експедиції. Художній проєкт і оформлення нової експозиції здійснили українські, російські та латвійські художники. Тоді музей мав чотири відділи: природи, історії дожовтневого періоду, історії радянського суспільства та художній. У 1987 році на основі художнього відділу музею був створений Вінницький обласний художній музей.

До червня 2025 року директором музею була заслужений працівник культури України Катерина Іванівна ВисоцькаВітаємо з 100-річчям! Вінницький обласний краєзнавчий музей / Українська конфедерація журналістів..

Сучасність У 2005—2006 роках відремонтовано фондосховище, проведено реконструкцію фасаду та покрівлі музею, завдяки чому він органічно увійшов в архітектурний ансамбль комплексу мурів. Внаслідок археологічних та етнографічних експедицій експозиція музею значно доповнена унікальними знахідками.

У 2005 році музей з успіхом (II місце в конкурсі міні-експозицій та диплом переможця) взяв участь у Першому Всеукраїнському музейному фестивалі, який відбувся в Дніпропетровську, представивши на конкурс інтерактивну експозицію «Майстерня слов'янського ювеліра V—VII століть — реконструкція». У травні 2006 року на базі музею вперше в Україні проведено обласний фестиваль-конкурс музейних експозицій та створено громадську організацію «Асоціація музеїв Вінниччини»Вінницький обласний краєзнавчий музей на who-is-who.com.ua..

Підрозділи При музеї діє бібліотека, заснована у 1920 року. Її довоєнний фонд знищено у 1943 році. Сучасна збірка містить понад 10,5 тисяч видань кінця XVIII — початку XXI століть, переважно українською, російською та польською мовами.

15 лютого 1993 року на правах відділу відкрито Музей пам'яті воїнів Вінниччини, які загинули в Афганістані у 1979—1989 роках. Його експозиція розміщується у приміщенні колишньої водонапірної вежіМузей пам'яті воїнів Вінниччини / Вінницький обласний краєзнавчий музей..

Нині музей має чотири філії: Історико-меморіальний комплекс пам'яті жертв нацизму (територія колишньої польової ставки Адольфа Гітлера «Вервольф»; утворений 15 липня 2011 рокуРішення Вінницької обласної ради № 163 від 15 липня 2011 року «Про створення філії Вінницького обласного краєзнавчого музею „Історико-меморіальний комплекс пам'яті жертв фашизму“»); Музей Миколи Леонтовича (село Марківка Гайсинського району; відкритий 22 серпня 2016 року); Музей Батозької битви (село Четвертинівка Гайсинського району; відкритий 15 червня 1990 року)Музей Батозької битви / Вінницький обласний краєзнавчий музей.; Музей Михайла Грушевського (село Сестринівка Козятинського району). Також при музеї діє «Кабінет етнографії Поділля».

Виставкова і видавнича діяльність Щорічно у музеї демонструються десятки виставок різнопланової тематики. Предмети з фондової збірки музею неодноразово експонувались в Україні та за її межами: в Німеччині, Італії, Японії, Великій Британії, Фінляндії, Югославії, Канаді, Польщі, Австрії.

У музеї створено 14 пересувних виставок: «Сім чудес Вінниччини», «Видатні особистості Вінниччини», «Визначні пам'ятки Вінниччини» тощо, які презентували Вінниччину в Польщі та багатьох регіонах України.

Заклад активно здійснює науково-видавничу діяльність: проводить міжнародні конференції, видає наукові збірники, довідники, краєзнавчі розвідки, а саме: «Подільська старовина», «Музейний вісник», «Вінницькі Мури. Погляд крізь віки», альбоми «Раритети Вінницького обласного краєзнавчого музею», «Сім чудес Вінниччини», «Визначні пам'ятки Вінниччини», «Вінниччина туристична», буклети і путівники тощо, в яких вміщує дослідження про фондові колекції музею, статті з історії, археології, етнографії та краєзнавства Поділля.

Експозиція Нині фонди музею нараховують біля 100 тисяч одиниць зберігання. Сучасна експозиція представлена у 16-ти залах.

Відділ природи Експонати чотирьох експозиційних залів відділу природи розповідають про геологічне минуле, природні багатства Вінниччини, їх використання та охорону. Зал № 1. Фізико-географічна характеристика, геологічне минуле та природні ресурси краюЗал № 1. Фізико-географічна характеристика, геологічне минуле та природні ресурси краю / Вінницький обласний краєзнавчий музей.

Палеогеографічна карта Вінниччини, скам'янілі рештки молюска тридакни велетенської, зразки глинистих сланців, а також крейди, опоки, трепелу, що утворились з панцирів морських організмів. Вони засвідчують, що територію області в глибоку давнину вкривали Силурійське, Сеноманське та Сарматське моря; Уламок рога північного оленя, черепи зубра і шерстистого носорога. В центрі залу встановлено кістяк мамонта, знайденого у 1961 році біля села Ольгополя Чечельницького району. Колекція мінералів країн СНД, яку сформували геологи Володимир Афанасьєв, Євген Шмиров, Анатолій Проскурко. Карта ґрунтів Вінницької області. Моноліти різновидностей цих ґрунтів демонструються в залі. Зал № 2. Особливості природного та культурного рослинного покриву Вінницької областіЗал № 2. Особливості природного та культурного рослинного покриву Вінницької області / Вінницький обласний краєзнавчий музей. Кольорова карта розподілу рослинності в області, де ліси складають близько 13,8 % її території. Фотографія ілюструє найпоширеніший тип лісу в краї: грабова діброва з домішками дуба, ясеня, клена, черешні, липи дрібнолистої тощо. Гербарій представляє чагарникову та трав'янисту рослинність, демонструються муляжі грибів. Фотознімки парків Вінниччини: Немирівського, Верхівського, Ободівського, Чернятинського, Антопільського, Печерського, заснованих у XVIII—XIX століттях. Лікарські рослини, 22 види яких в області охороняються як зникаючі. Експозиція знайомить з районованими сортами зернових, технічних і плодово-ягідних культур, з роботою науково-дослідних установ області по забезпеченню господарств новими високопродуктивними сортами рослин і елітним насінням. Натуральними зразками та муляжами проілюстровано зернові, технічні (переважно цукровий буряк), овочеві та садові культури, багаторічні трави, поширені на Вінниччині. Зал № 3. Характеристика тваринного світу областіЗал № 3. Характеристика тваринного світу області / Вінницький обласний краєзнавчий музей.

В експозиції лісові тварини (на фоні лісового пейзажу опудала чижа, іволги, дятла, сойки, сороки, зяблика, соловейка східного, зайця-русака, їжака звичайного), тварини водойм, різних екосистем. Показано низку тварин, які були завезені на Вінниччину з інших географічних зон з метою акліматизації: ондатра, нутрія, єнот уссурійський (єнотоподібна собака), опудала плямистих оленів. Фауна культурних ландшафтів представлена синантропними видами, серед яких горобці хатні, галки, ворони, снігурі. Також демонструються гнізда шершнів та паперових ос. З хижих демонструються опудала: звірів: ласки та тхора, борсука; птахів: сови вухатої та болотяної, підорлика великого, осоїда, яструба тетерев'ятника та інші. Зал № 4. Фізико-географічне районування областіЗал № 4. Фізико-географічне районування області / Вінницький обласний краєзнавчий музей. Степова рослинність, що переважає у природному рослинному покриві регіону, представлена гербарієм. Опудало сипа білоголового, виготовлене у 1923 році. Зоогеографічна карта області дає уявлення про особливості поширення деяких видів тварин.

Відділ історії Зал № 5 Пам'ятки кам'яної добиЗал № 5 Пам'ятки кам'яної доби / Вінницький обласний краєзнавчий музей.

Скульптура неандертальця, що дає уявлення про фізичний тип людини, що існував понад 40 тисяч років тому.;