Аріанська вежа у Войцехуві – триповерхова, побудована з каменю і цегли вежа, зведена в два етапи у 1527 році за люблінського старости Яна Пілецького. Після руйнування більш ранніх укріплень, Пілецький відновив їх у модернізованій формі й адаптував для вогнепальної зброї. Укріплення отримало форму чотирикутника з трьома бастіонами у формі трапеції, а на місці четвертої поставив вежу із зовнішніми сходами. Вежа мала характер як оборонний, так і резиденційний.
Ймовірно, в першій половині XVI століття весь колишній фільварок був обнесений муром з бійницями, щоб посилити оборонні якості застави. Залишки муру збереглися біля башти у стіні господарчої будівлі. Після спорудження нового двору покинута башта повільно занепадала, поки не була відновлена у 1907 році за проектом Яна Кощиця Віткевича. Знову ретельно відреставрована і реконструйована вона була у 1971—1974 роках за проектом Тадеуша Августинка.
Назва Тодішні власники Войцехува Спінкові були кальвіністами, Оріховські були аріанами, тож до їхньої садиби пристала назва «аріанська», бо використовувалася для потреби аріанської кірхи. Це питання є спірним, але частина дослідників підтримує тезу про церковні функції вежі, при цьому наголошується, що спочатку вона служила кальвіністській громаді, а потім аріанській. Одним зі свідчень є напис на могилі кальвінського пастора Станіслава Спінки, розташованій при католицькому костелі у Войцехуві: . Звучить він так:
Вежа сьогодні Зараз в Аріанській вежі розташовані Ґмінний центр культури, Краєзнавчий Музей, Музей ковальства, гмінна бібліотека, інформаційний пункт агротуризму й Аріанська кав'ярня.
Згадки Будівлю згадує Стефан Жеромський в романі «Звернення Юди». Докладні відомості про вежу надав письменникові Ян Кощиц Віткевич, автор проекту її реставрації. Жеромський розмістив вежу у вигаданому містечку «Посуха в сандомирській землі». Представляє її наступним чином:
Примітки
Джерела Zbigniew Ogonowski, Arianie polscy, Warszawa 1952, s. 67.