New Skin for the Old Ceremony — четвертий студійний альбом канадського автора-виконавця Леонарда Коена, випущений у 1974 році. У цьому альбомі він починає відходити від сирого звучання своїх попередніх платівок; використання альтів, мандолін, банджо, гітар, перкусії та інших інструментів надає альбому більш оркестрованого (але все ж стриманого) звучання. Альбом отримав «срібний» статус у Великій Британії, але так і не увійшов до чарту Billboard Top 200 у США.
Ремастерована версія на CD вийшла у 1995 році, а у 2009-му альбом був включений до Hallelujah — The Essential Leonard Cohen Album Collection — бокс-сету з 8 компакт-дисків, виданого компанією Sony Music у Нідерландах.
Обкладинка Оригінальною ілюстрацією для обкладинки New Skin for the Old Ceremony було зображення з алхімічного трактату Rosarium philosophorum. Дві крилаті та короновані істоти в статевому акті змусили його американський лейбл, Columbia Records, надрукувати одне з ранніх видань альбому без цього зображення, замінивши його фотографією Коена. В іншому ранньому варіанті обкладинки було додано колаж із крил ангела, щоб прикрити фігури, імовірно, аби зробити зображення більш «пристойним».
Це зображення вперше привернуло увагу широкої публіки в есе К. Г. Юнга «Психологія перенесення» (Part 2, «The conjunction».), де Юнг розглядає його як символ поєднання психічних протилежностей у свідомості просвітленої особистості. Сексуальне обійми як символ такого стану психічної єдності також часто зустрічається на тибетських тханках (священних картинах) (Chapter 5, «The Union of the Opposites».).
Пісні «Chelsea Hotel #2» розповідає про сексуальну зустріч у готелі «Челсі». Протягом кількох років, виконуючи цю пісню наживо, Коен розповідав історію, з якої ставало зрозуміло, що особою, про яку він співав, була Дженіс Джоплін. Згодом Коен пошкодував про своє рішення розсекретити, що пісня присвячена Джоплін, а також про відверті подробиці, у яких пісня описує їхні короткі стосунки. У трансляції BBC 1994 року Коен сказав, що це було «необачністю, про яку я дуже шкодую, і якщо є якийсь спосіб перепросити перед її привидом, я хочу зробити це зараз за те, що припустився такої необачності».
На концертах розширена версія «I Tried to Leave You» іноді використовувалася для представлення гурту. 14-хвилинне виконання на Джазовому фестивалі в Монтре 1985 року навіть містило додаткові рядки для бек-вокалісток.
«Who by Fire» прямо відсилає до єврейського коріння Коена, перегукуючись зі словами молитви Унетане Токеф; пісня була виконана дуетом із Дженіс Ієн (також єврейкою за походженням; її справжнє ім'я — Дженіс Едді Фінк). Пісня була написана після імпровізованих концертів Коена для ізраїльських солдатів на Синаї під час війни Судного дня.
«Leaving Green Sleeves» є переробкою народної пісні XVI століття «Greensleeves». Коен зберіг послідовність акордів і слова перших двох строф, але змінив мелодію та повів наступні строфи в іншому напрямку, ніж в оригіналі. Пісня, а разом із нею і альбом, закінчується тим, що Коен люто викрикує приспів під час поступового згасання звуку.
16 грудня 2010 року Музей Хаммера в Лос-Анджелесі продемонстрував серію з одинадцяти замовлених художніх відео, натхненних піснями з альбому New Skin for the Old Ceremony. Кураторами проєкту виступили Лорка Коен та Дарін Кляйн. У проєкті взяли участь митці Брент Грін, Алекс да Корте, Венстон Керрі, Тео Енджелл, Крістіан Голстад, Сільван і Лілі Ланкен, «Lucky Dragons», Келлі Сірс, Бретт Мілспо, Пітер Коффін та Тіна Тайрелл. 14 квітня 2011 року програму показали в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку.
Список пісень
Примітки
Посилання «New Skin for the Old Ceremony» на Discogs