«Загниваючий Захід», «Гнилий Захід» () — ідеологічне кліше, яке зародилося в XIX столітті в Російській імперій в ході полеміки між слов'янофілами і ґрунтівниками () з одного боку і західниками з іншогоканд. філос. наук Ковтун Ю. В. ОПОЗИЦІЯ «РОСІЯ — ЗАХІД» В РОСІЙСЬКІЙ ФІЛОСОФСЬКІЙ ДУМЦІ ХІХ СТОЛІТТЯ / «Дні науки філософського факультету — 2016», Міжн. наук. конф. (2016; Київ). Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету — 2016», 20-21 квіт. 2016 р.: [матеріали доповідей та виступів] / редкол.: А. Є. Конверський [та ін.]. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2016. — Ч. 1. — 231 с. . В подальшому поняття широко застосовувалось пропагандою СРСРОксана Тарапон (Переяслав-Хмельницький) Більшовицька пропаганда як ключовий чинник формування радянських світоглядно-ціннісних орієнтирів населення України на початку 1920-х рр / Наукові записки з української історії: зб. наук. ст. / ДВНЗ «Переяслав-Хмельниц. держ. пед. ун-т ім. Г. Сковороди». — Переяслав-Хмельницький, 2014. — Вип. 35.Микола СІРУК, «Війна за ідентичність » «День» Рубрика: День Планети Газета: № 198, (2016) day.kyiv.uaВікторія ВЛАСЕНКО Жарти антипатріотів Газета «Урядовий кур'єр» 20 серпня 2015, КНДР та продовжує експлуатуватися в путінській Росії.
Є вираженням насторожено-скептичного ставлення у деяких людей до ідей і цінностей, пропонованих Західним світом, має за мету демонструвати сумнівні переваги російської культури над культурою західних країн.
Історія Для російських мислителів відродження національної своєрідності російської культури завжди розглядається у парадигмі протистояння «осяяної духовністю» російської ідеї із «загниваючим, бездуховним» Заходом.
В Російській імперії Вперше поняття було введене російським критиком та слов'янофілом Степаном Шевирьовим в 1841 році у статті «Погляд росіянина на освіту Європи», надрукованої в першому номері журналу «Москвитянин». Символічно, що останні свої роки Шевирьов вирішив провести в Парижі.
В СРСР Володимир Ленін продовжив і розширив значення терміна декаданс (Ленін для цього придумав неологізм „декаденський Захід“) у своїй теорії імперіалізму як економічної мотивації політичних дій. Адже на думку Леніна, капіталізм перебуває у фазі занепаду і вже не в змозі сприяти подальшому розвитку суспільства. Оскільки суспільство на Заході дозріло для соціалістичної революції, він очікував, що поштовх в економічній діяльності занепаде, а нездорові економічні явища посиляться. На думку Леніна, Перша світова війна мала бути доказом політичного занепаду розвинених капіталістичних держав, у яких вони замість того, щоб розвиватися, знищують плоди власних досягнень. Троцькісти були схильні підкреслювати, що капіталізм на Заході все ще прогресивний і йде до технологічного розвитку, нагромаджуючи все більше й більше товарів. Навпаки, прихильники Леніна, зокрема Сталін і Мао, стверджували, що імперіалізму нічого не залишилося, щоб згаснути, тому що він більше не може принести нічого прогресивного.
У 1918 році капіталізм „гнобив“ людей ціною автомобіля в $395-495,Инж. А.Скерджиев, „Мотоцыклетная промышленность“, Журнал „За рулем“ № 1, 1928 год. Тираж 15 000. (стр.: 38)Н.Осинский, „О том, как удовлетворить ближайшую массовою потребность в автомашинах“, Журнал „За рулем“ № 2, 1928 год. (стр.: 2-5) а СРСР рятував людей ціною скопійованого автомобіля в 4000 рублів,Проф. Е. А. Чудаков, „Промышленности в СССР“, Журнал „За рулем“ № 1, 1928 год. Тираж 15 000 (стр.: 5-6) тобто $2000. Але ще в 1916 році Ленін знав про гноблення капіталізму, і тому писав у своєму посібнику „Імперіалізм як вища стадія капіталізму“ про паразитичний експлуататорський капіталізм.Капіталістичний світ йде до нечуваного краху (Ленин (В. И. Ульянов). Собрание сочинений. Т. XV. 1917—1918. М. 1922, (стор. 332) Про це гноблення капіталізмом Ленін писав у 1916 році, ну а в 1921 році більшовики монополізували торгівлю хлібом, озброєні продзагони роз'їжджали по селах і вилучали хліб, радянська влада, називаючи себе „робітничо-селянською“, вела з селянством нову громадянську війну, застосовуючи бойові гази проти громадян власної країни.
Теорія кризи є центральною в працях Маркса. По забобонним віруванням Маркса, „криза — необхідна ознака капіталізму, що випливає з його суперечностей між силами і відносинами виробництва, споживчою і міновою вартістю, виробництвом і споживанням, капіталом і заробітною платою праці“. Сьогодні ця праця найвідоміша за томом 3, де стисло сказано, що, оскільки потреби виробництва в органічному основному капіталі зростають у результаті розвитку виробництва загалом, норма прибутку має тенденцію до зниження. Цей результат ортодоксальні марксисти вважають основною, суперечливою характеристикою, що веде до неминучого краху капіталістичного порядку. У гострій дискусії провідних марксистів на початку 20 століття відносно невелика група, включно з Леніним і Розою Люксембург, захищала його теоретично — прагнули зберегти теоретичні результати та репутацію Маркса, тоді як інші марксисти сумнівалися в застосуванні цього „вагомого“ марксівського внеску на практиці.
В СРСР будь-яка позитивна інформація про рівень життя в країнах Заходу подавалась в контексті іншого ідеологічного кліше — „Вітрина капіталістичного світу“. Це означало, що на „вітрині“ знаходяться хоча і гарні, але недоступні пересічному громадянину продукти, а за „вітриною“ — „загниваючий Захід“.
Навіть у роки радянської влади, коли комуністична пропаганда створювала негативний образ „буржуазного, загниваючого“ Заходу, за „дефіцитними“ товарами західного виробництва були довжелезні черги в магазинах і навіть бійки, а поїздка у відрядження чи туристична путівка „на Захід“ вважалася дуже престижною.Валентин Солодовник „Магнати краси і добра“ (знамениті підприємці) » / Герої та знаменитості в українській культурі / Ред. О. Гриценко. — К.: УЦКД, 1999. — С. 285—310. litopys.org.ua Важливою складовою «західного» міфу була переконаність у тому, що там «по-справжньому працюють», а ще більше — що там «по-справжньому хазяйнують».
Анекдоти зображували абсурдність деяких моментів життя в СРСР та завуальовано показували бажання людей щось змінити у радянській буденності. Це анекдот, який відкрито висміює владну політику:
З метою агітації у 1930-тих роках «Союзфото» почало видавати для масового розсилання по країні листівки з краєвидами міст, курортів, пейзажів, портретами видатних людей, а також хронікально-документальні серії, подібні тематики випускало також Державне видавництво України та пізніше — спеціалізовані мистецькі видавництва. На початку там було випущено такі серії як «СРСР на розбудові», «Країна має знати своїх героїв» («Ударники п'ятирічки», «Ударники полів»), «Обличчя загниваючого капіталізму», «Герої Радянського Союзу» тощо, які слугували, серед іншого, взірцем для фотографів (порівняй з символічним рядом саме в період війни на Донбасі, коли гасло «Деды воевали!» надихає багатьох ідейних російських імпершовіністів їхати вбивати міфічних «жидобандерівців», які буцім-то «безперервно бомблять мирних мешканців»). Листівки із зображенням зразкового благоустрою, цехів, їдалень, гуртожитків, парків мали бути розвішані у відповідних місцях як приклад для наслідування. Тенденція до красивості у зображенні міст сягла піку в період «зрілого сталінізму» та залишилася актуальною надовго: вибір центрапьних вулиць, площ, найбільш впорядкованих місць, проте з незмінним фокусом саме на будівлях і перетвореннях радянського часу (раніші будівлі якщо і потрапляли у кадр, то лише поміж інших).Праця, виснаження та успіх: промислові мономіста Донбасу / М. Ільченко, Ксенія Кузіна, Володимир Куліков, Тетяна Портнова, Ірина Склокіна, Марта Студенна-Скруква, Олена Стяжкіна. Львів: ФОП Шумилович, 2018. 244 с. ISBN 978-966-97142-1-3. 2018. ISBN 9789669714213 (стор.: 202)
Образ «радянського способу життя», «радянської людини», формувався вмістом таких атрибутів: велике, світле, спрямоване у майбутнє, надійне, колективне, інтернаціональне, відкрите, романтичне, святкове. «Нерадянське»: буржуазне, старе, капіталістичне, загниваюче, декадентське, релігійне, божевільне, із збоченнями, злочинне, непорядне, націоналістичне, українське, міщанське, хуторянське, заощадливе. Епітети та визначення, які виникали на основі цього ідеологічного ряду, щедро роздавались у пресі, судових вироках та на партійних активах українським буржуазним націоналістам та їхнім прибічникам (наприклад, фейлетон у журналі «Перець» «Про містера Стецька та великомученицьке жабеня», підписаний якимось Василем Осадчим).РОЗІЛ ІІІ УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА В УМОВАХ ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ. Олексій Зарецький «УКРАЇНСЬКЕ ШІСТДЕСЯТНИЦТВО У ТРАНФОРМАЦІЯХ РАДЯНСЬКОЇ ВІДЛИГИ» / Українська культура ХХ-ХХІ ст.: соціоантропологічний аспект: зб. наук. праць / [наук. ред. М. Гримич] — Київ: Дуліби, 2015. — 236 с. ISBN 978-617-7310-00-5 (стор.: 77)
Одним з політичних параметрів роботи інтерактивного дозвілля освітян доби «відлиги», що їх пропагувала «Радянська освіта»:Петрова І. В. Дозвілля в зарубіжних країнах. — К. : Кондор, 2005. — 408 с. (стор.: 20–28) на агітаційних пунктах робота становила собою пряму пропаганду політичних ідеалів комунізму, а лекції часто допомагали переконати у перевагах радянської науки над наукою «загниваючого Заходу».Кандидат історичних наук, старший викладач кафедри культурології та методики викладання культурологічних дисциплін, Полтавський національний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка (Україна, Полтава) ІНТЕРАКТИВНЕ ДОЗВІЛЛЯ У ПЕДАГОГІЧНИХ ІНСТИТУТАХ УРСР ДОБИ «ВІДЛИГИ» (2) / Гілея: науковий вісник: збірник наукових праць / гол. ред. В. М. Вашкевич. — К.: "Видавництво «Гілея», 2015. — Вип. 94 (3). — 443 с. ISSN 2076—1554 (стор.: 59)
Історичний дискурс шістдесятників теж проглядається в контексті тогочасних реалій історичної науки в УРСР, всі зусилля якої спрямовувалися на конструювання української радянської ідентичності як складової «єдиного радянського народу». Як зазначає Леонід Зашкільняк, цей процес засновувався на низці міфів та ідеологем, базовим із яких залишався усталений з російсько-імперських часів конструкт «трьох братніх східнослов'янських народів» — росіян, українців, білорусів, в якому всі вони протиставлялися «загниваючому» Заходу з його «капіталізмом» і католицтвом. Історичні міфи і стереотипи та міжнаціональні відносини в сучасній Україні / за ред. Л. Зашкільняка. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2009. — 472 с. (с.: 28)Ярослав Секо ІСТОРИЧНИЙ ДИСКУРС УКРАЇНСЬКИХ ШІСТДЕСЯТНИКІВ / Україна–Європа–Світ. Міжнародний збірник наукових праць. Серія: Історія, міжнародні відносини / Гол. ред. Л. М. Алексієвець. — Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2010. — Вип. 5. У 2 ч.: Україна–Європа–Світ: історико-політичні та гуманітарні аспекти розвитку / Міжнародний збірник наукових праць на пошану проф. М. М. Алексієвця. — Ч. 1. — 373 с.
Півстоліття тому Україна розглядалася як однією з найзатятіших ідеологічних баз совєтів. Форпост перед «загниваючим Заходом» мав бути політично витриманим.Лук'яненко О. В., кандидат історичних наук, ст. викладач, Полтавський національний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка (Україна, Полтава) «КарикатУрні війни» в освітянської преси УРСР доби «відлиги» (1953—1964 роки) (Ч.3) (стор.: 93) / Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В. М. Вашкевич. — К. : "Видавництво «Гілея», 2017. — Вип. 118 (3). — 372 с. Тому освітяни УРСР працювали над формування «правильного» світобачення.
Події і герої, причетні до боротьби за суверенітет і свободу українського народу, радянською пропагандою оголошувалися зрадниками й ворогами українського народу, а його недруги і вороги — борцями за його долю. Особливо інтенсивно бомбували інтелігенцію, як раніше селянство, піддавали тотальній деперсоналізації як ворожий клас (зневажливо іменований прошарком, «гнилою інтелігенцією», резервом «загниваючого Заходу»).Кононенко П. П. «Свою Україну любіть!» // Українознавство. — 2006. — № 4. — С. 6-24. / Збірник наукових праць НДІУ, том XIV